Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5028/2011 року Головуючий у 1-й інстанції Калугіна І.О.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Спас О.В.,
при секретарі Семенчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В позові зазначила, що їй на підставі договору купівлі-продажу було набуто право власності на будівлю розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в даній будівлі позивачка розташувала кафе «Україна». У жовтні 2008 року вона вжила заходи по благоустрою прилеглої до кафе території та замовила роботи по зведенню огорожі у приватного підприємця ОСОБА_4, яким було складено кошторис по виготовленню та встановленню огорожі з калиткою. Вартість роботи, відповідно кошторису та накладної від 25 жовтня 2008 року складала 10 397,4 грн. Крім цього позивачкою у приватного підприємця ОСОБА_5 було придбано чотири саджанці туї, вартістю 334 грн. за одну штуку на суму 1336 грн.
20 лютого 2011 року приблизно 07 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ -31029, по вул. Чайковського в м. Мелітополі в районі кафе «Україна», в порушення вимог п. 12.1, п. 12.3 ПДР України не вибрав безпечну швидкість, при виникненні небезпеки прийняв міри для зменшення швидкості, в результаті чого не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду (огорожа кафе «Україна»), після ДТП, в порушення вимог п. 2.10 ПДР України, відповідач ОСОБА_2 з місця пригоди зник. Внаслідок чого автомобіль та огорожа кафе «Україна»пошкоджені.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 01.03.2011 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 грн..
У зв'язку з тим, що огорожа кафе «Україна» була зруйнована, позивачка була змушена знову звернутись до приватного підприємця ОСОБА_4 для проведення відновлювальних робіт, вартість яких складає 14 173,9 грн. Крім збитків завданих огорожі, відповідачем також було знищено саджанець туї вартістю 334 грн.. На даний час заподіяна відповідачем матеріальна шкода позивачу у добровільному порядку не відшкодована.
Позивач вказує також, що окрім матеріальної шкоди своїми неправомірними діями відповідач завдав їй моральну шкоду, що виразилась в тому, що в результаті психоемоційної травми вона була змушена звернутися за медичною допомогою в медичний центр «Невромед», де їй призначили лікування, що свідчить про те, що її здоров'я було підірване, порушився її звичайний уклад життя, моральну шкоду вона оцінює в розмірі 2000 грн..
У зв’язку з вищевикладеним позивач просила суд задовольнити позов і стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 14 507,90 гривень, моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, судові витрати, які полягають у сплаті державного мита у сумі 165 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 гривень.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 14 507,90 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., державне мито в розмірі 165 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду змінити визначивши розмір матеріальної шкоди у сумі 5 748 гривень 50 копійок, а в іншій частині позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, належить будівля розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14), де позивачка розташувала кафе (а.с. 13). У 2008 року ОСОБА_3 вжила заходи по благоустрою прилеглої до кафе території та замовила роботи по зведенню огорожі у приватного підприємця ОСОБА_4, яким було складено кошторис по виготовленню та встановленню огорожі з калиткою. Вартість виконаних робіт, відповідне кошторису та накладної від 25 жовтня 2008 року складала 10397,4 грн.(а.с.6, 8) Крім цього позивачкою у приватного підприємця ОСОБА_5 було придбано чотири саджанці ту вартістю 334 грн. за одну штуку на суму 1336 грн. (а.с.11)
20 лютого 2011 року приблизно 07 годині 00 хвилин ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ 31029, державний номер НОМЕР_1 по вул. Чайковського в м. Мелітополі в районі кафе «Україна», в порушення вимог п. 12.1, п. 12.3 ПДР України не вибрав безпечну швидкість, при виникненні небезпеки прийняв міри для зменшення швидкості, в результаті чого не впорався і керуванням та здійснив наїзд на перешкоду (огорожа кафе «Україна»), після ДТП, ОСОБА_2 з місця пригоди зник. Внаслідок вищезгаданого ДТП автомобіль відповідача та огорожа кафе «Україна»були пошкоджені. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 01.03.2011 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення в розмірі 425 грн. (а.с. 16).
