КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2011 року 2а-4446/11/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,
за участю:
представника позивача –Рубан Л.П.,
представника відповідача –Заріцького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»
доДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області
проскасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 0000552301, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2595689,03 грн., з яких: 2076551,23 грн. –за основним платежем; 519137,80 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
В основу вказаного повідомлення-рішення податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат у періоді, який перевірявся, коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»за придбання сільськогосподарської продукції, що призвело до заниження податку на прибуток. За твердженням посадових осіб податкового органу, правочини з поставки вказаних товарів є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, оскільки постачальник товару –Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»за адресою місцезнаходження відсутній, в нього також відсутні власні чи орендовані складські, торговельні, виробничі та інші приміщення, які цей суб’єкт господарювання міг би використовувати для здійснення фінансово-господарської діяльності, директор цього підприємства –Рєзников О.А. за даними податкової міліції за адресою реєстрації в місті Одеса не знаходиться. З наведених обставин посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що правочини між позивачем і цим контрагентом не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, мали на меті незаконне отримання податкових вигід, тому вони суперечать інтересам держави і суспільства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»мали реальний характер, це підтверджуються документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними; журналом реєстрації зважування надходження вантажів на автомобільних вагах; накладними на відпуск товару зі складу у переробку; бухгалтерськими звітами; податковими накладними тощо. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.06.1997 (свідоцтво № 100336694).
У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 (акт перевірки від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищені валових витрат за ІІІ квартал 2010 року в сумі 7 369 178,43 грн., яке призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в сумі 1 842 294,61 грн.
Як убачається з акта перевірки, порушення податкового законодавства пов’язується податковим органом з придбанням позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України»впродовж липня –вересня 2010 року сільськогосподарської продукції – кукурудзи, макухи соняшникової, висівок пшеничних, олії соєвої.
За результатами перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції з операції поставки товарів, здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», мають ознаки «безтоварних», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна» не має достатньої кількості персоналу для здійснення відповідної діяльності (за даними податкової звітності у 2010 році загальна чисельність працюючих в цьому підприємстві становила 18 осіб), в нього відсутні основні засоби, власні чи орендовані складські, торговельні, виробничі та інші приміщення. В акті перевірки також відображено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»за адресою місцезнаходження, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не знаходиться, а встановити фактичне місцезнаходження цього контрагента органи податкової міліції не змогли.
На думку посадових осіб податкового органу, Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів», укладаючи договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна», діяло без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан цього постачальника, умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких він припускався.
З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що описана вище діяльність Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між Публічним акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна», суперечать інтересам держави і суспільства і є нікчемними.
Оскільки витрати, понесені позивачем у зв’язку з придбанням у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»сільськогосподарської продукції були віднесені позивачем до складу валових витрат, податковим органом зроблено висновок про безпідставне завищення валових витрат на суму 7 369 178,43 грн. у ІІІ кварталі 2010 року та заниження у цьому ж податковому періоді податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 1 842 294,61 грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2011 № 0000552301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 2595689,03 грн., з яких: 2076551,23 грн. –за основним платежем; 519137,80 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Під час судового розгляду судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»є юридичною особою, що зареєстрована 09.03.2010 виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з 23.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»перейшло на облік до Виконавчого комітету Одеської міської ради. Статус відомостей про юридичну особу –підтверджено, стан юридичної особи –зареєстровано. Основним видом діяльності є посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.
Впродовж липня –грудня 2010 року та січня 2011 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»сільськогосподарську продукцію: кукурудзу, макуху соняшникову, висівок пшеничний, олію соєву.
Придбання товарів здійснювалось позивачем без укладення договорів на підставі рахунків-фактур, що виписувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна», оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника –Товариства з обмеженою відповідальністю –«Агрофонд Україна».
Так, у період з липня по грудень 2010 та у січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»виставило позивачу для оплати рахунки-фактури на загальну суму 15566255,89 грн., у тому числі: на суму 13553848,69 грн. –через центральний офіс позивача; на суму 2012407,20 грн. –через філію позивача.
Згідно з банківськими виписками позивач впродовж червня –грудня 2010 року, січня 2011 року перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю –«Агрофонд Україна»на підставі рахунків-фактур кошти на загальну суму 15133629,39 грн., у тому числі й 7 369 178,43 грн. у ІІІ кварталі 2010 року.
Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»на склади позивача, факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.
Згідно з копіями видаткових накладних, досліджених у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»у період з липня по грудень 2010 року поставило позивачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 12061344,16 грн.
Факт поставки товару також підтверджується дослідженими у судому засіданні копіями товарно-транспортних накладних, складених уповноваженими особами автотранспортних підприємств, постачальника –Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна» та позивача, журналом зважування надходження вантажів на автомобільних вагах, накладними на відпуск сільськогосподарської продукції зі складу позивача у переробку.
На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»сто дванадцять податкових накладних на загальну суму 12061343,76 грн., у тому числі ПДВ –2010223,96 грн.
Під час судового розгляду сторони не заперечували факту належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку валових витрат та декларування податкових зобов’язань з податку на прибуток.
Судом з’ясовано, що відповідач пов’язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента –Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд Україна»та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки сільськогосподарської продукції.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов’язання з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв’язку з завищенням позивачем валових витрат за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України», які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України»та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу валових підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв’язку витрат з господарською діяльністю позивача.
Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України», є безпідставним.
Порядок оподаткування юридичних осіб податком на прибуток у 2010 році та І кварталі 2011 року визначався положеннями Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Під час судового розгляду позивач доказав суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки сільськогосподарської продукції Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофонд України», зв’язок витрат, понесених на придбання цих товарів з господарською діяльністю, а також представив суду документальне підтвердження цих витрат.
За наведених обставин це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.
Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв. Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 – 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 22.09.2011 № 0000552301, згідно з яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 2595689,03 грн., з яких: 2076551,23 грн. – за основним платежем; 519137,80 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тесту постанови –25 жовтня 2011 року.