Дата документу 04.10.2011                                                               Справа №  2-3173/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 р.

Ленінський районний суд м.Запоріжжя в складі:

-          головуючого судді Дюженко Л.А.,

-          при секретарі  Волошиної М.В.,за участю адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору  довічного утримання

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду с позовом до ОСОБА_3 про  розірвання договору  довічного утримання в якому вказала, що 23.02.2006 р. між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір довічного утримання (далі Договір), який було посвідчено нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстровано у державному реєстрі право чинів за № 1163323.  Предметом Договору є квартира, розташована за адресою : м. Запоріжжя. АДРЕСА_1.

За даним договором ОСОБА_3 зобов’язався довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи щоденним триразовим калорійним харчуванням, придатним до користування  одягом та взуттям, доглядом, загальноприйнятими побутовими та санітарно-гігієнічними послугами, належними лікувальними засобами, необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляд та необхідна допомога) визначена договором в розмірі 1,5 прожиткового мінімуму на місяць.

Відповідач з дня укладення Договору по теперішній час не виконує жодних з наведених істотних умов договору.  На  його прохання про догляд та допомогу не реагував. Тому позивач був вимушений  користуватися послугами Ленінського районного територіального центру соціального обслуговування м. Запоріжжя  на підставі угоди від 28 січня 2008 року по 12.01.2011 року. Але 12.01. 2011 року надання ОСОБА_4 соціальних послуг з боку Запорізького територіального центру соціального обслуговування було припинено в зв’язку з наявністю у держаному реєстрі право чинів спірного Договору.

У цей час ОСОБА_4 остаточно переконався у відсутності намірів у відповідача утримувати його згідно умов Договору.

             На теперішній час між ним та відповідачем припинились будь-які стосунки, що виключає можливість нормального спілкування та виконання ним зобов’язань за договором довічного утримання.   ОСОБА_3 відмовився розірвати Договір за пропозицією відповідача та заявив, що він може з цім питанням звернутися до суду, тому позивач просить суд позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання –задовольнити: розірвати укладений 23 лютого 2006 року між позивачем  та ОСОБА_3 договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №24; скасувати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,00 кв.м.; повернути квартиру  АДРЕСА_1  у власність ОСОБА_4, визнавши за ним право власності на вказане житло; зняти заборону на відчуження  квартиру  АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час  розгляду справи був сповіщений у встановленому законом порядку.

Суд вважає можливим, за згодою позивача, провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, відповідно до ст. 224 ЦПК України, за відсутності відповідача.

  Суд оцінивши та дослідивши докази по справі, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що відповідач за позивачем не доглядає, не надає матеріальної допомоги, не навіщає його, за ним доглядала соціальна служба. а на цей час взагалі за нім ніхто не доглядає, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду і на вимогу відчужувача,  або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.  

 У зв’язку з розірванням договору довічного утримання (догляду), право власності  відчужувача на передане ним майно підлягає відновленню за правилами ч.1 ст. 756 ЦК України.

   Судом встановлено, що   дійсно 23.02.2006 р. між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір довічного утримання (далі Договір), який було посвідчено нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстровано у державному реєстрі право чинів за № 1163323.  Предметом Договору є квартира, розташована за адресою : м. Запоріжжя. АДРЕСА_1.

За даним договором ОСОБА_3 зобов’язався довічно повністю утримувати ОСОБА_4, забезпечуючи щоденним триразовим калорійним харчуванням, придатним до користування  одягом та взуттям, доглядом, загальноприйнятими побутовими та санітарно-гігієнічними послугами, належними лікувальними засобами, необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення (харчування, догляд та необхідна допомога) визначена договором в розмірі 1,5 прожиткового мінімуму на місяць.

Відповідач з дня укладення Договору по теперішній час не виконує жодних з наведених істотних умов договору: не здійснював належного догляду, не забезпечував продуктами харчування, не прибирав в квартирі, не цікавився станом здоров’я, не забезпечував ліками, спілкування між нами носило формальний характер.  На мої прохання про догляд та допомогу не реагував. Тому позивач був вимушений  користуватися послугами Ленінського районного територіального центру соціального обслуговування м. Запоріжжя  на підставі угоди від 28 січня 2008 року по 12.01.2011 року.

Працівниками вказаного центру здійснювалось в інтересах позивача відвідування за необхідністю закладів організацій  та підприємств для вирішення ділових питань, сплатна платежів –що місячно, закупка продуктів у магазинах  - 8 разів на місяць, приготування їжі на час хвороби, вологе вбирання квартири – 2 рази на місяць, генеральне вбирання квартири - -  1 раз у півріччя, винос сміття – 8 раз на місяць, крім того за необхідністю ними забезпечувалось надання мені послуг перукаря, стоматолога, швачки, пральні., а також виклик лікаря, доставка ліків, супроводження до поліклініки, дрібні побутові послуги, спілкування, тощо.   

12 січня 2011 року надання ОСОБА_4 соціальних послуг з боку Запорізького територіального центру соціального обслуговування було припинено в зв’язку з наявністю у держаному реєстрі право чинів спірного Договору, що підтверджується листом від 14.09.2011 року..

Тобто на цей час  намірів у відповідача на утримання позивача відповідно до договору довічного утримання судом не встановлено..

На теперішній час між позивачем  та відповідачем припинились будь-які стосунки, що виключає можливість нормального спілкування та виконання ним зобов’язань за договором довічного утримання .

Враховуючи наведене, невиконання обов’язків за договором набувачем, розірвання договору довічного утримання є захистом  конституційних прав позивача по володінню, користуванню та розпорядженню своїм майном.

          На підставі викладеного  суд вважає, що  позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання слід задовольнити: розірвати укладений 23 лютого 2006 року між позивачем  та ОСОБА_3 договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №24; скасувати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,00 кв.м.; повернути квартиру  АДРЕСА_1  у власність ОСОБА_4, визнавши за ним право власності на вказане житло; зняти заборону на відчуження  квартиру  АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 223-224 ЦПК України, ст.ст.  755 ч.1 п.1, 756 ч.1 ЦК України, ст.. 41 Конституції України, -   суд

ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити.

           Розірвати укладений 23 лютого 2006 року між ОСОБА_2  та ОСОБА_3 договір довічного утримання, посвідчений нотаріусом Першої Запорізької державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №24.

            Скасувати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,00 кв.м.

             Повернути квартиру  АДРЕСА_1  у власність ОСОБА_2.

             Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

  Зняти заборону на відчуження  квартиру  АДРЕСА_1.

  Стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 судові витрати: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

 Стягнути з ОСОБА_3. на користь держави судовий збір в розмірі  8 грн. 50 коп.

Доручити ОП ЗМБТІ  припинити реєстрацію права власності на квартиру  АДРЕСА_1  за ОСОБА_3, зареєструвавши право власності на цю квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

 Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Відповідач має право протягом 10 днів  з дня отримання копії рішення надати до Ленінського районного суду м. Запоріжжя заяву про перегляд заочного рішення.

Суддя:                                                                                          Дюженко Л. А.