Справа № 22Ц-3271/11Головуючий в суді першої інстанції:КАРАЩУК О.Г.
Категорія: 44 Доповідач: Чорний В. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Чорного В.І.
Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,
при секретарі : Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, про визнання договору дарування недійсним,-
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що відповідач не проживав у спірному будинку.
ОСОБА_4 подав зустрічну заяву, якою вимоги ОСОБА_3 не визнає і просить визнати за ним право на майно у вигляді будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Калинівською державною нотаріальною конторою 14.04.2004 року за реєстром № 1/48 зареєстрованого у комунальному підприємстві ВООБТІ 20.04.2004 року в реєстровій книзі №1 під номером 2, також визнати договір дарування від 15.06.2004 року, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 недійсним.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 05.05.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, як такий, що не проживає в житловому приміщенні без поважних причин більше 6 місяців, а саме з 2005 року. В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05.05.2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 був зареєстрований у 1991 році за адресою АДРЕСА_1. В зазначеному будинку проживали його бабуся ОСОБА_6 та його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_7.
Відповідно до рішення Сальницької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 19.02.2004 року на підставі запису в погосподарській книзі, виконавчий комітет вирішив оформити право власності на цілий житловий будинок з надвірними будівлями на ім’я ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності № 68 від 19.02.2004 року на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями.
14.04.2004 року державний нотаріус Калинівської державної нотаріальної контори Вінницької області посвідчив, що на підставі ст. 529 ЦК України (1963р) та Прикінцевих положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року, спадкоємцем майна ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочка ОСОБА_5 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями під номером 5, що знаходиться по АДРЕСА_1.
Відповідно до договору дарування від 15 червня 2004 року ОСОБА_5 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_3 прийняв дарунок – цілий житловий будинок з господарськими будівлями за номером 5, розташований по АДРЕСА_1.
За положеннями ч.1,ст. 317 та ч.1 ст 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і він реалізує їх на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст 316 ЦК України правом власності є право на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ст. 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований в 1991 році за адресою АДРЕСА_1. Однак, фактично місцем проживання являється м.Калинівка, Вінницької області. ОСОБА_3 за договором дарування став власником спірного будинку.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання членів сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Чинним законодавством не передбачено перехід прав та обов’язків попереднього власника до нового в частині збереження права користування житлом членів сім’ї колишнього власника.
Виникнення права членів сім’ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім’ї на користування цим будинком.
Оскільки ОСОБА_3 є власником спірного будинку, а ОСОБА_4 був зареєстрований та з 1995 року в ньому не проживав, про що свідчить довідка № 642 від 28.07.2010 року, видана виконкомом Сальницької сільської ради Калинівського району, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Як вбачається з позовної заяви, з урахуванням змін до неї та матеріалів справи ОСОБА_4 заявляв вимогу про визнання за ним права на майно у вигляді будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Калинівською державною нотаріальною конторою Вінницької області 14.04.2004 року за реєстром № !/48, зареєстрованого у комунальному підприємстві ВООБТІ 20.04.2004 року в реєстровій книзі №1 під номером 2, визнати договір дарування від 15 червня 2004 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 недійсним з підстав, передбачених статтями 331, 332,376 ЦК України. Із тих же підстав, наведених в апеляційній скарзі, ОСОБА_4 просив скасувати рішення суду. Вимог щодо визнання свідоцтва про право власності на будинок, що належав ОСОБА_6 не порушував.
Відмовляючи в позові ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що реєстрація в спірному будинку не має вирішального значення при розгляді справи про визнання права власності на будинок, про визнання свідоцтва про право на спадкування недійсним, про визнання договору дарування недійсним, а може бути підставою для одержання права на спадкування в порядку ст. 1258 ЦК України. Проте, зазначені позовні вимоги в межах розглянутого судом позову не заявлялись.
Окрім того, права ОСОБА_4, який вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди, стороною в якій ОСОБА_4 не був.
Захист прав ОСОБА_4 можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави на час спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому,ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 307, 308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 05 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :