Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-3048/11
Кіровоградській окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі (надалі-позивач) до суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 656,34 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості по страхових внесках на загальнообов"язкове державне пенсійне страхування в розмірі 656,34 грн.
У якості доказів наявності підстав для задоволення позовних вимог позивачем додано до позовної заяви:
Копію відомостей про реєстрацію фізичної особи-підприємця(а.с.5)
копію розрахунку заборгованості по страховим внескам (а.с.6)
копію корінця вимоги про сплату боргу від 01.02.2011 року № ф-16(зворот а.с.6)
копію поштової квітанції № 5854 від 10.08.2011року, як доказ направлення матеріалів позовної заяви відповідачу(а.с.2)
Копія ухвали про відкриття скороченого провадження від 17.08.2011 року отримана відповідачем 23.08.2011 року(а.с.10).
Враховуючи те, що протягом строку, встановленого п.3 ч.5 ст.1832 КАС України, до суду не надійшло заперечення відповідача проти позову або ж його заява про визнання позову, суд вважає необхідним здійснення розгляду справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України, частиною 2 статті 60 КАС України передбачено, що прокурор забезпечує представництво інтересів держави в суді у випадках передбачених законом.
У відповідності до п.п. 4 п. 8 Розділу ХV „Прикінцеві положення” Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно абз. 9 ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) мінімальний страховий внесок –сума коштів, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Відповідно до абз. 6 п. 4.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. №21-1, (у редакції чинній на час виникнення правовідносин) розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за який здійснюється розрахунок сум страхових внесків для застрахованих осіб, визначених підпунктами 2.2.3 - 2.2.5 пункту 2.2 цієї Інструкції, тобто фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) –на 32 відсотки за 2004 –2005 роки; 31,8 відсотка за 2006 рік, 33,2 відсотка з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року включно.
Частиною першою статі 53 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” від 27.04.2010 р. №2154-VІ установлено на 2010 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня –869 гривень, з 1 квітня –884 гривні, з 1 липня –888 гривень, з 1 жовтня –907 гривень, з 1 грудня –922 гривні.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
На підставі ч.2 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (в редакції чинній на час виникнення правовідносин)”, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і заявленими згідно чинного законодавства, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі .
Стягнути із суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 656 грн. 34 коп. (шістьсот п"ятдесят шість грн. 34 коп.) на користь управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І.Хилько