Дата документу Справа № 22-а-1851/11
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а –1851/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кочева І.В.
. Суддя-доповідач: Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„20” вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Гончара О.С.,
суддів: Панкеєва О.В.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання дій протиправним та зобов’язання зробити перерахунок надбавки до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області про визнання дій протиправним та зобов’язання зробити перерахунок надбавки до пенсії.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії УПФУ в Василівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати нарахування ОСОБА_3 пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у період з 05 січня 2009 року у розмірах, менших, ніж це передбачено ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано УПФУ в Василівському районі Запорізької області донарахувати та виплатити ОСОБА_3 за період з 05 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 27 січня 2010 року суму пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих сум підвищення до пенсії у вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, УПФУ в Василівському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні ( а.с. 6 ).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Як особі, що має статус "дитини війни", позивачу з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту").
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст.150 Конституції України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в період з 05.01.09 р. по 27.01.10 р. повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Передбачене ч.3 ст.28 цього Закону застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", передбачений ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.
Оскільки визначення Законами України "Про державний бюджет України"на кожний бюджетний рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, не впливає на загальний період нарахування та виплати відповідачем підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, колегія суддів вважає правильним та таким, що не суперечить вимогам ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок в резолютивній частині оскаржуваної постанови про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві підвищення до пенсії за період з 05.01.09 р. по 27.01.10 р. без визначення по кожному бюджетному року.
Відсутність механізму і грошових коштів на виплату надбавки до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що вказаний Закон не обмежує встановлене право осіб, що мають статус дитини війни, на отримання підвищення до пенсії наявністю фінансування, держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи повно та всебічно з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, і ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Василівському районі Запорізької області - залишити без задоволенні.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: