Справа № 22-ц-343/11 Головуючий у 1 інстанції: Шумська Н.Л.
Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Богонюка М.Я.
суддів: Федоришина А.В., Приколоти Т.І.
при секретарі: Кубішин І.В.
з участю:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суду відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ЗАТ "АСК "Інго Україна", із залученням третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, оскільки прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ДТП стверджується Постановою суду, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУАП та висновком спеціаліста автотехніка та транспортного трасолога. А оскільки ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, то саме вони повинні відшкодувати шкоду завдану діями ОСОБА_4 Крім того, так як цивільну відповідальність Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів застраховано у ЗАТ "АСК ІНГО Україна", то саме ЗАТ "АСК ІНГО Україна" мають виплатити суму завданої шкоди в розмірі 18 098 грн. 22 коп.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та представника ЗАТ "АСК "Інго Україна", які заперечили скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 вересня 2005 року біля 18 год. по вул. В.Великого, 51 у м. Львові сталося ДТП при якій відбулося зіткнення автомобіля Мазда 626 д/н НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який на праві власності належить ОСОБА_2 та автомобілем Деу –Нубіра д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який належав Львівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів з яким ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження.
За порушення правил дорожнього руху України, а саме, не надання переваги при виїзді на головну дорогу транспортному засобу, який рухається по такій, відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення, а потім 27.10.2005 року притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.
В подальшому, постанова суду була скасована, і при новому розгляді справи, 16 листопада 2006 року провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, ЗАТ "АСК "Інго Україна", третя особа –ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не доведено та не представлено належних доказів відповідальності відповідачів щодо заподіяння йому шкоди.
Покликання апелянта на те, що в мотивувальній частині постанови Франківського районного суду м. Львова від 16 листопада 2006 року фактично визнано вину ОСОБА_4 у вчиненні ДТП, а відтак і підприємство з яким той перебував в трудових відносинах і страхова компанія в якій був застрахований автомобіль підприємства повинні відшкодувати заподіяну матеріальну і моральну шкоду, не заслуговують на увагу.
У відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Дана норма передбачає, що підставою звільнення від доказування і обов'язковою для суду є постанова суду з питань, чи мали місце дії особи та чи вчинені вони цією особою. А оскільки спірна постанова суду винесена відносно ОСОБА_3, то вона аж ніяк не може бути доказом винності іншої особи, зокрема –ОСОБА_4
Не є належним та допустимим доказом висновок спеціаліста –автотехніка та транспортного трасолога НДЕКЦ при МВС України у Львівській області від 15 вересня 2005 року, оскільки такий виготовлений спеціалістами по вихідних даних зацікавленої особи ОСОБА_3 без залучення інших учасників ДТП, і такими що суперечить іншим зібраним доказам по справі.
Суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав покладення майнової відповідальності на роботодавця водія ОСОБА_4 - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів та ЗАТ "АСК "Інго Україна".
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, правильно застосований матеріальний закон та дотримана процедура передбачена ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів, - ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з часу набрання ухвалою законної сили.
Головуючий:
Судді: