Справа № 2-7423/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,
при секретарі Секереш О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кам’яницької сільської ради, Кам’яницької сільської ради, третя особа Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності на самочинне будівництво,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Виконавчого комітету Кам’яницької сільської ради, Кам’яницької сільської ради, третя особа Ужгородське районне комунальне підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна про визнання права власності на самочинне будівництво, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору оренди земельної ділянки він орендує земельну ділянку в АДРЕСА_1. З метою ведення підприємницької діяльності, на вказаній земельній ділянці ним було побудовано: штучне футбольне поле, огорожу та господарську будівлю, будівництво яких на даний час завершено та виготовлено інвентарну справу, а також технічний паспорт. Оскільки, чинним законодавством не врегульована інша процедура узаконення новоствореного майна, просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані, вищевказані об’єкти нерухомого майна.
Під час розгляду справи ОСОБА_1, позовні вимоги збільшив, шляхом подання відповідної заяви, в якій зазначив, що для облаштування штучного поля, для зберігання спортивного інвентарю та іншого господарського приладдя ним було побудовано на орендованій земельній ділянці дві господарські будівлі літ. А площею 14,7 кв.м. та літ. Б площею 7,84 кв.м. Тому, просив визнати право власності також і на вказані будівлі.
Крім цього, зазначив, що у 2002 році придбав туристичну базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходиться в АДРЕСА_2, яка по між іншим включає в себе готель-ресторан. В подальшому він купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 6 600 кв.м, що знаходиться за вказаною адресою, цільове призначення якої –обслуговування ресторану та готелю. Згодом, з метою ведення підприємницької діяльності, на вказаній земельній ділянці ним були побудовані нові приміщення, право власності на які оформлено 17.10.2005 року, а протягом 2010-2011 років він побудував ще два будинки за вказаною адресою, які згідно інвентарної справи значаться під літ. М та літ. О, будівництво яких завершено. Просив суд, визнати за ним право власності на останні.
Представник позивача, в судовому засіданні, збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні, представник відповідачів: Виконавчого комітету Кам’яницької сільської ради, Кам’яницької сільської ради вимоги позову визнав повністю та не заперечив проти визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво.
Представник Ужгородського районного бюро технічної інвентаризації в судове засідання не з’явився. Водночас надав суду заяву, відповідно до якої, із збільшеними позовними вимогами ознайомлений проти визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти за позивачем не заперечує та просить суд розглянути справу без їх участі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 24.04.2002 року позивачем, на підставі договору купівлі-продажу, було придбано туристичну базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка знаходиться за адресою: Ужгородський район, АДРЕСА_2 і включає в себе декілька будівель.
23.12.2002 року ОСОБА_1 купив земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 6 600 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2, надану для обслуговування ресторану та готелю, що стверджується нотаріально-посвідченим договором купівлі продажу земельної ділянки від 23.12.2002 року.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЗК № 027503 від 07.12.2004 року позивач являється власником вказаної земельної ділянки.
В подальшому, з метою ведення підприємницької діяльності, останнім на вказаній земельній ділянці було побудовано ще декілька будівель.
З оглянутих в судовому засіданні свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.10.2005 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2005 року встановлено, що позивач являється власником комплексу, туристичної бази «Камелот», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Протягом 2010-2011 років ОСОБА_1, за вказаною адресою, були збудовані ще два будинки, які згідно інвентаризаційної справи значаться під літ. М та літ. О.
Крім цього, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.06.2009 року позивач має в користуванні земельну ділянку площею 7 000 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_3. На вказаній земельній ділянці ним було побудовано штучне футбольне поле, з площею покриття 6 090 кв.м., яке згідно технічної документації позначено літ. І, огорожу, а також господарські будівлі призначені для обслуговування футбольного поля, для зберігання спортивного інвентарю літ. А площею 14,7 кв.м. та літ. Б площею 7,84 кв.м.
Згідно п. 1 ч.2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ч.1 ст. 376 ЦК України нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо збудоване на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. А згідно до ч. 3 цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Судом встановлено, що в силу вимог ст. 376 ЦК України, об’єкти будівництва, на які позивач просить визнати право власності є самочинним будівництвом.
В судовому засіданні не встановлено даних, які б заперечували факт права власності у ОСОБА_1 на вказане підвальне приміщення, а також не встановлено інших осіб які б мали право на це майно або, які б претендували на це право, окрім позивача.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що позов в частині визнання права власності на огб’єкти нерухоме майно є законним, обґрунтованим і тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов’язання Ужгородського районного комунального підприємство (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна здійснити реєстрацію права власності нерухомого майна, то такі не підлягають задоволенню, оскільки їх вирішення, у зв’язку з участю в справі, даного підприємства, в якості третьої особи, знаходиться поза компетенцією суду.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України,
Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовану господарську будівлю площею 14,7 кв.м., огорожу площею 119,7 кв.м. та споруду (футбольне поле) площею 6090 кв.м. розташованих по АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, а саме будинок відпочинку загальною площею 151,1 кв.м., (літ. М) та будинок відпочинку загальною площею 119,7 кв.м. (літ. О ) розташованих за адресою буд. АДРЕСА_2.
У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.
Суддя Т.Р.Деметрадзе