Справа № 203/966/25

Провадження № 2/0203/1003/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2025 року                                                 Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пархоменко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, –

встановив:

12 лютого 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», в якій третьою особою без самостійних вимог зазначений приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач дізнався про наявність виконавчого провадження № 66643875 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 12 березня 2021 року за реєстровим № 18015 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., за яким запропоновано стягнути з позивача на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованість в сумі 23 639 грн. 20 коп. Заперечуючи проти правомірності вчинення виконавчого напису, позивач посилався на те, що судовим рішенням у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року в частині доповнення Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають із кредитних правовідносин». Таким чином, у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався. Також позивач посилався на те, що виконавчий напис було вчинено за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18015, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» коштів, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. (а.с.1-5)

Справа підсудна Центральному районному суду міста Дніпра на підставі ч.12 ст.28 ЦПК України, за місцем виконання оспорюваного виконавчого напису, оскільки позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально розташовано в Центральному районі м. Дніпро.

Ухвалою судді від 13 лютого 2025 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України, і призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.27-28), одночасно вирішено питання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. (а.с.27-28)

05 березня 2025 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він просив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити, оскільки позивачем не надано жодних доказів на понесення ним витрат на правову допомогу. (а.с.36-39)

В судове засідання 07 березня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 07 квітня 2025 року – для повторного виклику сторін по справі. (а.с.43)

02 квітня 2025 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на понесення судових витрат позивачем. (а.с.47-58)

В судове засідання 07 квітня 2025 року сторони по справі не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 02 травня 2025 року – для повторного виклику сторін по справі. (а.с.59)

02 травня 2025 року було проведено розгляд справи по суті.

Позивач та його представник в судові засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій він просив задовольнити позовні вимоги. (а.с.63)

Відповідач в судові засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся шляхом направлення на його електронну адресу судових повісток. (а.с.а.с.29, 44, 60)

Третя особа без самостійних вимог в судові засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на її адресу судових повісток, про причини неявки не повідомила. (а.с.а.с.29, 44, 60)

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1, 3.3. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (п.п.3.2, 3.5 глави 16 Порядку).

Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання не чинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.

Згідно приписів ч.2 ст.265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та не чинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Пунктом 1 зазначеного Переліку, в редакції від 29.11.2001 року, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.ч.1, 3-6, 8, 10, 12, 13 ст.11 Закону України «Про комерційну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За цих умов, на договір, що укладений в електронній телекомунікаційній системі сторонами, та який надається нотаріусу для вчинення виконавчого напису у паперовій формі, також розповсюджуються вимоги щодо можливості вчиненні виконавчого напису лише за нотаріально посвідченими договорами.

З матеріалів справи встановлено, що 27 лютого 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», та ОСОБА_1 було укладено договір № 578534387 від 27 лютого 2019 року про надання кредиту, за умовами якого товариство зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредитні кошти, в свою чергу останній зобов`язувалася їх повернути. Вказаний договір було укладено в електронній формі без нотаріального посвідчення. (а.с.16-18)

На підставі вищевказаного договору № 578534387 від 27 лютого 2019 року, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 12 березня 2021 року вчинено виконавчий напис № 18015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 23 639,20 грн. (а.с.15)

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчиненого на підставі угоди, яка не була нотаріально посвідчена, чим було порушено вимоги Переліку № 1172, що в свою чергу є порушенням вимог ст.87 Закону «Про нотаріат».

Відповідно, виконавчий напис вчинено за відсутності правових підстав його вчинення, у зв`язку з чим такий виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки судом зроблені відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України з урахуванням правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог діючого на той час законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис нотаріуса визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.ч.1, 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 ст.134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На понесення позивачем витрат на правову допомогу було надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 28 січня 2025 року укладеним між ОСОБА_1 та адвокатом Шатохіним А.С., ордер, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 01 квітня 2025 року, квитанції від 04 лютого 2025 року та від 05 березня 2025 року про сплату в загальному розмірі 5 000 грн., розписку про отримання гонорару в готівковій формі в розмірі 10 000 грн. (а.с.50-55)

Поряд з цим, суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, не співмірність, на переконання суду, вартості оплати адвоката зі складністю справи, а також пояснення представника відповідача, які міститься в матеріалах справи, у зв`язку з цим суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача підтверджених належними доказами фактично понесених витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.18 ЦК України, ст.ст.3, 4, 11-13, 81, 133, 134, 137, 141, 209, 247, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 18015, вчинений 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ – 42254696; адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12/177) коштів в розмірі 23 639 (двадцять три тисячі шістсот тридцять дев`ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОНЛАЙН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ – 42254696; адреса: 02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, 12/177) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса:  АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн., а разом 6 211 (шість тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.

Суддя                                                                                                 С.В.  Єдаменко