Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 5919 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.
Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 грудня 2011 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Кочеткової І.В.,
Дашковської А.В.,
При секретарі: Мосіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2011 року по справі позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Управління Державної Автомобільної Інспекції в Запорізькій області, Хортицький відділ Державної виконавчої служби в Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізьккого міського округу ОСОБА_1 про визнання правочину –довіреності удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на автомобіль,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду із вищевказаним позовом.
Зазначав, що 22.06.2007 року купив у ОСОБА_4 автомобіль ВАЗ-21011, 1981 року випуску, за 8 000 грн., на підтвердження чого останній оформив на його ім’я довіреність на право користування і розпорядження автомобілем. 8 квітня 2011 року працівники виконавчої служби вилучили зазначений автомобіль через наявність у відповідача боргових зобов’язань.
Посилаючись на зазначені обставини, просив про задоволення позову з підстав, передбачених ст.ст. 235, 328,655 ЦК України.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 жовтня 2011 року позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_8 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи ОСОБА_8 у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що довіреності на право керування і розпорядження автомобілем не являється достатньою підставою для набуття повіреним права власності. Передача повіреним грошей довірителю не свідчить про укладання сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу, оскільки відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації, а не з моменту передачі грошей.
Доводи апеляційної скарги про те, що власник автомобіля підтвердив факт отримання грошей від позивача, а тому на підставі ч.2 ст.220 ЦК України його порушене право власності підлягає захисту, а спірний автомобіль –звільненню із-під арешту, не ґрунтуються на законі.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у ч.5 ст.11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених ст.ст.335, 376 та 392 ЦК України.
Згідно зі ст. ст. 237, 244, 245 ЦК України довіреність –це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 року № 228.
Видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.
На підставі ч.2 ст.220 ЦК суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга –ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Діючим законодавством не передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, а тому правила ч.2 ст.220 ЦК України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Видача відповідачем довіреності на право керування і розпорядження автомобілем не свідчить про його ухилення від оформлення договірних відносин в установленому законом порядку.
Передача позивачем грошових коштів власнику автомобіля при оформленні довіреності на право керування і розпорядження автомобілем відповідно до ст.ст.586, 593 ЦК України не являється достатньою підставою для висновку про набуття повіреним права власності на автомобіль.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2011 року в цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: