ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62
Іменем України
П О С Т А Н О В А
"10" жовтня 2006 р. Справа № 16/253-16/254
„16”год. „00”хв. Господарський суд Чернігівської області у
складі – судді Фесюри М.В.,
при секретарі Кезля А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача – Ярмак В.В.,Тараненко Г.П.
від відповідача – не з’явився
в судовому засіданні брав участь прокурор
відділу прокуратури Чернігівської області–
Демидок Д.А.
розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу
за ПОЗОВОМ : Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції
(Чернігівська обл. м. Ніжин вул. Поштова,2)
до ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства Ніжинське управління водопровідно –
каналізаційного господарства
(Чернігівська обл. м. Ніжин вул. Червонокозача,5)
Третя особа без самостійних вимог : Ніжинська міська рада
(Чернігівська обл. м. Ніжин пл. Леніна,1)
Про стягнення 42622,87 грн. заборгованості
по податку з доходів фізичних осіб.
Заявлено два позови про стягнення 21139,31 грн. та 21483,56 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 29.08.2006р. справи за цими позовами об’єднані в одне провадження для спільного розгляду.
Вимоги позивача обґрунтовані наявністю несплаченої заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, яка була встановлена під час перевірок підприємств, правонаступником яких є відповідач. При цьому позивач стверджує, що на заборгованість з такого виду податку не поширюються вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2001р. (далі –Закон № 2181), оскільки внаслідок специфіки нарахування та сплати сума податку з доходів фізичних осіб не може бути узгоджена. За таких обставин податковий орган вважає, що в разі несплати такий податок має стягуватись за рішенням суду в загальному порядку без застосування норм Закону –2181.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наявність порушень порядку оформлення результатів податкових перевірок.
Заслухавши пояснення прокурора , представників сторін та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ :
Комунальне підприємство Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства зареєстроване юридичною особою 24.05.2005р., що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ, наданими Управлінням статистики у Ніжинському районі за № 69/01-08 від 08.02.2006р.
12.01.2005р. Ніжинська міська рада на ХХІІ сесії ІУ скликання прийняла рішення про надання дозволу на ліквідацію дочірніх підприємств відповідача , в тому числі Дочірнього підприємства „Очисні споруди”, Дочірнього підприємства Ніжинське підприємство „Сервіс –послуги” шляхом приєднання останніх до відповідача та визнання останнього правонаступником приєднаних підприємств.
24.03.2005р. Ніжинська міська рада на ХХІІІ сесії ІУ скликання внесла зміни в попереднє рішення шляхом заміни слова „Ліквідація” в тексті рішення словом „Реорганізація”.
28.04.2005р. виконком Ніжинської міської ради своїм рішенням № 280 від 28.04.2005р. затвердив акти прийому –передачі основних засобів дочірніми підприємствами, консолідований баланс, відомість дебіторів –кредиторів та визнав Комунальне підприємство Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства правонаступником, зокрема, дочірніх підприємств „Очисні споруди” та „Сервіс –послуги”.
Відповідні доповнення до статуту Комунального підприємства були внесені згідно з рішенням виконкому Ніжинської міської ради № 325 від 26.05.2005р.
Під час проведення реорганізації дочірніх підприємств податковим органом були проведені їх перевірки та складені акти.
Так, 08.04.2005р. був складений акт № 60/23-100/32009952 „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Дочірнього підприємства Ніжинського підприємства „Очисні споруди” комунального підприємства Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства за період з 02.07.2002р. по 31.12.2004р.”.
Відповідно до п.2.5 цього акту встановлено неперерахування в 2004 році податку з доходів фізичних осіб в сумі 21139,31 грн. Як зазначено в акті, у перевіреному періоді підприємством до державних податкових інспекцій надавались відомості про суми отриманого доходу громадянами за встановленою формою.
Акт підписаний керівником підприємства.
08.04.2005р. був складений акт № 61/23-100/32094723 „Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Дочірнього підприємства Ніжинського підприємства „Сервіс –послуги” комунального підприємства Ніжинське управління водопровідно –каналізаційного господарства за період з 02.07.2002р. по 31.12.2004р.”.
Відповідно до п.2.5 цього акту встановлено неперерахування в 2004 році податку з доходів фізичних осіб в сумі 21483,56 грн. Як зазначено в акті, у перевіреному періоді підприємством до державних податкових інспекцій надавались відомості про суми отриманого доходу громадянами за встановленою формою.
Акт підписаний керівником підприємства.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно –правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Адміністративні суди перевіряють, чи вчинені дії суб’єктів владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості по податку з доходів з фізичних осіб з підстав та у спосіб, що визначені позивачем, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком (обов’язковим платежем), що включений до системи оподаткування відповідно до п. 4 ч.1 ст.14 Закону України „Про систему оподаткування”
Частиною 3 цієї статті встановлено, що порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
У перевіреному періоді та на час судового розгляду таким законом є Закон –2181, відповідно до преамбули якого, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Цей спеціальний закон не містить застережень або винятків для погашення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, отже податковий орган при зверненні з позовом до суду повинен був дотриматись процедури та вимог , встановлених цим нормативним актом.
Так, пунктом 1.2 ст.1 цього Закону дано визначення податкового зобов'язання –це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Платниками податків визначені цим Законом (п.1.1) юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Податок, про який йде мова у позові, підприємство як податковий агент повинно було утримувати із заробітної плати та сплачувати до відповідного бюджету в порядку та у строки, встановлені Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб” (ст.8).
Законом –2181 передбачена можливість примусового стягнення податкового боргу за рахунок активів лише за рішенням суду ( п.п.3.1.1 ст.3).
В свою чергу податковий борг (недоїмка) платника податків –це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження податкового зобов’язання визначено пунктами 5.1, 5.2 ст.5 цього Закону:
- податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (самостійне узгодження).
- податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (апеляційне узгодження).
Як слідує з відомостей, вказаних в акті перевірки, суми, що заявлені до стягнення, були самостійно визначені платником податків, при цьому ним подавались до податкового органу відповідні податкові розрахунки за встановленою формою.
Пунктом 1.11 ст.1 Закону –2181 встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Підпунктом «б»п.19.2. ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»вставлений обов’язок осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається;
На виконання вимог цього Закону Державною податковою адміністрацією України виданий наказ від 29.09.2003р. N 451, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за N 960/8281 „Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку”.
Відповідно до п.2 Порядку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (п.п.2.1). Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або його відокремлених підрозділів чи до органу державної податкової служби за місцем проживання фізичної особи - податкового агента (п.п.2.3).
Порядком також передбачена можливість уточнення або коригування. Так, відповідно до п.п.4.3 уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань після закінчення терміну приймання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, яке регулює порядок нарахування та сплати загальнообов’язкових платежів, зокрема, податку з доходів фізичних осіб, необхідно зробити висновок про те, що таким законодавством передбачена можливість самостійного узгодження податкового зобов’язання з даного виду платежу шляхом подання відповідного податкового розрахунку форми 1-ДР.
Таким чином, податковий орган, встановивши при перевірці, що платник податку самостійно узгодив суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб шляхом подання відповідних податкових розрахунків встановленої форми, але не сплатив таку суму у строки, встановлені законом, повинен був в подальшому дотриматися процедури стягнення податкового боргу, а саме направити відповідачу першу та другу податкові вимоги.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.1. ст. 6 Закону 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Позивачем не дотримано встановленого законом обов’язку, що підтверджується обґрунтуванням, викладеним у позовній заяві, поясненнями представників податкового органу, наданими в судовому засіданні.
Крім того, незважаючи на витребування судом доказів виставлення першої та другої податкових вимог та доказів їх вручення платнику податків (для чого в судовому засіданні 29.08.06 та 05.09.06 оголошувалась перерва), позивачем такі докази надані не були.
Друга податкова вимога № 2/141 від 10.03.2004р. , яка долучена до матеріалів справи, стосується інших обов’язкових платежів і навіть при наявності консолідованого податкового боргу не є достатнім доказом виконання позивачем передбачених Законом –2181 обов’язків без доказів виставлення та вручення першої податкової вимоги.
За таких обставин дії позивача по стягненню з відповідача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб вчинені з підстав, які не передбачені законами України, та у спосіб , який не відповідає приписам Закону-2181, отже такі дії суперечать вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, тому у позові має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановлений цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 11 жовтня 2006 року.
Суддя М.В. Фесюра