ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

____________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.11                                                                                 Справа № 17/130пд/2011

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

до 1-го відповідача –Державного підприємства  “Укрриба”, м. Київ

до 2-го відповідача –Фермерського господарства “Три бажання”, с. Валуйське  Станічно-Луганського району Луганської області

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування та повернення майна

    Суддя   Фонова О.С.   

Представники:

від заявника: Шидлаускас П.В. - прокурор, посвідчення № 129 від 09.10.2006;

від позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 01-01 від 06.01.2011;

від 1-го відповідача: не прибув;

від 2-го відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 37 від 08.09.2011, паспорт НОМЕР_1 виданий Артемівським РВ УМВС України в Луганській області 13.05.2000.

в с т а н о в и в:

Суть спору: заявником заявлено вимогу про визнання недійсним договору зберігання з правом користування  № 17/07 від 01.06.2006, укладеного між Державним підприємством “Укрриба” та Фермерським господарством “Три бажання” та додаткових угод до цього договору від 01.08.2008 і від 01.02.2010; та  зобов’язання фермерського господарства “Три бажання” повернути державне майно, отримане на зберігання від Державного підприємства “Укрриба” та передане згідно акту приймання-передачі від 01.06.2006 до договору № 17/06 від 01.06.2006 та переліку № 1 до додаткової угоди договору № 17/06 від 01.06.2006.

Прокурором в судовому засіданні 29.12.2011 надано заяву від 29.12.2011 про уточнення позовних вимог,  згідно якої він просить:

- визнати недійсним договір зберігання з правом користування  № 17/06 від 01.06.2006, укладений між Державним підприємством “Укрриба” та Фермерським господарством “Три бажання” та додаткові угоди до цього договору від 01.08.2008 та від 01.02.2010;

- зобов’язати фермерське господарство “Три бажання” повернути Державному підприємству “Укрриба” державне майно загальною залишковою вартістю 3696077,97 грн., отримане на зберігання від Державного підприємства “Укрриба” та передане згідно акту приймання-передачі від 01.06.2006 до договору № 17/06 від 01.06.2006 та переліку № 1 (додатку № 1 до додаткової угоди договору № 17/06 від 01.06.2006).

Відповідачі проти позову заперечують та зазначають, що спірний договір відповідає вимогам чинного законодавства і договором зберігання з правом користування, а не договором оренди, а тому дозвіл позивача на його укладання не потрібен.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

    в с т а н о в и в:

Між Відкритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920», як Орендодовцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, (1-й відповідач), як Орендарем,  було укладено договір найму (оренди) нежилого приміщення № 1/12  від 22.11.2010 (далі –Договір).

Між Державним підприємством «Укрриба», (1-й відповідач  у справі), як Замовником,  та Фермерським господарством «Три бажання», як Зберігачем,  укладено договір зберігання з правом користування №25/06  01.06.2006 (далі – договір), за умовами якого Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з актом приймання-передачі на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба», та розташоване за адресою: Луганська  область, Станічно-Луганський  район, с.Валуйське.

Згідно з пунктом  1.2. Договору, вартість майна, що передається зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору.

 Відповідно до пункту 1.3. Договору, майно використовується лише за цільовим призначенням  згідно виробничої програми, погодженої з Замовником.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що за користування майном Зберігач зобов’язаний вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 6333,19 грн. на розрахунковий рахунок Замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.  

Як встановлено в пунктах 3.1., 3.3. Договору, Зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі і за згодою замовника має право передавати частину майна в користування іншій особі.

 Сторонами в пункті 4.1. Договору погоджено, що за відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10,00  грн., в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок Зберігача один раз на рік по закінченню календарного року  до 15 січня наступного року.

 Згідно з пунктом 6.1. Договору, строк дії Договору складає з 01.06.2006 по 01.06.2011, і набуває чинності з дня його підписання.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Також сторонами було укладено додаткові угоди від 01.08.2008 та від 01.02.2010 до Договору.

