Справа № 1 –474/11р.

ЛЕНІНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

міста МИКОЛАЄВА

В И Р О К

І М Е Н Е М                      У К Р А Ї Н И

09.06.2011                                                                                        м. Миколаїв

Ленінський районний суд. м.Миколаєва   в складі:

               головуючого по справі судді         -  Олефір М.В.,

               при секретарі судового засідання  - Семеновій О.О.,

               з участю прокурора –Кошурко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

    ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого,  раніше судимого:

1.          31 травня 2005 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3,  70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки;

2.          29 липня 2005 року Голосіївським районним судом м. Києва за ст.ст. 289 ч.3, 69, 185  ч.2, 70 ч. 1, 71 ч.1 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі –31 березня 2009 року звільнений від відбуття покарання згідно Постанови Вознесенського районного суду Миколаївської області з заміною не відбутого строку покарання 1 рік 9 місяців 15 днів на виправні роботи з відрахуванням 15 % заробітної плати, в злочині передбаченому ст. ст.191 ч.1  КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1,  займаючи з 16 лютого 2011 року  посаду водія –експедитора на ТОВ «Негоциант Юг», виконуючи обов’язки по зберіганню, відпусканню, фасуванню,  переміщенню матеріальних цінностей, своєчасному повідомленню приватному підприємцю про всі обставини,  що погрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей, ведення обліку,  складанню та наданню у встановленому порядку грошових та інших звітів про рух та залишок ввірених (переданих) йому матеріальних цінностей.

ОСОБА_1 працюючи водієм –експедитором на ТОВ «Негоциант –Юг»,  отримав старт –карту »по якій повинен був заправляти службовий автомобіль закріплений за ним,  дизельним паливом,  ліміт якого складав 2000 гривень на добу.  

Але ОСОБА_1,  маючи єдиний умисел на заволодіння чужим майном,  являючись матеріально-відповідальною особою на підставі укладеного між ним та ТОВ «Негоциант –Юг»договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність вчинив привласнення дизельного палива, а саме:

-          22 лютого 2011 року привласнив 150 літрів дизельного палива на суму 1237, 50 грн.,  яким розпорядився на власний розсуд;

-          15 березня 2011 року,  продовжуючи свій злочинний умисел,  привласнив 190,81 літру дизельного палива на суму 1745,91 грн.,  яким розпорядився на власний розсуд;

-          16 березня 2011 року,  продовжуючи свій злочинний умисел,  привласнив 215 літрів дизельного палива на суму 1967, 25 грн.,  яким розпорядився на власний розсуд;

-          17 березня 2011 року,  продовжуючи свій злочинний умисел,  привласнив 216 літрів дизельного палива на суму 1976, 40 грн.,  яким розпорядився на власний розсуд.

    Своїми діями завдав ТОВ «Негоциант Юг»матеріальні збитки на загальну суму 6897,32 грн.  

    В судовому засіданні ОСОБА_1 вину в пред’явленому обвинувачені визнав повністю, суду пояснив,  що він працював на посаді водія –експедитора в ТОВ Негоциант Юг»,  для заправки дизельним паливом службового автомобіля,  йому видали старт –карту, але він декілька днів на роботу не виходив, а дизельне паливо отримував. В подальшому він його привласнив та використав на власний розсуд.   

    Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєні злочину передбаченого ст.191 ч. 1 КК України, крім його  власного визнання підтверджується письмовими доказами:

-          Договором про повну матеріальну відповідальність від 16 лютого 2011 року /а.с. 6/, відповідно до якого ОСОБА_1 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за всі в установленому порядку передані йому роботодавцем (ТОВ «Негоціант Південь») товарно –матеріальні цінності та кошти;

-          Довідкою ТОВ «Негоціант Південь»від 30 березня 2011 року /а.с. 15/, відповідно до якої ОСОБА_1 повернув вказаному товариству заправну картку АЗС «ВОГ»№ 276072572;

-          Довідкою ТОВ «Негоціант Південь»від 29 березня 2011 року за № 10 /а.с.16/, відповідно до якої ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Негоціант Південь»заправну картку АЗС «ВОГ»№ 276072572, з 15 березня 2011 року на роботу не виходив,  але отримував пальне по вказаній картці;

-          Актом розрахунку недостачі з 22 лютого 2011 року по 11 березня 2011 року /а.с.22/, відповідно до якого ОСОБА_1 було нанесено ТОВ «Негоціант Південь»матеріальні збитки на суму 6897, 32 грн.;

-          Протоком виїмки від 07 квітня 2011 року /а.с.41/, відповідно до якого директор ТОВ «Негоціант Південь», добровільно в присутності понятих видав працівникам міліції заправну картку АЗС «ВОГ» № 276072572;

-          Протоколом огляду предметів від 07.04.2011 року /а.с. 42/, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто заправну картку АЗС «ВОГ»№ 276072572;

-          Розпискою директор ТОВ «Негоціант Південь» /а.с.45/, відповідно до якої він отримав заправну картку АЗС «ВОГ»№ 276072572;

-          Квитанцією до прибуткового касового ордеру за № 1111 від 08 квітня 2011 року /а.с.57/, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив на рахунок ТОВ «Негоціант Південь»6897, 32 грн.

     Тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 органами досудового слідства  кваліфіковані вірно по ст.191 ч.1 КК України, так як він вчинила розтрату чужого майна, яке було ввірене особі, а тому по даній статті він і повинен нести кримінальну відповідальність.

     При призначенні  підсудному покарання, суд враховує, що ним скоєно злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, характеризується він позитивно, а  також   враховуючи   сукупність  обставин, що  пом’якшують  покарання, а саме те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся  у вчиненому,  активно сприяв  розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду. Обставини,  що обтяжують покарання не встановлені.  

    А тому, суд вважає, що до ОСОБА_1, можливо застосувати покарання у виді штрафу,  оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та перевиховання.  

             На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

  ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по даній статті  у виді штрафу в сумі 800 /вісімсот/ гривень без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю..  

  Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд залишити до вступу вироку в закону силу.

   Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня його проголошення.

Головуючий по справі суддя:                                       М.В.ОЛЕФІР