Справа № 11-621/11 Головуючий у І інстанції Олійник В.П.

Категорія - ч. 2 ст. 125 КК України Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 22 листопада 2011 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіБаглая І. П.

суддів                              Акуленко С.О., Григор’євої В.Ф.,          

при секретарі                  Середа В.С.,

з участю адвоката          ОСОБА_2,

потерпілого                     ОСОБА_3,

виправданого                  ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на виправдувальний вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_4.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ніжина, Чернігівської області, громадянин України, із повною загальною середньою освітою, одружений, не працюючий, інвалід з дитинства 3 групи, проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

виправданий за ч. 2 ст. 125 КК України за недоведеністю участі у вчиненому злочині.

        В задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 про стягнення 5000 грн. моральної шкоди  відмовлено.

       ОСОБА_3 обвинувачує ОСОБА_4 в умисному заподіянні йому на ґрунті неприязних відносин легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, 5 червня 2010 року, близько 16 години, на території домоволодіння по АДРЕСА_2.

        Виправдовуючи ОСОБА_4 місцевий суд вказав, що під час судового слідства докази заподіяння  останнім потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не знайшли свого підтвердження.

Не погоджуючись з вироком районного суду, потерпілий ОСОБА_3 подав апеляцію в якій просить його скасувати та постановити новий, засудити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 125 КК України та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим, оскільки суд переважно посилається на свідчення родини ОСОБА_5 і не надав належної оцінки його доказам та показанням свідка ОСОБА_6.

      Заслухавши доповідача, прохання потерпілого задовольнити апеляцію і прохання адвоката та обвинуваченого відмовити у її задоволенні, дослідивши в повному обсязі наявні по справі докази та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Так, потерпілий ОСОБА_3 стверджує, що 5 червня 2010 року він знаходився на присадибній ділянці колишньої батьківської хати по АДРЕСА_2. Він стояв та розмовляв зі своїм братом ОСОБА_7. В цей час, приблизно, о 16-й  годині прийшов ОСОБА_4 зі своєю дружиною ОСОБА_8. ОСОБА_4 почав казати що він у них на грядці вкрав полуниці і одразу почав битись. Бив по нирках, серцю, печінці. Після нанесення побоїв він втратив свідомість. Чому ОСОБА_7 каже, що він не був на місці пригоди, а отже нічого і не бачив йому не відомо. Повернувшись додому він умився, а в понеділок пішов до міліції де йому дали направлення на судово – медичну експертизу.  Він думав, що в неділю слідчий не працює, тому і звернувся в понеділок 7 червня до чергового.

Виправданий ОСОБА_4  суду показав, що 05 червня 2010 року він відпочивав у лісі. З ним ще були ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, його дружина ОСОБА_8. О 13 годині вони поїхали до лісу на замовленому ОСОБА_5 автобусі і на ньому ж повернулись додому близько 20 години. З ОСОБА_3 того дня він взагалі не зустрічався і інциденту між ними не було.

Аналогічні з ОСОБА_4 свідчення апеляційному суду дали свідки ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_11.

Свідок   ОСОБА_7 пояснив в апеляційному суді, що 05 червня 2010 року вранці він був у будинку по АДРЕСА_2. Набрав води і поїхав на дачу, яка знаходиться за 7 км від міста. Приблизно, о 19 годині  він повернувся в будинок по АДРЕСА_2, щоб полити грядки. В коридорі спав його брат ОСОБА_3. Десь через годину він пішов додому. Він не бачив ушкоджень у свого брата.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним в апеляційному суді, пояснив, що  ОСОБА_3 знає, бо раніше разом працювали.  Його викликали у судове засідання щоб розповісти про сварку, що виникла між  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4. Вони домовлялись з ОСОБА_3, що він прийде до нього по вишні. Коли він прийшов на АДРЕСА_2, то одразу побачив, що ОСОБА_3 з ОСОБА_4 стоять біля будинку і тримають один одного за руки та кричать. Він подумав, що це родинна сварка і пішов у своїх справах. Він не бачив, щоб ОСОБА_3 лежав на землі. Він зустрів ОСОБА_3 перед судом і останній повідомив, що завтра треба йти до суду, бо  він подав заяву на ОСОБА_4 за побої. ОСОБА_3 дізнався про те, що він бачив його сварку з ОСОБА_4 наступного дня, коли він прийшов до нього. ОСОБА_3  розповів, що була сварка і його побив ОСОБА_4. При цьому ОСОБА_3 виглядав нормально, одяг в нього був цілий, на обличчі не було слідів побоїв. Він казав, що „получив ” по тілу. Під час конфлікту там знаходилось 3 особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та одна жінка.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що на одних лише суперечливих свідченнях ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не може ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Так, ОСОБА_3 не зміг пояснити, чому він не включив ОСОБА_6 в список свідків, коли дільничний інспектор міліції проводив перевірку та коли він подавав скаргу до суду.

Сам ОСОБА_6 впевнено стверджував, що ніяких тілесних ушкоджень не бачив на тілі ОСОБА_3 на другий день після інциденту, свідком якого він ніби то був.

Між тим, згідно висновку судово – медичного експерта №565 від 19.10.2010 року стосовно ОСОБА_3, у останнього мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа, крововиливів очей і верхньої губи, крововиливів в області грудної клітки і таза, які могли виникнути 5 червня 2010 року.

(т.1 а.с.4-5)

Отже у ОСОБА_3 мали місце тілесні ушкодження на обличчі, які не могли бути не поміченими свідком ОСОБА_6 після їх заподіяння.

Щодо часу заподіяння даних тілесних ушкоджень, то експерт допускає отримання їх 5 червня 2010 року, а не стверджує категорично, що саме в цей день вони були заподіяні.

Згідно закону обвинувальний вирок не може  ґрунтуватися  на  припущеннях  і постановляється  лише  при  умові,  коли  в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Всі сумніви трактуються судом на користь обвинувачуваного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  365, 366,  379  КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а виправдувальний вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 грудня 2010 року щодо ОСОБА_4 – без змін.             

СУДДІ:

І.П. Баглай С.О. Акуленко В. Ф. Григор’єва