Справа № 699/1237/24

Номер провадження № 2/699/80/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Біланенка В.М., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Гуменюка І.Ю., третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 уклала із чоловіком відповідачки ОСОБА_3 письмовий договір про позику грошей у розмірі 8000,00 євро, що на час укладення в еквiвалентi становило 250 000,00 грн. Вiдповiдно до договору позики ОСОБА_3 мав повернути борг до 10.04.2024. Також у договорi було зазначено, що в разi неспроможностi позичальника повернути суму боргу у встановлений в договорi строк, позичальник зобов`язується перереєструвати i передати в рахунок боргу автомобiль ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску, власником якого був позичальник. Саме цей автомобiль за пропозицiею ОСОБА_3 був включений у договiр, так як йоrо вартiсть приблизно вiдповiдала сумi борrу. Позивачка знала, що цей автомобiль був придбаний для відповідачки ОСОБА_4 i вiн знаходився у її володiннi та користуваннi. На той час у неї не було будь-яких сумнiвiв щодо повернення коштiв Коваленками чи отримання автомобiля в рахунок боргу.

Пiсля пiдписання договору позики, чоловік позивачки ОСОБА_5 передав через свою сестру ОСОБА_6 відповідачці спочатку 3000 євро, потiм ще 3000 євро, якi ОСОБА_2 особисто в неї отримувала. Потiм ОСОБА_5 особисто передавав відповідачці 400 дол. США. Ще 2000 євро ОСОБА_3 передав дружинi через свого товариша ОСОБА_7 .

У подальшому ОСОБА_3 повідомив позивачку про те, що його дружина буде подавати на розлучення і через проблеми у сім`ї він не зможе повернути борг, тому запропонував перереєструвати на позивачку автомобіль ТОYОТА AVENSIS відповідно до умов договору позики. 25.12.2023 через електронний портал "Дія" була здійснена перереєстрація автомобіля з ОСОБА_3 на позивача.

Коли позивач звернулася до відповідачки про передачу автомобіля, то відповідачка заявила, що вона ніякого боргу у них не брала, а автомобіля ТОYОТА AVENSIS у неї не було.

Позивачці відомо про те, що спірний автомобіль ТОYОТА AVENSIS перебував у користуванні відповідачки, але місцезнаходження автомобіля на цей час їй не відоме. Позивачка вважає, що відповідачка цей автомобіль переховує.

Тому позивачка просить витребувати у відповідачки та передати їй належний позивачці на праві власностi автомобiль марки ТОYОТА AVENSIS, седан, сiрого кольору, 2011 року випуску, робочий об`єм 1798 см.куб., реєстрацiйний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 l l 6, у належному технiчно-справному станi, та передати ключi до замка запалення до вищевказаного автомобiля; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 160 000,00 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2024 до відкриття провадження у справі забезпечено позов шляхом накладення арешту на автомобіль TOYOTA AVENSIS, седан, сірого кольору, 2011 року випуску, робочий об`єм 1798 см. куб, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

У порядку зустрічного забезпечення зобов`язано ОСОБА_1 у строк до 10.08.2024 внести на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна) 7 000,00 (сім тисяч) гривень та подати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення. ОСОБА_1 у встановлений судом строк на виконання ухвали суду від 31.07.2024 у порядку зустрічного забезпечення внесла на депозит суду кошти у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2024 відкрито провадження у справі, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.09.2024 залучено ОСОБА_3 до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У встановлений судом строк відповідач подала до суду відзив на позов, у якому позов не визнає повністю, мотивуючи це тим, що автомобіль Toyota Avensis було набуто нею та її колишнім чоловіком під час перебування в зареєстрованому шлюбі, а тому він є спільною сумісною власністю.

Відповідачка стверджує, що не надавала своєї згоди колишньому чоловікові ОСОБА_3  на укладання договору позики. Також не підписувала та не ознайомлювалась з жодним проектом договору позики, не надавала своєї згоди на передачу автомобіля в заставу. Крім того, кошти, отримані колишнім чоловіком відповідачки від позивачки за договором позики, в інтересах сім`ї використані не були. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази надання відповідачкою своєї згоди на укладання договору позики чоловіком.

Відповідач стверджує, що вона не отримувала жодних коштів від ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Належних, допустимих та достатніх доказів зворотного позивачем не надано.

Відповідачка не заперечує, що користувалась автомобілем, однак автомобіль Toyota Avensis з кінця січня 2024 року вибув з її володіння та користування, про що позивачка була повідомлена. Звертає увагу на те, що позивач не надає взагалі жодних доказів того, що на момент подачі позову автомобіль перебував в незаконному володінні відповідача, навіть навпаки, у самому позові позивач зазначає, що відповідач перестала користуватись автомобілем. Тобто позивач подала позов, який ґрунтується на припущеннях того, що автомобіль перебуває у володінні відповідача.

