Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6276/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Максимчук З.М.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Черненко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 у справі про відмову у забезпеченні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2011 року ПАТ «Фінанси та Кредит»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 970 345 гривень 84 копійки. ПАТ «Фінанси та кредит»надало також заяву про забезпечення позову, шляхом обмеження право виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань ОСОБА_2, та ОСОБА_3, які мешкають у с. Костянтинівка, вул. Дзержинського, буд. 8 Мелітопольського району Запорізької області.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ПАТ «Фінанси та Кредит»звернувся до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену ухвалу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд /суддя/ має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд, встановлений законом»поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України»від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії»від 7 листопада 2002 року).
Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені Цивільним процесуальним кодексом України, у тому числі щодо вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Перелік заходів забезпечення позову визначено в ст. 152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення стаття 152 ЦПК України не передбачає вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»(зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв’язання спорів у цій сфері.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України». Стаття 6 цього Закону передбачає, що при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Таким чином, ураховуючи, що в Цивільному процесуальному кодексі України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст. ст. 151-153 ЦПК України, застосувати такий захід забезпечення позову як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у зв’язку з порушенням у суді цивільної справи, слід дійти висновку про те, що зазначений спосіб забезпечення позову не відповідає нормам Цивільного процесуального кодексу України.
Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішуються при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають з кредитних правовідносин, в порядку, передбаченому статтею 377-1 ЦПК.
Враховуючи, також що до апеляційного суду не надано жодного доказу проте, що відповідач має намір ухилятися від виконання рішення суду шляхом виїзду за кордон, клопотання про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, необхідності заходів забезпечення позову не адекватне засобу забезпечення позову у вигляді заборони виїзду відповідачу за межі України, колегія судів вважає, що заява позивача про заборону виїзду відповідачу за межі України не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 серпня 2011 року про відмову у забезпеченні позову у цій справі залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддясуддясуддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.