Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6272/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції Кучеренко Н.В.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,
суддів Панкеєва О.В., Воробйової І. А.
при секретарі Черненко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу,-
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у сумі 43872 гривні та судових витрат по справі. В обґрунтування позову зазначив, що 22 квітня 2008 року між ним та відповідачем була укладена позика, за якою він передав ОСОБА_3 10 000 грн. строком на 12 місяців, та відповідач зобов`язався сплачувати 7% від вказаної суми за кожний місяць. Відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути 01 вересня 2008 року. З настанням строку повернення, він регулярно телефонував відповідачу, який звіряв, що вже скоро поверне борг, однак уникав зустрічі з ним, борг не повернув.
На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 14 000 грн. основного боргу, 28 000 грн. процентів за користування грошима по зобов`язанню від 22.04.2008 року та відповідно до статті 625 ЦК України 340 гривень в якості 3% за прострочення виконання зобов’язання та інфляційних втрат у сумі 1532 грн.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму основного боргу в розмірі 14 000 грн., 3 % річних в розмірі 340 грн., відшкодування витрат від інфляції в розмірі 1532 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 158 грн. 72 коп., витрат по сплаті інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 16 150 грн. 72 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду в частині відмови у стягненні з відповідача процентів у сумі 28 000 грн. та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що згідно розписки від 22 квітня 2008 року, відповідач ОСОБА_3 взяв позику у ОСОБА_2 в розмірі 10 000 гривень строком на 12 місяців та зобов'язувався виплачувати за кожний місяць від вказаної суми 7 % від суми позики до 22.04.2009 року. (арк..с.6)
Згідно розписки від 31.05.2008 року відповідач ОСОБА_3 додатково взяв позику у ОСОБА_2 в розмірі 3 000 грн. та зобов’язався повернути борг до 01.09.2008 року (арк..с.7)
08.06.2008 року ОСОБА_3 додатково взяв позику у ОСОБА_2 в розмірі одну тисячу гривень. та зобов’язався повернути борг до 01.09.2008 року (арк..с.8)
Відповідач не заперечує та не надає доказів проте, що він виконав зобов’язання та повернув борг.
Суд відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення процентів за користування позикою, послався на ст. 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", та зазначив, що фінансові послуги з отриманням процентів, тобто прибутку, за користування позикою дозволяється лише фінансовими установами та фізичними особами підприємцями , а оскільки ОСОБА_2 надав позику як фізична особа, його вимоги про стягнення процентів не підлягають задоволенню.
Але з таким висновком колегія судів не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно до статті статі 204 ЦК України, яка передбачає презумпцію правомірності правочину, правочин є дійсним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі) строк та в порядку, що встановлені договором.
Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суд відмовив у стягненні процентів за користування позикою, не звернув увагу на те, що Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини за участю фінансових установ, які є професійними учасниками ринку з надання фінансових послуг. Зазначений Закон не регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики. Договір між сторонами у справі врегульовує відносини, учасниками яких є фізичні особи, а тому позивач, як позикодавець має право на одержання від відповідача, як позичальника процентів від суми позики в обумовленому в договорі розмірі (ч. 1 ст. 1048 ЦК України ).
Згідно до вимог ст. 11, 60 ЦП України суд розглядає справу , у межах вимог та доказів наданих сторонами, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином за умовами договору від 22.04.2008 року ОСОБА_3 взяв позику у ОСОБА_2 в розмірі 10 000 гривень строком на 12 місяців та зобов'язувався виплачувати за кожний місяць від вказаної суми 7 % від суми позики до 22.04.2009 року. (арк..с.6)
Розмір процентів за користування грошима, відповідно до умов договору за період з 22.04.2008 року по 22.04.2009 року складає 10 000 : 100 х 7 х 12 = 8 400 гривень.
Позивачем не заявлялися вимоги про стягнення відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочку виконання зобов’язання по борговій розписці від 22.04.2008 року.
По зобов’язанням від 31.05.2008 року та 8 червня 2008 року (арк..с. 7,8) не передбачено стягнення процентів , а тому позивачем безпідставно нараховані за цими позиками 7 процентів за користування позикою .
Щодо несвоєчасного повернення коштів та стягнення згідно до статті 625 ЦК України , за прострочення зобов’язання по договору від 31.05.2008 року та 08.06.2008 року, 3 % річних за період з 01.09.2008 року по 01.07.2011 року = 34 місяці (в межах заявлених вимог), то 3 % річних складають : 4 000 х 0,03/12х34 міс. = 340. Інфляційні втрати складають : 4 000 х (1,011 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,0123 х 1,091 х 1,010 х 1,009 х 1,014 х 1,013 х 1, 008 х 1,004 -1) = 1532 гривень
Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 14 000 грн., 3 % річних в розмірі 340 грн., відшкодування витрат від інфляції в розмірі 1532 гривень.
А в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, та стягнення розміру судових витрат, рішення суду підлягає скасуванню, та частковому задоволенню у сумі 8 400 гривень ( відповідно до умов договору за період з 22.04.2008 року по 22.04.2009 року )
Крім того відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам, 1% від 24 272 гривень = 242 гривні 72 копійки, та 120 гривень витрат по оплаті на інформаціно- технічне забезпечення справи у суді першої інстанції , = 120 гривень по оплаті витрат по оплаті на інформаціно- технічне забезпечення справи в апеляційній інстанції, + 84 :2 = 42 гривні судового збору , а всього в якості судових витрат 524 гривні 72 копійки.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонногосуду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року по цій справі в частині відмови у стягненні процентів за позикою від 22 квітня 2008 року та стягнення судових витрат скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8 400 гривень в якості процентів за користування позикою від 22 квітня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 524 гривні 72 копійки, понесених позивачем судових витрат.
В іншій частині рішення суду Мелітопольського міськрайонногосуду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року по цій справі залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддясуддя суддя
Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.