Справа № 22-ц-740/2011 Головуючий у I інстанції –Лямзіна Н.Ю.
Категорія –цивільна Доповідач - Мамонова О. Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіМамонової О.Є.
суддів:Губар В.С., Позігуна М.І.
при секретарі:кравченко в.в., ШУЛЬЗІ Н.Є., рАЧОВІЙ і.і., бИВАЛЬКЕВИЧ т.в.
за участю:відповідача ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6,
ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про визнання права власності на 1/2 частину будинку,
в с т а н о в и в:
В жовтні 2010 року ОСОБА_10 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1
В обґрунтування свої позовних вимог зазначала, що з 14 листопада 1997 року по 15 травня 2008 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу, за рахунок спільних коштів було збудовано та здано в експлуатацію житловий АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, а тому відповідно до положень ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, на 1/2 частину якого вона має право.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_10 задоволено, визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину будинку за адресою АДРЕСА_1, вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, постановлення рішення без врахування фактичних обставин справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що всі будівельні матеріали були придбані апелянтом та його батьком в період з 1994 року до серпня 1997 року, що підтверджується копіями накладних, квитанцій до прибуткових касових ордерів. Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.02.1997 року йому було виділено земельну ділянку для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і в липні 1997 року було розпочато будівництво. На момент укладення шлюбу, був закладений фундамент спірного будинку, зведена «коробка» та дах будинку, встановлені віконні блоки. За період шлюбу виконувались лише внутрішньо-оздоблювані роботи виключно з матеріалів, придбаних до укладення шлюбу.
Апелянт вказує, що суду не надано жодного доказу будівництва будинку в період шлюбу, позивачка не змогла пояснити коли, ким і за які кошти придбавались будівельні матеріали.
Апелянт вважає, що під час розгляду справи суд не врахував положення ст.ст. 22, 25, 27-1 КЗпШС України, які діяли під час виникнення спірних правовідносин, а також ст.ст. 60-62, 68-70 СК України та положення п .9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України”, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з постановленням нового рішення, виходячи з наступного.
По справі встановлено, рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 18 лютого 1997 року ОСОБА_5 було надано в постійне користування земельну ділянку площею 550 кв.м по АДРЕСА_1 для будівництва одноквартирного житлового будинку.
24 червня 1997 року між виконкомом Деснянської районної ради народних депутатів та ОСОБА_5 було укладено договір на будівництво жилого будинку на правах приватної власності по АДРЕСА_1 (а.с. 75).
14 листопада 1997 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, який розірвано 15 травня 2008 року (а.с. 6, 8).
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Рішенням Деснянського райвиконкому від 24 грудня 2007 року № 344 було затверджено акт прийому в експлуатацію житлового будинку на праві приватної власності АДРЕСА_1 та видано ОСОБА_9 свідоцтво про право власності на спірний будинок (а.с. 9, 11).
Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_5, до укладення шлюбу в листопаді 1997 року в спірному будинку було закладено фундамент, зведено «коробку» та дах будинку, встановленні віконні блоки, при цьому будинок був зібраний восени 1996 року в с. Пекарів, де і перезимував, а потім був перевезений до м. Чернігова. В період шлюбу виконувались лише внутрішні оздоблювальні роботи.
Свідок ОСОБА_12, допитаний в засіданні апеляційного суду зазначив, що навесні 1997 року він допомагав в закладенні фундаменту спірного будинку, влітку 1997 року за його допомоги були вигнані стіни, зведено дах, встановлені двірні та віконні блоки в будинку.
Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_13 зазначив, що навесні 1997 року ним були надані автотранспортні послуги ОСОБА_5 з перевезення будівельних матеріалів до місця будівництва по АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_14, дружина покійного батька відповідача, в залі апеляційного суду показала, що разом із батьком ОСОБА_5 вони збирали для сина лісоматеріали в рахунок заробітної плати, будинок будувався батьком ОСОБА_15 та відповідачем ОСОБА_5 та до зими 1997 року було збудовано «коробку» будинку.
Позивачка в засіданні апеляційного суду пояснила, що на момент укладення шлюбу був фундамент, а також, мабуть, стіни. Які конструктивні елементи будинку були зведені до листопада 1997 року, а також місце та час придбання будівельних матеріалів ОСОБА_7 в судовому засіданні не вказала. Зазначала, що разом із відповідачем купували цвяхи, фарбу.
Оскільки вищевикладені показання свідків є неспростованими позивачкою ОСОБА_7 та узгоджуються як із поясненнями ОСОБА_5, так і з наявними матеріалами справи, а саме копіями квитанцій, накладних на придбання лісоматеріалу, цегли, цементу, шиферу, послуг з перевезення матеріалу, використаних у будівництві та датованих 1994-1997 роками (а.с.57-74), то з ними погоджується і апеляційний суд.
Аналізуючи показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, матеріали справи, апеляційний суд доходить висновку, що під час шлюбу сторонами у спірному будинку були виконані лише внутрішні оздоблювальні роботи.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08 листопада 2011 року, рік забудови спірного житлового будинку зазначений як 1997, дійсна ринкова вартість домоволодіння – 210673 грн., вартість внутрішніх оздоблювальних робіт – 49053 грн.
За висновком експерта, яким при дослідженні враховані пояснення ОСОБА_5 та матеріали справи на сторінках 57-74, останнім було збудовано 88,35% будинку, тобто 22/25 його частини.
Враховуючи, що значна частина спірного будинку була збудована станом на листопад 1997 року за рахунок відповідача, внутрішні оздоблювальні роботи були виконані сторонами спільно, то до правовідносин щодо визначення розміру часток кожного із подружжя мають застосовуватись як положення КпШС України, так і положення СК України.
Згідно ст. 28 КпШС України у випадку розподілу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начал рівності часток подружжя, враховуючи інтереси дітей або одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Як зазначено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12.06.1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу у дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі ст. 25 КпШС України) мають враховуватись при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності.
Відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти.
Відтак, беручи до уваги висновок експерта від 08.11.2011 року частка відповідача у будинку складає 22/25 частини, а позивачки – 3/25 частини, при тому, що 77% будинку збудовано за рахунок відповідача, а 23% - є результатом спільної праці подружжя.
Апеляційний суд при визначенні часток сторін знаходить за можливе збільшити частку позивачки ОСОБА_7 у спільному майні (частка спільного майна у загальній вартості будинку складає 23/100 ), враховуючи, що в неї на утриманні знаходиться неповнолітній син ОСОБА_11, визнавши за нею право власності на 3/20 частини спірного будинку. За відповідачем ОСОБА_5 в такому разі має бути визнано право власності на 17/20 частин будинку.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України апеляційний суд при ухваленні нового рішення відповідно змінює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачка просила визнати за нею права власності на Ѕ частину будинку, апеляційним судом визнано право власності на 3/20 частини будинку, то у відшкодування понесених нею витрат по сплаті судового збору необхідно стягнути з відповідача на її користь 316 грн. (210673 грн.х1%х3/20) та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 22, 25, 28 КпШС України, ст.ст. 60, 62, 70 СК України, ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 , 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 січня 2011 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину будинку – задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 3/20 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 17/20 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 316 грн. понесених витрат зі сплати судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно–технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: