донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

У Х В А Л А

Іменем України

16.10.2006 р.                                                                                      справа №22/200а

 

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кулебякіна  О.С.

 

суддів

Волкова Р.В., Запорощенка  М.Д.,

 

 

при секретареві судового засідання

Маланчук Г.Г.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача:

Касьянов М.М. представник за довір. № б/н від 20.04.06 р. - ПП "Албір" м. Маріуполь,

 

від відповідача:

Волкова О.Г. представник за довір. № 1 від 13.01.06 р.; Дробот О.А. представник за  довір. № 64  від 21.07.06 р.; Котлубей О.Д. представник за довір. № 21  від 18.02.06 - Жовтнева МДПІ у м. Маріполь,

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

 

 

на постанову  господарського суду

Донецької області

 

 

від	16.08.2006 року

 

 

по справі

№ 22/200а (суддя Волошинова Л.В.)

 

 

за позовом

Приватного підприємства "Албір", м.Маріуполь

 

до	Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

 

про	визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 14.06.06 р. №0000032344/0

 

В С Т А Н О В И В:

 

Постановою господарського суду Донецької області від 16.08.2006 р. позовні вимоги задоволені: визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 14.06.2006 р. № 0000032344/0.

На вказану постанову податковим органом подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового акту. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»та не врахував положення пункту 6.5 цього закону. Зазначені правові норми, на думку податкового органу, свідчать про  необхідність оподаткувати спірні господарські операції  за ставкою податку на додану вартість 20%.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову місцевого господарського суду -законною.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Позивач оспорює законність податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 р. № 0000032344/0 про визначення податкового зобов'язання і штрафних санкцій з операцій, пов'язаних з наданням позивачем транспортно-експедиційних послуг компаніям-нерезидентам: Московському представництву фірми „ЮНІФЕРТ ІНТЕРНАСІОНАЛЬ" (Ліван), „Metcoal S.А." (Женева, Швейцарія), Фірмі „FERROCHEM" (Швейцарія), „Veraco LLC” (США). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені операції, в силу пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оподатковуються податком на додану вартість за ставкою «0»від бази оподаткування, оскільки є послугами, супутніми експорту товарів.

Заперечуючи проти позову, податковий орган наполягає на застосуванні до спірних операцій ставки податку 20%, посилаючись на те, що послуги надавались на митній території України і не позивачем безпосередньо, а іншими суб'єктами господарювання, тому мають оподатковуватись податком на додану вартість на загальних підставах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд погодився з доводами позивача.

Апеляційна інстанція вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування. Під «супутніми послугами” розуміються послуги, вартість яких, відповідно до норм митного законодавства, включається до митної вартості товару, що експортується (  пункт 1.14 ст. 1 згаданого закону).

Статтею 274 Митного кодексу України встановлено, що до митної вартості товару, відноситься, зокрема, комісійна та брокерська винагорода.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договорів з нерезидентами надавав останнім послуги з транспортно-експедиційного обслуговування. З метою виконання своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами він від власного імені, але за рахунок нерезидентів укладав договори на проведення робіт з навантаження та перевантаження вантажів з резидентами України - Державним підприємством «Маріупольський морський торговий порт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «СРЗ». Таки відносини відповідають законодавчому визначенню терміну «транспортно-експедиційна послуга», наведеному у ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». За своїм правовим змістом вони є відносинами комісії, які врегульовані главою 69 розділу Ш  Цивільного кодексу України. Отже, позивач від свого імені, але за дорученням і за рахунок контрагентів-нерезидентів укладав з підприємствами-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України є комісійною діяльністю. Такі послуги згідно до підпункту «б»частини 2 ст. 274 Митного кодексу України, підпункту 1.14 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»є послугами, супутніми експорту. Тому, при оподаткуванні спірних господарських операцій позивач, керуючись пунктом 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно застосовував нульову ставку оподаткування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і визнав недійсним податкове повідомлення-рішення, яке суперечить діючому законодавству.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, покладених в основу рішення суду першої інстанції. Отже, матеріалами справи доведено, що позивач надавав послуги, супутні експорту товарів і на законних підставах застосовував нульову ставку оподаткування.

Посилання у скарзі на те, що послуги надавались на митній території України, не можуть братись до уваги, оскільки застосування приписів пункту 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»не поставлено в залежність від місця надання послуг, супутніх експорту. Не має правового значення для оподаткування спірних операцій і те, що роботи з навантаження та перевантаження виконувались не позивачем, а його контрагентами -резидентами України.

За таких обставин, апеляційна інстанція не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 195-196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

 

У Х В А Л И В:

 

Постанову господарського суду Донецької області від 16.08.2006р. по справі № 22/200а залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.  

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення її вступної та резолютивної частини і може бути оскаржена в порядку, передбаченому главою 2 розділу 1У Кодексу  адміністративного судочинства України.

Повний текст підписано 23.10.2006 року.

 

Головуючий:          О.С.  Кулебякін

 

Судді:           Р.В.  Волков

 

          М.Д.  Запорощенко

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                    Надруковано:  5 примір.

          1 -позивачу

          1 -відповідачу

          1 -до справи

          1 -ДАГС

          1-господарському суду