Прокурор та позивач просять визнати спірний договір з доковими угодами недійсним, як такий що суперечить нормам Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (ст.5),  Господарського (ст. 287) та Цивільного кодексів України (ст.ст. 936,944) та на підставі статей 203, 215,235 ЦК України, зокрема, оскільки вважають, що цей договір по суті є договором оренди, який суперечить законодавству та який укладено  з порушенням Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та норм Цивільного кодексу України.  

Відповідачі проти позову заперечують з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство «Укрриба»є державним водогосподарським підприємством, заснованим на державній власності, та створеним з метою забезпечення ефективного використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об’єктів рибницьких господарств, і підпорядковане Державному комітету рибного господарства України Міністерства аграрної політики України.

Згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 на баланс ДП «Укрриба»передане майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставків), яке під час приватизації не увійшло до статутного фонду ВАТ «Луганське обласне  виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство»як майно, що не підлягає приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Комісією, створеною відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства №223 від 01.10.2004, затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство»на баланс державного підприємства «Укрриба», зазначене майно закріплено за ДП «Укрриба»на праві повного господарського відання.

Положенням про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (далі -  Положення), затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999  № 908/68 визначено, що одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998.

Пунктом 2.2.1. Положення визначено, що відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», єдиними орендодавцями державного майна, яке перебуває на балансах господарських товариств, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

За змістом п.2.4.1. Положення такий спосіб управління держвним майном як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

У даному випадку органом приватизації майна гідротехнічних споруд було обрано спосіб управління цим майном  шляхом передачі його до сфери управління Міністерства аграрної політики України, яке, в свою чергу, передало зазначене майно на баланс ДП «Укрриба».

Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно приписів ст. 944 Цивільного кодексу України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Отже, на відмінність від договору оренди, який укладається для надання орендареві права оплатного користування майном для здійснення своєї підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, договір зберігання майна укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна у тому вигляді, в якому його було передано на схов і, за загальним правилом, не допускає користування майном зберігачем, а тим більше, забороняє передання майна для цієї мети іншим особам.

Водночас, частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця.

Проте у разі передачі майна на зберігання з правом користування за плату, дані правовідносини кваліфікуються як найом та до них застосовуються норми права, що регулюють орендні правовідносини.

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети –приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Надаючи правову оцінку умовам Договору , суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі цей договір містить ознаки і істотні умови договору оренди, передбачені законодавством для договору даного виду.

Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна –майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Згідно з Положенням про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України  у районі, місті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 15.06.1994  №412,  регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядковується. Відділення в межах повноважень, визначених Фондом, і повноважень, делегованих Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, здійснює політику у сфері приватизації майна, що перебуває у загальнодержавній власності, у власності Республіки Крим, комунальній власності, м. Києва і м. Севастополя, і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності. Фонд державного майна України  є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних  підрозділів тощо.

Відповідно до статті 326 ЦК України, державною власністю є майно, належне державі, що забезпечує діяльність Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади, установ і закладів, що фінансуються з державного бюджету, майно створених державою юридичних осіб тощо. У державній власності може бути будь-яке майно, в тому числі те, яке не може перебувати у власності інших суб’єктів. Держава безпосередньо не може здійснювати функції власника. Для цього вона створює відповідні органи державної влади, які відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України здійснюють право власності від імені та в інтересах держави України, згідно визначеним функціям та наданим повноваженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, у даному випадку з метою приховування орендних відносин відповідачами у справі  укладено удаваний договір - договір зберігання з правом користування майном. Проте, в дійсності цей договір є договором оренди державного майна та містить всі істотні умови, передбачені законодавством для договору оренди.

Оскільки предметом вищевказаного договору є державне майно, а саме гідротехнічні споруди, то до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України “Про оренду державного та комунального майна України”.

В пункті 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 вказано, що орендодавцем майна, з дозволу Фонду державного майна України (територіальних відділень), орендодавцем майна є ДП «Укрриба». Орендна плата спрямовується до Державного бюджету України в розмірі , визначеному чинним законодавством.

Для передачі державного майна в оренду підприємство повинно було отримати дозвіл Фонду державного майна України (регіонального відділення). Однак у даному випадку такий дозвіл отримано не було.

