Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2011 року Справа № 1170/2а-2108/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого-судді Л.І. Хилько
при секретарі - Бабіч О.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - не з'явився
представника третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Позивач в особі > < 3-тя особа позивача > до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області < Відповідач в особі > < 3-тя особа відповідача > про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (далі –позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградській області, в якому просила суд, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.30-32), визнати:
- протиправною відмову Бобринецької РДА у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бобринецької міської ради, викладеної у листі від 28.02.2011 р. за вихідним № 01-21-179/2 «Про розгляд звернення»;
- зобов'язати Бобринецьку РДА розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бобринецької міськради та прийняти відповідне рішення у порядку, встановленому діючим законодавством України.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, позивач звернувшись до Бобринецької РДА з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, отримала відмову в задоволенні заяву, яку вважає протиправною, оскільки остання викладена в листі від 28.02.2011 р., а не у формі розпорядження, як це передбачено Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення згідно адміністративного позову.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином (а.с.60), в матеріалах справи міститься заява від представника відповідача про розгляд справи без його участі (а.с.61). З наданих до суду запереченнях, Бобринецька РДА Кіровоградської області заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що відмову в наданні згоди на розроблення проектної документації Бобринецька РДА оформлює листом, а не розпорядженням. Крім того, представник відповідача зазначила, що під час розгляду клопотання позивача було враховане клопотання Бобринецького міського голови від 24 листопада 2010 р. вих. № 604 з проханням надавати земельні ділянки в оренду терміном не більше ніж на 5 років, оскільки дане поле відведене з метою реалізації прав громадян на земельну ділянку в розмірі 0,10-0,15 га. (а.с.20).
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином (а.с.56), заяв (клопотань) до суду не надав.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.08.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 05.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно частини 2 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 року № 586-XIV місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Отже, Бобринецька районна державна адміністрація Кіровоградській області (далі відповідач) у розумінні пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.
Відповідно до статті 8 Закон України «Про землеустрій»від 22.05.2003 року № 858-IV, регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у межах повноважень, встановлених законом.
Пунктом а) частини 3 статті 22 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам –для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Позивач звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.22), надавши при цьому всі необхідні документи.
Відповідач розглянувши клопотання позивача, відмовив у задоволенні заяви, виклавши її у листі від 28.02.2011 року № 01-21-179/2 (а.с.11). Дана відмова мотивована тим, що (мовою оригінала) запитувана земельна ділянка розміщена на полі, на якому було надано жителям м. Бобринець земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,10-0,15 га. На даний час значна кількість вище зазначених земельних ділянок не використовується і знаходиться в забур’яненому стані, але земельні ділянки, які використовуються, не є єдиним масивом і знаходяться в різних частинах поля. Іще однією підставою для відмови став факт направлення головою Бобринецької міської ради ОСОБА_3 листа № 604 від 24.11.2010 р. в якому міститься прохання останнього не передавати земельні ділянки у власність, які розміщені в даному полі, а залишити земельні ділянки на цьому полі для надання по мірі потреби жителям м. Бобринець для городництва.
Відповідно до статті 13 Закон України «Про землеустрій»від 22.05.2003 року № 858-IV до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері землеустрою належать: а) забезпечення реалізації державної політики у галузі використання та охорони земель; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм щодо використання та охорони земель; в) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; г) координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; д) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно статті 17 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Аналізуючи вищезазначені норми законів, суд приходить до висновку, що відповідач в межах своїх повноважень здійснював розгляд клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельною ділянки.
Стосовно посилання позивача щодо неналежної форми оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві та представник позивача в судовому засіданні наголошували на тому, що відповідач за результатами розгляду її клопотання повинен був винести розпорядження про відмову в задоволенні клопотання, а не лист, в якому викладено відмову, як це було зроблено.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 року № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 року № 586-XIV визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Згідно частини 4 статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 09.04.1999 р. № 586-XIV, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі –оприлюднюються.
Розпорядження –це правовий акт управління, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань, виконання яких не потребує обговорення та погоджує відповідні дії.
Тобто, за своєю правовою суттю «розпорядження»встановлює відповідні права або обов’язки для осіб, стосовно яких воно винесено.
Відмова в наданні погодження на виготовлення проекту землеустрою не містить в собі будь-яких прав або обов’язків стосовно позивача, а тому, суд погоджується з поясненнями представника відповідача стосовно того, що відповідач не був зобов’язаний відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою оформлювати «розпорядженням».
В абзаці 2 пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 визначено, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
У зв'язку з цим судам необхідно враховувати, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 6 статті 117 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Як встановлено в судовому засіданні позивачем були надані всі необхідні документи для отримання погодження на виготовлення проектної документації, заперечень щодо відсутності при подачі клопотання будь-яких документів, відповідачем не зазначалось.
Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, законодавчо встановлений вичерпний перелік підстав, коли суб’єкта владних повноважень може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Жодна обставина, яка б була перелічена в частині 7 статті 118 Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III не зазначена в оскаржуваній відмові, як підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стало дві підстави, а саме, відповідач відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою зазначив, що запитувана позивачем ділянка розміщена на полі, на якому було надано жителям м. Бобринець земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства і на даний час значна кількість вище зазначених земельних ділянок на цьому полі знаходиться в забур’яненому стані, а тому не має можливості надати земельну ділянку єдиним масивом для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до стаття 23 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III, землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.
Ні зі змісту оскаржуваної відмови, ні в судовому засіданні не було наведено факту, що ділянка, на яку позивач просив дозвіл на розроблення проекту землеустрою, перебуває у власності інших осіб або саме цю ділянку обробляє інший користувач.
Навпаки, в самій відмові, відповідач зазначає, що значна кількість земельних ділянок знаходиться в забур’яненому стані, а тому таке мотивування відповідача щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суд вважає необґрунтованим.
Другою підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як вбачається з оскаржуваної відмови, відповідач зазначив, що відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в зв’язку з листом Бобринецького міського голову вих. № 604 від 24.11.2010 р., в якому останній просив не надавати у власність залишок землі, а надавати її в тимчасове користування (а.с.26).
Таке посилання відповідача істотно суперечить Конституції України, Земельному Кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, які регулюють земельні відносини.
Статтею 14 Конституції України, прийнятою на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право на звернення до відповідача з клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою визначено в статті 118 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-III.
Суд звертає увагу, що в судовому засіданні не встановлено та в матеріалах справи відсутні докази того, що приймалися будь-які розпоряджень Бобринецькою РДА стосовно листа Бобринецького міського голови вих. № 604 від 24.11.2010 р. (а.с.26) з приводу обмеження у наданні громадянам або юридичним особам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач відмовляючи позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, посилаючись при цьому на лист голови Бобринецького міського голову, діяв всупереч вимогам Конституції та Законів України, що регулюються земельні правовідносини.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму).
Ч.2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував усіх обставин, що мали бути ним враховані при вирішенні питання при розгляді клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Стосовно визначеного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Позивач просить суд визнати протиправною відмову Бобринецької РДА у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бобринецької міської ради, викладеної у листі від 28.02.2011 р. за вихідним № 01-21-179/2 «Про розгляд звернення», суд приходить до висновку про її задоволення, оскільки вважає доведеним факт надання відповідачем протиправної відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Стосовно позовної вимоги про зобов’язання Бобринецьку РДА розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Бобринецької міськради та прийняти відповідне рішення у порядку, встановленому діючим законодавством України суд зазначає, що вона підлягає задоволенню, оскільки судовий захист має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб’єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням цього Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема –через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Визнання тільки протиправною відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки –не є належним способом захисту порушеного права. Тому реальне відновлення порушеного права позивача можливо тільки в разі зобов’язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняття за результатами розгляду клопотання рішення у порядку, встановленому Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем документально підтверджено сплату судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № КЗ/С/64 від 12.05.2011 р. (а.с.4), так як адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, то і відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору підлягають повному відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ Держкомзему в Бобринецькому районі Кіровоградської області, про визнання протиправною відмову та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, викладеної у листі від 28.02.2011 р. за вихідним № 01-21-179/2 «Про розгляд звернення».
Зобов’язати Бобринецьку районну державну адміністрацію в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення у порядку, встановленому Земельним Кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III.
Присудити ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31.08.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько