Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6297/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Дмитрієва М.М.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08»грудня 2011 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В.,Воробйової І.А.
при секретарі Черненко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Запорізька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй належить на праві власності 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1. Іншим співвласникам зазначеного домоволодіння є ОСОБА_3, якому належить 11/20 частин домоволодіння та ОСОБА_4, який помер, та якому належало 1/10 частина домоволодіння. Рішенням товариського суду від 15.05.1976 року був визначений порядок користування земельною ділянкою, але відповідач ОСОБА_3, в порушення зазначеного порядку без отримання згоди позивача побудував ряд самочинних будівель, а на початку 2008 року зніс сарай та сіні, та почав будувати на спільній земельній ділянці житловий будинок, звівши на спільній земельній ділянці фундамент, чим порушує права позивача на користування спільною земельною ділянкою.
З огляду на вищевикладене, позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудовані фундамент житлового будинку, службову прибудову, гараж, вбиральню, гараж та сарай.
Не погодившись з основним позовом, ОСОБА_3 подав зустрічний позов. Мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 самовільно, без згод інших співвласників домоволодіння, в порушення будівельних норм, побудувала гараж, задня стіна якого проходить межі колишнього паркану № 10, який вона самостійно знесла, та дах гаража стоком направлений в його сад, що унеможливлює використання земельної ділянки, на яку направлений стік з гаражу. Крім того ОСОБА_2 самовільно знесла прибудову, частина якої знаходиться на земельній ділянці загального користування відповідно до порядку, визначеного рішенням товариського суду від 15.05.1976 року.
ОСОБА_3 просить суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 перенести задню стінку самовільно побудованого гаражу на відстань 1,0 м від паркану № 10 в бік зменшення його довжини та знести виступаючу на 0, 49 м частину службової прибудови шириною 1, 57 м підрівень службової прибудови.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя 18 жовтня 2011 року первісний позов частково задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_3, за його рахунок, усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. 1905 року, буд. № 13, шляхом знесення частини самовільно побудованого фундаменту під літню кухню, згідно плану земельної ділянки у технічному паспорті від 30.06.2010 року, що знаходиться на земельній ділянці відповідно до Другого варіанту користування земельною ділянкою, затвердженого Протоколом засідання товариського суду від 15.05.1976 року, який знаходився у технічному паспорті на домоволодіння. В іншій частині позовних вимого відмовлено.
Зустрічний позов задоволено в повному обсязі.
Зобов`язано ОСОБА_2 за її рахунок, усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1, шляхом перенесення задньої стінки самовільно побудованого гаражу –шириною 3,90 м на відстань 1,0 м від паркану № 10 в бік зменшення довжини гаражу, відповідно до плану земельної ділянки від 30.06.2010 року у технічному паспорті на домоволодіння.
. Зобов`язано ОСОБА_2 за її рахунок, усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: м. Запоріжжя, вул. 1905 року, буд № 13, шляхом знесення виступаючої на 0,49 м частини службової прибудови –шириною 1,57 м під рівень службової прибудови –шириною 2,84 м згідно плану поверхів будинку літера «А»від 30.06.2010 року у технічному паспорті на домоволодіння.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя області, та ухвалити нове яким задовольнити її позовну заяву в повному обсязі, а відповідачу відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. . Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до акту від 13.10.1975 року техніка Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, було встановлено, що 11/20 частин цього домоволодіння належить ОСОБА_5, 7/20 частин належить ОСОБА_6 та 1/10 частка належить ОСОБА_4. Для встановлення порядку користування земельною ділянкою, площею 624 кв.м., між співвласниками, техніком було запропоновано два варіанта. Другий варіант, який за згодою користувачів земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, затверджений Протоколом засідання товариського суду від 15.05.1976 року, передбачав виділення у користування ОСОБА_5 на 11/20 часток земельні ділянки: S1 –89,9 кв.м., S2 –62,8 кв.м., S3 –125,0 кв.м., S4 –17,9 кв.м., загальною площею 295,6 кв.м.; ОСОБА_6 на 7/20 часток земельні ділянки: S5 –74,6 кв.м., S6 –113,6 кв.м., загальною площею 188,2 кв.м.; ОСОБА_4 на 1/10 частку земельні ділянки: S7 –38,2 кв.м., S8 –15,6 кв.м., загальною площею 53,8 кв.м.; земельну ділянку S –86,4 кв.м. залишили у користуванні всіх співвласників.
За договором дарування від 18.05.1976 року, посвідченого нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим №1-3932, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2. 7/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1
13.11.1976 року, ОСОБА_2. одружилась із ОСОБА_8 та змінила прізвище на «ОСОБА_2». 08.11.2003 року ОСОБА_2. одружилась із громадянином Королівства Норвегії –ОСОБА_11, та змінила прізвище на «ОСОБА_2».
За договором купівлі-продажу від 08.12.1984 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори за реєстровим №2-3317, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, як спадкоємці попереднього власника, продали ОСОБА_3 11/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1, при чому у договорі купівлі продажу зазначено, що на земельній ділянці було розташовано А і Б –житлові будинки, В і Д –сараї, К –душ, №1 –паркан, №3 –водопровід, №2 –ворота.
14.08.1986 року помер ОСОБА_4, та згідно із повідомлень П’ятої Запорізької державної нотаріальної контори, спадкоємці після його смерті до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа не заводилася.
Згідно технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1, житловий будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_2 в розмірі 7/20 часток, ОСОБА_4 в розмірі 1/10 частка та ОСОБА_3 в розмірі 11/20 часток.