Наведене свідчить, що ДП “Укрриба” передало державне майно в платне користування ФГ «Три бажання» в порушення вимог чинного законодавства, якими зокрема, встановлюється порядок передачі в строкове платне користування державного майна.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 зі змінами та доповненнями орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Відповідно до статті 11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629. Частина 2 статті 19 вказаного закону встановлює, що методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 пунктом 17 встановлено, що у разі, коли орендодавцем є ФДМУ чи його регіональне відділення орендна плата за нерухоме майно державних підприємств спрямовується в розмірі 70% до державного бюджету, 30% державному підприємству, на балансі якого знаходиться орендоване майно.

Недотримання вказаних норм законодавства спричиняє збитки державі у розмірі не отриманої орендної плати (чи плати за користування вказаним майном), яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони  є  вільними  в  укладенні договору,  виборі  контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.

Суд  відхиляє доводи відповідачів  по суті спірних правовідносин та зазначає, що в будь-якому випадку згода на користування державним нерухомим майном надається уповноваженим на це органом, тобто Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській  Херсонській області.

Крім того,  згідно пункту 2.2. Статуту  ДП «Укрриба», саме на нього покладено обов’язок забезпечення збереження державного майна, здійснення контролю за його цільовим та ефективним використанням;

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним  з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

  Матеріали справи свідчать, що передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду Державного майна України (його регіонального відділення) та без його дозволу, тобто спірний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що Договір зберігання з правом користування №17/06 від 01.06.2006  є  недійсним. При цьому суд зазначає, що з урахуванням приписів ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на задоволення вимог щодо визнання  недійсним договору, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог і в частині зобов'язання 2-го  відповідача повернути майно та передати його за актом приймання-передачі 1-му відповідачу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з віднесенням судових витрат на відповідачів в рівних частинах.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.  Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита

Враховуючи наведене, а також згідно ст. 49 ГПК України державне мито покладається на обох відповідачів в сумі 85,00 грн. за вимогу про визнання недійсним договору та в сумі 25 500,00 грн. за майнову вимогу про зобов’язання повернути майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

  в и р і ш и в:

1.  Позов задовольнити повністю.

2.  Визнати недійсним договір зберігання з правом користування № 17/06 від 01.06.2006, укладений між Державним підприємством “Укрриба” та Фермерським господарством “Три бажання” та додаткові угоди до цього договору від 01.08.2008 та від 01.02.2010

3.   Зобов’язати Фермерське господарство “Три бажання”, Луганська  область, Станічно-Луганський  район, с. Валуйське, кв-л Молодіжний, буд. 110, ідентифікаційний код 32838092, повернути Державному підприємству “Укрриба”,  м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 25592421,  державне майно загальною залишковою вартістю 3696077,97 грн., отримане на зберігання від Державного підприємства “Укрриба” та передане згідно акту приймання-передачі від 01.06.2006 до договору № 17/06 від 01.06.2006 та переліку № 1 (додатку № 1 до додаткової угоди договору № 17/06 від 01.06.2006).

4.  Стягнути з Державного підприємства «Укрриба», м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 82-А, ідентифікаційний код 25592421, в доход Державного бюджету України Державного бюджету України на рахунок 31219206700006,   одержувач –УДК у м. Луганську, банк отримувача – ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код класифікації доходів 22030001, символ звітності банку –206, призначення платежу –«судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050), код 02844564, судові витрати: державне мито в сумі 12 792,25 грн.  та 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  видати наказ.

5.   Стягнути з Фермерського господарства “Три бажання”, Луганська  область, Станічно-Луганський  район, с. Валуйське, кв-л Молодіжний, буд. 110, ідентифікаційний код 32838092, в доход Державного бюджету України на рахунок 31219206700006,   одержувач –УДК у м. Луганську, банк отримувача –ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 24046582, код класифікації доходів 22030001, символ звітності банку –206, призначення платежу –«судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050), код 02844564, судові витрати: державне мито в сумі 12 792,25 грн.  та 118,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  03.01.2012.

Суддя                                                                                        О.С. Фонова