Справа № 1 –177 /11 р.

ЛЕНІНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

міста МИКОЛАЄВА

В И Р О К

І М Е Н Е М                      У К Р А Ї Н И

 22.02.2011                                                                            м. Миколаїв

Ленінський районний суд. м. Миколаєва   в складі:

              головуючого по справі судді         -  Олефір М.В.,

              при секретарі судового засідання  - Семеновій О.О.

              з участю прокурора    –Касьяненко Т.М.,

              захисника –ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

      ОСОБА_2 –ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Селендума Селенгінського району Бурятії Російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 росіянина, громадянина України, одруженого, не працюючого, з базовою загальною середньою освітою, раніше судимого:

1. 27 травня 1997 року сімферопольським районним судом м. Сімферополя  за ст.. ст.. 81 ч.3,  17 КК України (редакція 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

2. 30 серпня 1998 року Сімферопольським районним судом м. Сімферополя за ст. ст. 81 ч.3 КК України (редакція 1960 року) до 3 років 6 місяців;

3. 09 квітня 2002 року Сімферопольським районним судом м. Сімферополя за ст.ст. 153 ч.2,  186 ч.3, 185 ч.3, 187 ч.2,  357 ч.3,  309 ч.2 КК України до 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна –звільнений 18 грудня 2009 року за постановою Новобузького районного суду Миколаївської області умовно –достроково на 1 рік 6 місяців 12 днів, в злочині передбаченому ст. 186 ч.2 КК України,

    В С Т А Н О В И В:

  15 жовтня 2010 року, близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  знаходячись на перехресті вул. Будівельників –пр. Жовтневий в м. Миколаєві, маючи умисел на грабіж чужого майна, діючи повторно, підійшов до ОСОБА_3, та з застосуванням фізичного насилля,  яке не є небезпечним для життя та здоров’я,  та яке виразилось в нанесенні одного удару кулаком в обличчя останньої,  від якого ОСОБА_3 впала на землю, викрав жіночу сумочку, що не представляє для потерпілої матеріальної цінності в якій знаходилось наступне майно:

- Гаманець, що не представляє для потерпілої матеріальної цінності, з грошовими коштами в сумі 30 гривень та кредитними картками,  що не представляють для потерпілої матеріальної цінності;

- картка пам’яті «Кінгстон»на 2 ГБ., що не представляє для потерпілої матеріальної цінності;

- паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_3,  що не представляє для потерпілої матеріальної цінності;

- кулон із золота вагою 2,3 грама вартістю 392, 15 гривень;

- мобільний телефон марки «Нокія 1112»вартістю 200 гривень.

  А всього викрав майна на загальну суму 622 гривні 15 коп., своїми діями завдавши потерпілій матеріальні збитки на вищевказану суму. Після чого з місця події зник,  викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

  В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю,  суду пояснив,  що 15 жовтня 2010 року він йшов разом з ОСОБА_5, вздовж пр. Жовтневого в м. Миколаєві,  коли побачив дівчину,  що йшла їм назустріч. У нього виник умисел на викрадення у неї жіночої сумочки. Коли він порівнявся з дівчино,  то вдарив її в обличчя кулаком,  від удару вона впала на землю,  він відібрав у неї сумочку. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.    

  Вина ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,  крім його власного визнання підтверджується письмовими доказами:

-          Товарним чеком від 15.10.2010 року /а.с.5/, відповідно до якого вартість мобільного телефону марки «Нокія 1112»становить 300 гривень;

-          Протоколом виїмки від 04.11.2010 року /а.с.33/, відповідно до якого ОСОБА_5 добровільно в присутності понятих,  видав працівникам міліції флеш-карту;

-          Протоколом огляду предметів від 019.11.2010 року /а.с.48/, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто вилучену у ОСОБА_5 флеш –карту;

-          Розпискою потерпілої від 19.11.2010 року /а.с. 50/, відповідної до якої ОСОБА_3 отримала від працівників міліції викрадену у неї флеш –карту;

-          Довідкою про вартість /а.с.51/, відповідно до якої 1 грам золота становить 170,50 грн..

  Тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2, органами досудового слідства  кваліфіковані вірно по ст.186 ч.2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднаний з застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинений повторно, а тому по даній статті він і повинен нести кримінальну відповідальність.

  При призначенні підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного ним злочину, а саме те,  що ним вчинено тяжкий злочин, відомості про особу, а саме те,  що він працював,  характеризується посередньо, на його утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей, те що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності,  але на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання;

  Обставини, що пом’якшують покарання, а саме розкаяння у вчиненому.

  Обставина,  що обтяжує покарання –вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.  

  А тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, так як вважає неможливим його виправлення, перевиховання  та попередження скоєння нових злочинів без ізоляції його від суспільства.

  Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню в повному об’ємі.    

  На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

  ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, призначити йому покарання за даною статтею у виді 4 /чотирьох/ років позбавлення волі.

  На підставі ст. 71 ч. 1 КК України ОСОБА_2  при сукупності вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 9  квітня 2002 року та остаточно призначити покарання –4 /чотири/ роки та 6 /шість/ місяців позбавлення волі.

  Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 04 листопада 2010 року –дня фактичного затримання, міру запобіжного заходу йому до вступу вироку в законну силу залишити –утримання під вартою.

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 622 /шістсот двадцять дві/ гривні.  

  Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня його проголошення, а засудженим –в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий по справі суддя:                                      М.В.ОЛЕФІР