По планам земельної ділянки АДРЕСА_1, які містяться у технічних паспортах, випливає, що ОСОБА_3 було самовільно побудовано фундамент під літню кухню (літ.С), службову прибудову (літ.а3), гараж (літ.Л), вбиральню (літ.И) та душ (літ.Т). Причому на останньому плані від 30.06.2010 року фундамент під літню кухню (літ.С) частково з двох боків знесений, та з боку фруктового саду частково заходить на земельну ділянку S-86,4 кв.м. - загального користування, згідно із Другого варіанту, затвердженого Протоколом засідання товариського суду від 15.05.1976 року. Службова прибудова (літ.а) та сарай (літ.Д) не є самовільними побудовами та були на момент придбання ОСОБА_3 частини домоволодіння. Інші самовільні споруди, такі як службова прибудова (літ.а3), гараж (літ.Л), вбиральня (літ.И) та душ (літ.Т) побудовані на земельній ділянці виділеної у користування ОСОБА_3 згідно із Протоколу засідання товариського суду від 15.05.1976 року.
ОСОБА_2 було самовільно побудовано гараж (літ.Р), задня стіна якого (шириною 3,90м.) проходить на межі колишнього паркану №10, який розділяє суміжні земельні ділянки S3 та S6 згідно із Другого варіанту затвердженого Протоколом товариського суду від 15.05.1976 року, а також вона самостійно побудувала прибудову (літ.а4) (шириною 1,57м.), виступаюча на 0,49м. частина якої, від рівня із службовою прибудовою (літ.а2) (шириною 2,84м.), знаходиться на земельної ділянці загального користування відповідно до затвердженого Протоколу товариського суду від 15.05.1976 року.
Враховуючи, що статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), суд обґрунтовано зазначив, що Протоколом засідання товариського суду від 15.05.1976 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1, то сторони повинні дотримуватися цього порядку на теперішній час та в подальшому.
Посилання в апеляційні скарзі проте, що товариські суди не мали повноваження розглядати категорію справ про визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідають ст. 5 «Положенню про товариські суди Української РСР»від 15.08.1963 року, яка діяла на час правовідносин, де зазначено, що товариські суди розглядають справи й про встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння.
Колегія судів вважає, що доводи апеляційної скарги проте, що між сторонами не встановлено порядку користування земельною ділянкою, оскільки було три варіанти користування земельною ділянкою, не є об’єктивними, бо хоча відповідно до акту БТІ попереднім власникам дійсно пропонувалося три варіанта, але останнім Протоколом засідання товариського суду від 15.05.1976 року, за згодою всіх співвласників було визначено, що вони користуються другим варіантом , який зазначено вище.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичної особи, поданою згідно вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи є три різних розміру земельних ділянки, а тому порядок користування земельною ділянкою за протоколом товариського суду від 15.05.1976 року, а тому не можна вважати визначеним, не приймаються колегією судів, оскільки, заявляючи вимоги позивач ОСОБА_2 (арк..с.3) виходив з того, що користування земельною ділянкою визначено саме за цим протоколом, іншого порядку користування земельною ділянкою в процесі розгляду справи сторонами не зазначалося, вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою суду не заявлялося, клопотань про призначення експертизи сторони не заявляли, виходячи із принципу диспозитивності сторін, судом вірно зазначено, з посиланням на вимоги ст. 377 ЦКУ , що сторони, як особи , що набули право власності на будівлі та споруди, користуються на умовах, встановлених для попередніх землекористувачів, відповідно до Протоколу засідання товариського суду від 15.05.1976 року.
В рішенні суду зазначено, що службова прибудова (літ.а) та сарай (літ.Д) взагалі не є самовільними побудовами, а були ще на момент придбання ОСОБА_3 зазначеної частини домоволодіння та належать йому на праві власності, а тому суд також не знаходить підстав для їх зносу.
Суд першої інстанції, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_2 не надала доказів дійсного порушення її прав самовільно побудованими ОСОБА_3 спорудами, такими як: службова прибудова (літ.а3), гараж (літ.Л), вбиральня (літ.И) та душ (літ.Т), оскільки ці споруди побудовані на земельних ділянках виділених в користування ОСОБА_5, правонаступником якої були ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а потім за договором купівлі –продажу ОСОБА_3
Апеляційна скарга не містить в собі з посиланням на докази спростування такого висновку суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що її гараж не перешкоджає ОСОБА_3 не відповідає матеріалам справи, оскільки самовільно побудований ОСОБА_2 гараж (літ.Р), задня стіна якого проходить на межі паркану, який розділяє суміжні земельні ділянки S3 та S6 згідно, без врахування вимог будівельних норм стосовно відстані не менш ніж 1,0м., порушує права ОСОБА_3 в користуванні наданої йому земельної ділянки, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність перенесення задньої стінки цього гаражу на відстань в 1,0м. від паркану в бік його зменшення за рахунок ОСОБА_2.
Вірно також зазначено у рішенні суду, що самовільно було побудована ОСОБА_2. службову прибудову (літ.а4), виступаюча частина якої, від рівня із службовою прибудовою літ.«а2», на 0,49м. виступає на земельну ділянку загального користування (S-86,4 кв.м.), та наявність цієї виступаючої частини порушує права інших співвласників домоволодіння, в тому числі і ОСОБА_3, а тому ця виступаюча частина також підлягає зносу за рахунок ОСОБА_2
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються підставою для скасування судового рішення та задоволення вимог позивача.
Керуючись ст.ст.307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддя суддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.