Із цих підстав відповідачка вважає, що застосування віндикаційного позову у цьому випадку є неможливим.

Відповідачка заперечує також проти стягнення з неї на користь позивача заявленої моральної шкоди, вважаючи такі вимоги безпідставними.

Заявлені позивачкою витрати на правову допомогу відповідачка вважає необґрунтованими, завідомо завищеними, неспіврозмірними зі складністю справи.

Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, суть якого зводиться до незгоди сторони позивача з доводами сторони відповідача, викладеними у відзиві. Зауважує, шо перереєстрація спірного автомобіля з чоловіка відповідачки на позивачку відбулася 25.12.2023 без відома відповідачки. Цей автомобіль перебував у користуванні відповідачки приблизно до травня 2024 року. Після того як відповідач дізналася про перереєстрацію автомобіля на позивача, вона ним перестала користуватися та стала переховувати. Представник звертає увагу суду на те, що відповідач не зверталася про зникнення автомобіля до правоохоронних органів. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 надав до суду письмові пояснення щодо позову, зазначивши, що позовну заяву підтримує у повному обсязі і просить її задоволити.

Ухвалою суду від 29.10.2024 справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка та їх представник позов підтримали у повному обсязі.

За ініціативою сторони позивача були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Указані свідки знають як відповідачку, так і її колишнього чоловіка ОСОБА_3 . Надали пояснення, що раніше цим автомобілем користувалися як відповідачка, так і її чоловік. У відповідачки свідки цей автомобіль тривалий час не бачилиїм, їм не відомо, де саме знаходиться цей спірний автомобіль.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позов.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2022 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, було укладено простий письмовий договір позики, згідно з яким позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн, що еквівалентно 8 000 євро, які позичальник зобов`язався повернути до 10.04.2024.

Згідно з п. 7 договору позики сторони домовилися про те, що у разі неспроможності позичальника повернути позику у встановлений у договорі строк, позичальник зобов`язується перереєструвати і передати в рахунок боргу позикодавцеві автомобіль ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску, реєстрацiйний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 l l 6, який належить позичальнику на праві власності.

Відповідно до п.8 грошові кошти, які є предметом цього договору не є спільною сумісною власністю подружжя та є особистою приватною власністю позикодавця.

Зазначено у п. 9 договору, що він вчиняється за згодою дружини позичальника ОСОБА_2 .

Договір підписано позивачем та третьою особою ОСОБА_3 . Підпис відповідача ОСОБА_2 на цьому договорі відсутній.

Згідно з копією розписки від 10.04.2022, складеною у м. Регенсбург (Німеччина) за підписом ОСОБА_3 останній отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 250 000,00 грн відповідно до договору позики від 10.04.2022 в день підписання договору та складання розписки.

Позивач надала суду копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , згідно з яким з 25.12.2023 вона є власником транспортного засобу ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску, реєстрацiйний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 l l 6.

Інформаційною довідкою ТСЦ №3245 ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях Головного сервісного центру МВС від 26.07.2024 №31/33-3245-130 підтверджується, що 25.12.2023 в ТСЦ МВС №3245 через електронний портал "ДІЯ" була здійснена перереєстрація транспортного засобу марки ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3245/2023/4214271, укладеному в ТСЦ МВС №3245.

Про те, що спірний автомобіль перереєстровано з ОСОБА_3 на іншу особу вбачається також із відповіді ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, наданій 08.03.2024 адвокату Наталії Геріх.

ОСОБА_3 був власником спірного автомобіля ТОYОТА AVENSIS на підставі договору купівлі-продажу №8003/21/002286 від 28.05.2021, про що свідчить інформація ТСЦ МВС №7144.

Позивачка надала суду копію свого звернення, датованого 13.06.2024, яким повідомляє, що автомобіль ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску, переоформлений на неї та просить передати їй зазначений автомобіль. Не зазначено кому саме адресоване це звернення, хоча по змісту можна зрозуміти що відповідачці.

Представник відповідачки ОСОБА_2 авдокат Іван Гуменюк листом від 05.06.2024 повідомив позивачку ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 невідоме місцезнаходження автомобіля ТОYОТА AVENSIS, 2011 року випуску. Також у листі зазначено, що ОСОБА_2 своєї згоди на укладання договору позики колишньому чоловікові ОСОБА_3 не давала, а автомобіль переоформлено на ОСОБА_1 з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку із чим відповідачка готує позов про визнання договору-купівлі продажу автомобіля недійсним.

Представник позивача адвокат Біланенко В.М. надав суду відповідь поліції на його запит, згідно з якою ОСОБА_2 до відділення поліції №1 щодо викрадення автомобіля не зверталася і автомобіль TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у активному розшуку не перебуває.

На виконання ухвали суду від 01.08.2024 про забезпечення позову державним виконавцем Корсунь-Шевченківського відділу ДВС було відкрито ВП №75686686 та накладено арешт на автомобіль TOYOTA AVENSIS, седан, сірого кольору, 2011 року випуску, робочий обєм 1798 см. куб, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .

З наданих суду представником позивача матеріалів виконавчого провадження №75686686 вбачається, що місцезнаходження транспортного засобу TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , залишається невідомим. На спірний автомобіль було накладено арешт шляхом внесення запису у Державний реєстр обтяжень рухомого майна та 22.08.2024 державним виконавцем було винесено постанову про розшук вищеуказаного легкового автомобіля, яка була направлена 22.08.2024 до Головного регіонального сервісного центру МВС до виконання за вихідним номером 22877.

Вирішуючи вказаний спір по суті суд застосовує такі норми законодавства.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач обрала способом захисту своїх прав на спірне майно автомобіль TOYOTA AVENSIS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , віндикаційний позов.

Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) — це вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна.

Регулюються ці відносини ст. 387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.19 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Щодо цього судова практика є усталеною, правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 червня 2018 року у справі № 703/5364/15- ц (провадження № 61-4812св18) вказав, що "застосовуючи положення статті 387 ЦК України, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

У постанові Верховного Суду від 02.09.2020 року у справі № 910/13536/19 визначено, що для застосування передбаченого ст. 387 ЦК України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Таким чином, підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справі є факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача.

Позивач довела, що спірний автомобіль є її власністю, однак не надала суду докази на підтвердження тих обставин, що указаний автомобіль на цейу час перебуває у володінні відповідача.

Тому не підлягає задоволеню пред`явлений позивачем віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Щодо вирішення вимоги позивачки про стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 160 000,00 грн.

Умови, необхідні для компенсації моральної шкоди, зазначені у постанові ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 - зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Так, позивачка посилається на те, що моральна шкода заподіяна їй діями відповідачки по переховуванню та не передачі належного їй на праві власності автомобіля TOYOTA AVENSIS. Однак, позивачем не доведено у суді, що відповідач, як співвласник указаного автомобіля, давала свою згоду на укладення договору його купівлі-продажу, і відповідно, що саме у неї виник обов`язок щодо передачі автомобіля новому власнику. У суді не встановлено також, що відповідачка після набуття позивачкою права власності на автомобіль TOYOTA AVENSIS переховувала чи переховує його на цей час.

Тому у стягненні з відповідача на користь позивача заявленої моральної шкоди суд відмовляє також.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Отже накладені ухвалою від 31.07.2024 заходи забезпечення позову у виді арешту спірного автомобіля підлагають скасуванню.

Щодо повернення позивачу коштів у розмірі 7000,00 грн, сплачених нею на виконання ухвали суду від 31.07.2024 у порядку зустрічного забезпечення, то суд роз`яснює таке.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 55 ЦПК України грошові кошти, внесені особою на депозитний рахунок суду з метою зустрічного забезпечення, підлягають поверненню особі, яка здійснила таке зустрічне забезпечення, протягом п`яти днів з дня набрання законної сили ухвалою суду про скасування зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 ЦПК України зустрічне забезпечення скасовується у випадку закриття провадження у справі з підстав, визначених пунктами 2, 5, 7, 8 частини першої статті 255 цього Кодексу, залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 257 цього Кодексу, або після набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову в повному обсязі, про що окремо зазначається в резолютивній частині відповідного судового рішення.

У випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій цієї статті підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову зустрічне забезпечення скасовується, якщо протягом двадцяти днів з дня набрання відповідним рішенням або ухвалою суду законної сили, відповідачем або іншою особою, права або охоронювані законом інтереси якої порушено вжиттям заходів забезпечення позову, не буде подано позов про відшкодування збитків у порядку, визначеному статтею 159 цього Кодексу.

Отже внесені позивачем кошти у розмірі 7000,00 грн повертаються позивачу після скасування зустрічного забезпечення, а зустрічне забезпечення у даній справі може бути скасовано за заявою позивача не раніше як через двадцять днів від дня набрання законної сили цим рішенням суду за умови неподання відповідачем позову про відшкодування збитків.

Відповідно суд цією ухвалою не вирішує питання про скасування зустрічного забезпечення та повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду з метою зустрічного забезпечення коштів у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються - на позивача. Отже судовий збір та понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають. Сторона відповідача до закінчення судових дебатів повідомила про те, що протягом п`яти днів після ухвалення ршення надасть розрахунок понесених судових витрат, отже у цьому рішенні питпння щодо витрат відповідача не вирішується..

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Скасувати вжиті ухвалою суду від 31.07.2024 заходи забзпечення позову у виді арешту на автомобіль TOYOTA AVENSIS, седан, сірого кольору, 2011 року випуску, робочий обєм 1798 см. куб, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачем судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня проголошеня рішення.

Повний текст складено 05.05.2025.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання - АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.

СуддяЛітвінова Г.М.