Вказані факти не оспорювалися сторонами.
Факт зруйнування огорожі та пошкодження внаслідок ДТП 20.02.2011 року саджанця туї підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП у сумі 14173,9 гривень встановлено судом на підставі кошторису приватного підприємця ОСОБА_4 .(а.с.21), який в судовому засіданні підтвердив, що він є приватним підприємцем і до нього двічі зверталася ОСОБА_3. з проханням виготовити огорожу. Перший раз у 2008 році, вартість огорожі на той час склала 10 397 гривень 40 копійок (арк..с.6). А другий раз в березні 20111 року, коли він виготовив позивачці нову огорожу, вартість якої, враховуючи вартість матеріалів, їх обробку, зборку та встановлення забору, склала 14173,9 грн. Ця сума є більшою за ту, яку позивач сплатила йому за встановлення забору у 2008 році, однак це пояснюється збільшенням ринкових цін на матеріали та послуги.
Визначаючи розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, суд першої інстанції правильно виходив з реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Щодо посилань апелянта на те що судом для визначення розміру шкоди була призначена експертиза, яка встановила, що розмір шкоди становить 5414, 50 гривень, то таке твердження не ґрунтується на матеріалах справи.
Судом, відповідно до статті 143,144,147 ЦПК України, по справі ніякої експертизи не проводилося.
Проведене самім ОСОБА_2 дослідження у спеціалістів ТОВ «Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз» не є експертизою у розумінні ст. 147 ЦПК України, та правильно критично розцінене судом першої інстанції, оскільки як вбачається із висновку спеціаліста ОСОБА_9 та її пояснень в суді для проведення товарознавчого дослідження вартості дерев'яної огорожі заявник ОСОБА_2 надав фрагменти огорожі: стовпи стоякові та дошки (штакетіни). Встановити розмір матеріальної шкоди було не можливо (арк..с.32), так як на дослідження надано тільки фрагменти огорожі, а не всі його секції, висновок про вартість забору 5414, 50 гривень, вона зробила на підставі даних про ціни на ремонтно - будівельні роботи та прайсів на будівельні матеріали по м. Запоріжжю.
Колегія судів також зазначає, що ні ст.54 ЦПК «Спеціаліст»ні Глава 5 ЦПК «Докази»не містить у собі такого доказу, як «висновки спеціаліста», на яку посилається апелянт як на доказ про розмір шкоди, та цей висновок не містить даних про особу, яка його склала, її повноваження, компетентність, методику дослідження і підстави зроблених висновків. Більш того до «висновку спеціаліста»додано листа ТОВ «Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз»з посиланням на те, що ліцензування на право проведення товарознавчої експертизи не передбачено.
Тобто визначення розміру завданої шкоди у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»не проводилось, оскільки оцінювачем такої шкоди може бути компетентний суб’єкт оціночної діяльності в контексті вимог ст.ст.5, 6 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III, якого внесено до Державного реєстру оцінювачів, що веде Фонд державного майна України.
Проте апелянт не надав суду доказів, що ТОВ «Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз» яке є звичайним Товариством з обмеженою відповідальністю з гучною назвою уповноважене на проведення експертних досліджень будь-якого характеру у відповідності до Закону України «Про судову експертизу».
За таких обставин за таких обставин суд першої інстанції правильно визначив, що шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується у повному обсязі виходячи з реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Колегія судів відхиляє доводи апелянта щодо безпідставності стягнення моральної шкоди, оскільки ОСОБА_3 дійсно внаслідок правопорушення зі сторони ОСОБА_2 понесла негативні психоемоційні наслідки, необхідності ремонту огорожі, зверталася до лікаря зі скаргами на головні болі, запаморочення, болі в шиї, коливання тиску, дратівливості, поганого сну внаслідок перенесеного стресу 20 лютого 2011 року. Посилання апелянта на те, що такі симптоми вигадані позивачем не ґрунтуються на доказах є припущеннями, а відповідно до статті 60 ЦПК України , рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддя суддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Спас О.В.