Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа  № 2-586/11/2229/

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 / з а о ч н е /

30 травня 2011 року

Шепетівський міськрайонний суд   Хмельницької області   в складі:

                  головуючої –судді  Губіш О.А.,

                  секретаря -  Березюк Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,   -

в с т а н о в и в :

           Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що  02 березня 2011року   надав відповідачу позику  в сумі 37000 грн., яку він зобов»язався  повернути до 31 березня 2011 року,  в підтвердження чого надав  розписку.  Проте, позичальник –відповідач ОСОБА_2  борг у визначений термін не повернув, від виконання зобов»язання ухиляється, зустрічей та спілкування уникає.  А тому, просив суд стягнути з відповідача на свою користь  37 000 грн. заборгованості  та судові витрати по справі в сумі  890 грн.

           В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  позов, з підстав, наведених в поданій до суду заяві,  підтримав повністю.

           Відповідач  ОСОБА_2  в судове засідання не з»явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне  в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання судової  повістки. Причини неявки не повідомив. Заяви про відкладення розгляду справи  чи розгляд такої у його відсутності до суду не надав.

А тому, за таких обставин, враховуючи згоду позивача, суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України, відповідно до якої у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши пояснення позивача,  дослідивши матеріали справи, суд вважає, що  позов підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

           Відповідно до ст. 1046, 1049 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику у строк та  в порядку, що встановлені договором.

           Як встановлено судом,  02 березня 2011 року позивач ОСОБА_1  передав у власність відповідачу ОСОБА_2 37000 грн., які останній  зобов”язався  повернути до  31 березня 2011 року, що в судовому засіданні стверджено, зокрема, і наявною в матеріалах справи  розпискою за підписом ОСОБА_2 Факт написання вказаного документу власноручно відповідачем не оспорювався.

           Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

           Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що між сторонами фактично був укладений договір позики і його слід вважати таким, що відбувся, його чинність сторони не заперечують та жодна із сторін не ставила питання про визнання його таким, що не укладався.

           Крім цього, як встановлено судом, що сторонами не оспорювалося, відповідач ОСОБА_2  на виконання умов договору щодо погашення позики, таку не повернув, від виконання взятих на себе  зобов»язань  ухиляється. Сума неповернутого боргу на день розгляду справи судом складає  37 000 грн.

           Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів законодавства.  Відповідно до ст. 625 ЦК України  боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання.

           Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності суд вважає, що відповідач ОСОБА_2   взяті на себе зобов’язання за договором позики   не виконав,   а тому вимоги позивача щодо стягнення  суми боргу є законними, обгрутованими,  грунтуються на матеріалах справи і підлягають задоволенню.

            Крім цього, суд вважає за необхідне  стягнути з відповідача на користь позивача  понесені ним судові витрати, зокрема, щодо оплати судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, наданням правової допомоги, що в сумі складає 890 грн.,  оскільки такі документально підтверджені наявними в матеріалах справи квитанціями.

          Враховуючи наведене вище, на підставі ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст.  10,  11, 60, 88,  212, 214-215, 224-226   ЦПК України,  –

п о с т а н о в и в :

             позов задоволити.  Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_1, жителя  АДРЕСА_2  суму боргу за договором позики в розмірі 37 000 грн., 890 грн. понесених  судових витрат, а всього – 37890 ( тридцять сім тисяч вісімсот дев»яносто ) гривень.

             Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при його оголошенні –в 10-ти денний строк з дня отримання його копії.

                                                                  Головуюча

Суддя