Справа №  1-73/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 26 грудня 2011 року                                                              

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.

при секретарі  Данилюку В.М.

за участю прокурорів Друзя П.І., Іщука М.Ю.

підсудного ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів в залі судових засідань Оратівського районного суду Вінницької області кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Черкаси, проживаючого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого 06.04.1999 року Оратівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.81 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільнений 13.10.2000 року умовно - достроково, невідбутий термін покарання 1 рік 5 місяців 3 дні,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23.12.2001 року в нічний час умисно, таємно, маючи намір на заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом виставляння металевих ґрат вікна в приміщенні складу товарно-матеріальних цінностей філії TOB "Цукор-Брок" с. Кошлани Оратівського району проник в приміщення, звідки таємно викрав п'ять мішків цукру загальною вагою 250 кілограм вартістю 600 грн., в подальшому з метою збуту передав цукор ОСОБА_2, який збувши цукор передав ОСОБА_1 гроші в сумі 150 грн.  

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що в жовтні 2000 року звільнився з місць позбавлення волі та приїхав в с. Кошлани Оратівського району де раніше проживав зі своєю дружиною, яка на той час вже померла. Працював у філії TOB "Цукор-Брок" с. Кошлани Оратівського району, заробітну плату йому не виплачували, неодноразово звертався до керівника підприємства з тим, щоб йому виплатили заробітну плату, однак той йому відмовив. 23.12.2001 року він вирішив з приміщення складу підприємства викрасти кілька мішків цукру, оскільки йому потрібні були гроші для поїздки в м. Черкаси до сім'ї. У нічний час пішов до приміщення складу, де за допомогою гайкового ключа відкрутив болти, на яких кріпились металеві грати до вікна, відставив грати в сторону і через дане вікно проник в приміщення млина, який знаходився в одній будівлі із складом. Коли проник в  приміщення млина, у  дерев'яній перегородці відірвав кілька дощок, через які проник в приміщення складу із цукром. Проникнувши в приміщення складу, через отвір в перегородці і вікні на вулицю виніс п'ять мішків цукру, після чого сам вийшов із приміщення, на сани, які привіз із собою, положив два мішки цукру і відвіз їх до приміщення нежилого будинку, який знаходився напроти приміщення ферми, після чого знову повернувся за мішками з цукром і таким чином перевіз та сховав решту мішків. Після чого пішов додому до ОСОБА_2 та попросив його допомогти продати цукор. ОСОБА_2 погодився, через декілька днів після крадіжки ОСОБА_2 прийшов до нього додому і приніс гроші в сумі 150 гривень, наступного дня вранці він поїхав в м. Черкаси, де проживає вся його рідня. З грудня 2001 р. проживав спочатку в м. Черкаси з ріднею, потім проживав із співмешканкою АДРЕСА_1, працював, не переховувався, документів, які посвідчують особу не змінював, про те, що його розшукують і про те, що відносно нього порушено кримінальну справу не знав, від слідства не ухилявся. За цей час до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Просить закрити кримінальну справу та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення підсудного ОСОБА_1, свідків, думку прокурора Іщука М.Ю., дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальна справа підлягає закриттю з таких підстав.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи і прийняття ї до свого провадження 04.04.2002 року слідчим Оратівського РВ УМВС України у Вінницькій області було порушено кримінальну справу по факту крадіжки 250 кг цукру зі складу ТМЦ ТОВ "Цукор-Брок" вчиненої в ніч 23.12.2001 р. на 24.12.2001 р. невідомими особами. (а.с.1).

З постанови про визнання цивільним позивачем (без зазначення дати) ТОВ "Цукор-Брок" визнано цивільним позивачем, відповідно до постанови від 18.04.2002 р. речовий доказ синтетичний мішок білого кольору заповнений цукром визнано речовим доказом та залишено на зберігання ТОВ "Цукор-Брок". (а.с. 18, 20).

Як вбачається з постанови від 08.05.2002 р.  слідчий постановив ОСОБА_1 притягнути як обвинуваченого, пред'явити йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про що йому оголосити в постанові. Однак, з даної постанови вбачається, що  постанову ОСОБА_1 не об'явлено та суть пред'явленого обвинувачення не роз'яснено, оскільки підпису ОСОБА_1 в даній постанові немає. (а.с.31).

18.05.2002 р. відповідно до постанови слідчого було оголошено розшук ОСОБА_1, досудове слідство у справі було зупинено. (а.с.33, 35), 25.05.2011 р. постановою слідчого досудове слідство поновлено. (а.с.41).

Як вбачається із протоколу відтворення обстановки і обставин події від 28.05.2011 р. ОСОБА_1 розповів та показав обставини вчинення злочину. (а.с.56-59).

З постанови про притягнення особи в якості обвинуваченого від 02.06.2011 р. вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого і пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. (а.с. 70).

Як вбачається із Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація цивільного позивача у справі юридичної особи ТОВ "Цукор-Брок" припинена у зв'язку з визнанням її банкрутом., дата проведення реєстраційної дії 18.01.2007 р.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Згідно ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Відповідно до ст. 282 КПК України якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підстави для закриття справи.ю предбачені ст. 11 - 1 КПК України, суддя постановою закриває справу.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” особа підлягає     звільненню  від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК , якщо з дня вчинення нею злочину  до  набрання  вироком  законної  сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та  не  вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.Відповідно до ст. 1-1 КПК  таке  звільнення  є обов'язковим,   за   винятком   випадку   застосування   давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23.12.2001 року вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, від слідства та суду не ухилявся, його причетність до злочину  на момент зміни місця проживання органом досудового слідства встановлено не було, ОСОБА_1 не  вчинив нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Злочин вчинений ОСОБА_1 відповідно до ст. 12 КПК України є тяжким злочином. З дня вчинення ОСОБА_1  злочину минуло більше десяти років. ОСОБА_1 згоден на закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Крім того, суд зазначає, що звільнення особи від покарання у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ч. 5 ст. 74 КК України може бути застосовано лише у випадках, коли суд не може звільнити особу від відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, зокрема, коли особа заперечує проти закриття справи у зв'язку із закінченням строків давності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальну справу слід закрити.

Вирішуючи питання щодо речових доказів у справі, суд зазначає, що оскільки державна реєстрація цивільного позивача у справі юридичної особи ТОВ "Цукор-Брок", на зберігання якого було передано речові докази у справі, припинена у зв'язку з визнанням її банкрутом, суд немає можливості вирішити питання щодо речових доказів відповідно до ст. 81 КПК України.  

Цивільний позов у справі заявлено не було, судових витрат у справі немає.  

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1  тримання під вартою  слід скасувати та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Керуючись ст. 44,  п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, ст. ст. 11-1, 282 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України  у зв'язку із закінченням строків давності.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України закрити.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1  тримання під вартою  скасувати.

 Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі судового засідання.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подано апеляції до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.

          СУДДЯ