Дата документу Справа № 22-а-1484/11
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-1484\2011 Головуючий у 1 інстанції Сімікін В.В.
Суддя-доповідач Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі :
головуючого Гончара О.С.,
суддів Краснокутської О.М.
Панкеєва О.В.,
при секретарі Винник І.С.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державного казначейства України про поновлення пропущеного строку для звернення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду 16.11.2009 року з вищевказаними вимогами. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року є дитиною війни, та йому відповідно до ст.6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в 2007-2008 роках зазначена допомога позивачу не виплачувалась, а в продовж 2008 року виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась їй зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни.
Таким чином позивач просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права на отримання зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки про своє порушене право вона дізналася після висвітлення у пресі зазначених подій, пов'язаних із прийняттям рішення Конституційним Судом України, та просив зобов'язати відповідача провести нарахування на її користь невиплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2007-2008 роки.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно щодо не нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12 2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.
Зобов'язано Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню Пенсійного фонду України у Комунарському районі м. Запоріжжя для виплати ОСОБА_2 ненарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV "Про соціальний захист дітей війни" (далі –Закон №2195-ІV) має статус "дитини війни", а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с.4).
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни, пенсії Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік згідно з п. 17 т. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" п. 17 ст. 77 був виключений, встановлено поетапне запровадження пільг дітям війни, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Водночас такий порядок у 2006 році не було визначено.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зобов’язання відповідача здійснити перерахунок позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена п.12 статті 71 і ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян є підзаконним нормативним актом, який не може вносити зміни до Закону, тому відповідач неправомірно керувався цією постановою при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу у 2008 році.
Судом не можуть бути враховані доводи відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни" відповідно до ст.6 Закону. Положення ст.28 Закону України "Про загальнодержавне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Законами України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність був встановлений відповідно: з 01.01.2007 рік –380 грн., з 01.04.2007 року –406 грн., з 01.10.2007 року –411 грн., з 01.01.2008 року - 470 грн., з 01.04.2008 року - 481 грн., з 01.07.2008 року - 482 грн., з 01.10.2008 року - 498 грн.
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у запереченнях на адміністративний позов відповідач посилався на ст.100 КАС України, яка передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції, про відмову в поновленні строку звернення з адміністративним позовом за 2007 рік. Отже, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Встановлено, що Управління з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, відповідне підвищення пенсії позивачу як "дитині війни" не здійснило.
Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку зазначеного підвищення пенсії та відповідного фінансування не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок по нарахуванню та виплати пенсії згідно з законом, в тому числі з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
Разом з запереченнями на позовну заяву відповідач не надав копії розпоряджень про перерахунок пенсії позивачу за 2008 роки та не оспорював виплачені ним позивачу за цей період суми, а тому розрахунок недоплати повинен зробити сам відповідач згідно з його компетенцією.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду –без змін.
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державного казначейства України про поновлення пропущеного строку для звернення та зобов'язання відповідача вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: