Справа № 22Ц-3547/11Головуючий в суді першої інстанції:СТАДНИК І.М.
Категорія: 53 Доповідач: Марчук В. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2011 м. Вінниця
колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Марчук В.С.
Суддів: Жданкіна В.В., Чуприни В.О.
При секретарі: Топольській В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника за дорученням ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні місяці 2011 року ОСОБА_3 звернувся у Вінницький районний суд Вінницької області з позовною заявою до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Вінницярибгосп» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку.
Свою позовну заяву позивач мотивував тим, що з 13 березня 2002 року він працював директором Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Тиврівський рибцех» сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Вінницярибгосп» і наказом №22-к від 21 липня 2009 року СВАТ «Вінницярибгосп» був звільнений з займаної посади за власним бажанням.
Так як при звільненні з ОСОБА_3 розрахунків по зарплаті проведено не було і відповідно до довідки №06 від 25.04.2010 року заборгованість по заробітній платі складає 15818,94 коп., то він просив суд стягнути з відповідача вказану суму на свою користь та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 21.07.2009 року по 21.03.2011 року.
Вінницький районний суд Вінницької області своїм рішенням від 7 жовтня 2011 року ОСОБА_3 у його позові відмовив повністю, посилаючись на те, що відповідно до Статуту дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп», дане дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою і за своїми зобов’язаннями відповідає своїм майном. Та те, що підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями засновника, яким є СВАТ «Вінницярибгосп», а засновник не відповідає за зобов’язаннями підприємства.
Позивач ОСОБА_3 доручив захист своїх інтересів представнику ОСОБА_2, який не погодився з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2011 року і звернувся до апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду І інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до Вінницького районного суду Вінницької області.
На думку апелянта, суд І інстанції, ухвалюючи рішення, не прийняв до уваги, що ОСОБА_3 був зарахований на роботу на посаду начальника «Тиврівського рибцех СВАТ Вінницярибгосп» з 13.03.2008 року по 13.09.2008 року, а отже це єдиний структурний підрозділ, який входить до складу СВАТ «Вінницярибгосп», що позивач звільнений з посади 21.07.2009 року наказом директора СВАТ «Вінницярибгосп», тому з 13.09.08 року по 21.07.09 року він перебував у трудових відносинах безпосередньо зі СВАТ «Вінницярибгосп».
Виходячи з зазначеного, рішення є незаконним, таким, яке не ґрунтується на повному і всебічному дослідженні матеріалів та обставин, тому підлягає скасуванню.
Судова колегія, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, вважає, що скарга не підлягає до задоволення у зв’язку зі слідуючим.
Відповідно до ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, не має повноважень, скасувавши рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ст. 309 ЦПК України регламентує підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни такого рішення.
Такими підставами є: 1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участі в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
Зазначені підстави є вичерпними і довільному формулюванню не підлягають, як це зробив апелянт у апеляційній скарзі.
Щодо посилання апелянта на трудову книжку ОСОБА_3, а саме – на записи у ній про зарахування на посаду та звільнення з посади, як на доказ, що Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство «Тиврівський рибцех» і СВАТ «Вінницярибгосп» це єдиний структурний підрозділ та що, виходячи з цих записів, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах безпосередньо з СВАТ «Вінницярибгосп», безпідставні, виходячи зі слідуючого.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що він працював директором Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» з 13 березня 2002 року і був звільнений з цієї посади 21.07.2009 року. Ця обставина визнана і відповідачем, тому вона не підлягає доказуванню, виходячи з вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України.
Сторонами також визнані ті обставини, що з 13 березня 2008 року по день звільнення з посади директора, ОСОБА_3 працював на підставі трудового контракту №3 від 13.03.08 року, тому і вони не підлягають доказуванню, виходячи з ч. 1 ст. 61 ЦПК України.
У цьому контракті СВАТ «Вінницярибгосп» іменується, як «Орган управління», а ОСОБА_3 – як «Керівник».
В п. 1.2 контракту вказано, що контракт є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові відносини між «Керівником» та «Органом управління». А у п. 2.1.8 зазначено, що звільняти «Керівника» зобов’язаний «Орган управління», тому і наказ про звільнення ОСОБА_3 виданий за підписом Голови правління СВАТ «Вінницярибгосп».
Що ж до трудових відносин, які виникли між «Керівником» та «Органом управління», то відповідно до ч. 2 п. 1.2 \Контракту, вони регулюються, крім Кодексу законів про працю України, і іншими нормативно-правовими актами.
Одним з таких нормативно-правових актів є Статут Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп».
У п. 1.2 Статуту вказано, що Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство «Тиврівський рибцех» є дочірнім підприємством СВАТ «Вінницярибгосп», яке виступає його єдиним засновником.
У п. 1.3 вказано, що Підприємство керується цим Статутом, Законами України і діє на засадах господарської самостійності під контролем Засновника.
У п. 3.1 вказано, що Підприємство вважається створеним та набуває всіх прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Виходячи з довідки №783 про включення до Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України (а/с 38), Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» було зареєстровано, як юридична особа 18.03.2002 року і керівником був ОСОБА_3
Остання перереєстрація даного Підприємства у Єдиному Державному Реєстрі була проведена 19.05.2011 року відповідно до довідки АБ №405476 (а/с 47).
Отже, Підприємство набуло всіх прав юридичної особи з 18.03.2002 року і є такою особою на даний час.
Відповідно до п. 2.2.7 Контракту №3 від 13 березня 2008 року, Керівник несе особисту відповідальність за наявність боргів підприємства до бюджету, по виплаті заробітної плати працівникам підприємства та прострочену дебіторську заборгованість підприємству.
У п. 3.1 Контракту вказано, що за виконання обов’язків, передбачених Контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного дочірнім підприємством у результаті його господарської діяльності.
Те положення, що заробітна плата повинна була нараховуватися і нараховувалася Керівнику за рахунок частки доходу, одержаного дочірнім підприємством у результаті його господарської діяльності, підтверджується і довідкою про заборгованість по зарплаті Дочірнього СРП «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» перед ОСОБА_3, виданою директором ДСРП «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» 5 жовтня 2011 року (а/с 56) та аналогічною довідкою, виданою 25.04.2010 року (а/с 12).
А у п. 3.5 Статуту Підприємства вказано, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями своїм майном, на яке може бути звернуто стягнення згідно з чинним законодавством України. Підприємство не відповідає за зобов’язаннями Засновника, як і Засновник не відповідає за зобов’язаннями Підприємства.
Таким чином, виходячи з вищевказаних нормативно-правових актів та інших досліджених доказів, суд І інстанції підставно дійшов висновку про те, що СВАТ «Вінницярибгосп» не має відповідати за заборгованість по зарплаті Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Тиврівський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» і, тим самим, про те, що у позові слід відмовити.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду І інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 291, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника за дорученням ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 7 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча:
Судді: