донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
17.10.2006 р. справа №2/96а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Москальової І.В. |
суддів | Діброви Г.І., Запорощенка М.Д., |
при секретареві судового засідання | Ложка Н.Л. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Любач В.В. - за довіреністю № 12-3354 від 28.04.06 р., |
від відповідача: | Булига В.П. - за довіреністю № 4733/10/10-213 від 11.02.06 р., Смирнова О.І. - за довіреністю № 3395/10/10-213 від 27.09.06 р., Молчанова Н.К. - за довіреністю № 3396/10/10-213 від 27.09.06 р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м.Макіївка |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 27.07.2006 року |
по справі | №2/96а (суддя Ханова Р.Ф.) |
за позовом | Комунального підприємства "Макіївтепломережа" м.Макіївка |
до | Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м.Макіївка |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.06 р. №0001991510/0 |
В С Т А Н О В И В:
Постановою господарського суду Донецької області від 27.07.06р. по справі № 2/96а задоволені частково позовні вимоги Комунального підприємства “Макіївтепломережа” м. Макіївка. Визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки від 30 березня 2006 року № 0001991510/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1783557 грн. 14 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Місцевий господарський суд в оскарженій постанові встановив, що нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем на суму, яка не була сплачена позивачем до бюджету на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні. З урахуванням висновку судової економічної експертизи по даній справі суд першої інстанції визнав правомірно застосованими за спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні (фінансові) санкції в розмірі 29050 грн. 06 коп., а безпідставно застосованими в сумі 1783557 грн. 14 коп., що зумовило часткове задоволення позовних вимог.
Відповідач, Гірницька міжрайонна державна податкова інспекція м. Макіївки, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 27.07.06р. в адміністративній справі № 2/96а скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що судом не прийняті до уваги посилання податкового органу на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми у порядку календарної черговості виникнення податкового боргу із посиланням на приписи п.7.7.ст.7 Закону України № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в редакції змін за Законом України від 20.02.03р. № 550-ІУ, з моменту набрання якого погашення податкового боргу проводиться до погашення податкових зобов’язань у порядку черговості його виникнення.
Стверджує, що судом першої інстанції не були враховані письмові заперечення відповідача на висновок судово-економічної експертизи № 5/24 по справі № 2/96а, в яких він робив посилання на приписи пп..5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.00р. та пп.. „а” п.17.2 ст.17 вказаного Закону в підтвердження своїх доводів стосовно того, що при настанні граничних термінів сплати податкових зобов’язань у податкового органу відсутні правові підстави щодо проведення в обліковій картці платника податків сум, вказаних в уточнюючому розрахунку.
Позивач, Комунальне підприємство “Макіївтепломережа” м. Макіївка, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав, його представник в засіданні апеляційної інстанції доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог діючого законодавства.
За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 16.10.06р. для розгляду апеляційної скарги Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у складі: судді Москальової І.В. (головуючий), судді Дібрової Г.І., судді Запорощенка М.Д.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання відповідача про заміну Гірницької ОДПІ її правонаступником – Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією, яке задоволено судовою колегією з огляду на докази, додані відповідачем в підтвердження такого клопотання, та приписи ст.55 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
За результатами перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість, відповідачем складений акт перевірки № 820/15-116 від 16.03.2006 року (т.1 а. с. 10-20), на підставі якого податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001991510/0 від 30.03.06р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за затримку на 427 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 50 відсотків у сумі 1812607 грн. 20 коп. (т. 1 а. с. 21).
Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звітував до податкового органу податковими деклараціями з податку на додану вартість (т.1 а. с. 38-73), уточнював дані податкових декларацій з ПДВ та сплачував податкові зобов’язання, визначені податковими деклараціями (т. 1 а. с. 74-151, т. 2 а. с. 1-80, т. 3 а. с. 149, т. 4 а. с. 64-128, т. 5 а. с. 1-151, т. 6 а. с. 1-31), що відображено у обліковій картці позивача (т. 2 а. с. 103-153, т. 3 а. с. 1-148) та у додатках судово економічної експертизи (т. 4 а.с.16-57).
З огляду матеріалів справи та додатків до судово економічної експертизи вбачається, що відповідачем за спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні санкції внаслідок надання підприємством уточнюючих розрахунків податкових зобов’язань з податку на додану вартість, за якими позивач зменшив попередньо узгоджені податкові зобов’язання з сум ПДВ на підставі ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та у зв’язку з тим, що податковим органом за даними облікової картки здійснений перерозподіл сум ПДВ, що самостійно сплачені позивачем за платіжними дорученнями без врахування „Призначення платежу”.
Матеріали справи та додатки до судово-економічної експертизи свідчать про врахування відповідачем в рахунок погашення суми податкових зобов’язань під час нарахування штрафних санкцій сум, що визначені позивачем у уточнюючих розрахунках № 43164 від 30.06.04р. за травень 2004р. (т.1, л.с.45), № 52761 від 10.09.04р. за червень 2004р. (т.1, л.с.49), № 20754 від 29.07.05р. за листопад 2004р. (т.1, л.с.64), № 601 від 31.01.05р. за грудень 2004р. (т.1, л.с.68), № 1941 від 28.02.05р. за січень 2005р. (т.1, л.с.73), які були надані позивачем до податкового органу відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до податкових декларацій № 42859 від 21.06.04р. за травень 2004р., № 48814 від 20.07.04р. за червень 2004р., № 64445 від 20.12.04р. за листопад 2004р., № 70247 від 20.01.05р. за грудень 2004р., № 1752 від 21.02.05р. за грудень 2004р..
Відповідно до п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», пп.5.3.1 ст.5 Закону України від 21.12.00р. №2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання з податків. Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань платника податків, згідно пп..7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України №2181 від 21.12.00р., визнаються будь-які власні кошти та інші активи. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч.3 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету ( ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України).
Суд першої інстанції дійшов у оскарженій постанові обґрунтованого висновку, що зарахування податковим органом даних уточнюючих розрахунків в погашення податкового боргу здійснено без врахування вимог ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України № 2181 від 21.12.00р., згідно якої платник податків має право надати уточнюючий розрахунок до податкової декларації за певний податковий період у випадку виявлення в ній помилки. При цьому, таке зменшення позивачем за уточнюючими розрахунками суми узгоджених податкових зобов’язань з ПДВ за поданими раніше деклараціями не вважається сплатою попередньо узгодженої суми податкових зобов’язань та не є погашеною сумою в розумінні підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17, п.7.1 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00р. №2181 (далі Закон №2181).
Посилання відповідача на пп..17.2 ст.17 Закону України № 2181 в обґрунтування апеляційних вимог не приймаються до уваги як такі, що не стосуються предмету спору, оскільки вказана норма регулює порядок застосування штрафних санкцій у випадку подання уточнюючого розрахунку, за яким збільшуються суми податку. В даному випадку підставою для донарахування спірної суми штрафних санкцій є факт надання уточнюючих розрахунків, за якими зменшені податкові зобов’язання з сум податків.
В частині здійснення відповідачем самостійного перерозподілу (зарахування) сплачених позивачем сум у погашення податкового боргу за інші податкові періоди, чим визначив платник у платіжних документах, податковий орган, в обґрунтування апеляційних вимог, посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ.
Місцевий господарський суд правомірно зазначив, що зазначена норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ або іншими законами з питань оподаткування. Так, норми пп..7.2.1 ст.7, п.10.1 ст.10, пп..16.3.3 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як в даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів (пп.7.2.1 ст.7), надіслання банку обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу (ч.3 пп.10.1 ст.10), складення та надіслання платнику податків Повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, на суми, що спрямовуються окремо на погашення такого податкового боргу, окремо на погашення пені (ч.2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону №2181) та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до умов Конституції та Законів України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов»язань з податку на додану вартість, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Враховуючи вищевикладене, постанова місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам Конституції України та Законів України та скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.55, п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..207 п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд
У Х В А Л И В :
Здійснити заміну відповідача –Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м.Макіївка його правонаступником –Макіївською об’єднаною державною податковою інспекцією м.Макіївка.
Апеляційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції в м. Макіївка на постанову господарського суду Донецької області від 27.07.06р. по справі № 2/96а –залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 27.07.06р. по справі № 2/96а –залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 20.10.2006 року.
Головуючий: І.В. Москальова
Судді: Г.І. Діброва
М.Д. Запорощенко