копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 2-а-241/08
категорія статобліку-23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2008 року м. Дніпропетровськ
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Головко О.В.
при секретарі судового засідання Любович І.М.
одноособово розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
в с т а н о в и в :
08.02.2008 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у АНД районі м. Дніпропетровська від 13.11.2007 №0001271702/3 та №0001261702/3, а також покласти судові витрати на відповідача.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що податкові повідомлення-рішення він вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки працівники податкового органу при проведенні перевірки не взяли до уваги всі документи, на які звертав увагу представник позивача, що призвело до неправильних висновків, зазначених в Акті перевірки, а також звернув увагу на те, що керівником ДПІ неправомірно вдруге було продовжено термін перевірки, у зв'язку з чим докази, отримані під час перевірки, здійсненої з порушенням чинного законодавства, не можуть бути взяті до уваги судом як належні докази.
Відповідач проти позову заперечував, зазначив, що прийняті за результатами Акту перевірки №30/173-2587600298 від 22.05.2007 податкові повідомлення-рішення є правомірними та відповідають чинному законодавству.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 16.04.2007 №000268, видано ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська головним державним податковим ревізором-інспектором сектору контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання приватним підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2006. Перевірка проводилася з 17.04.2007 по 17.05.2007, термін якої продовжувався з 03.05.2007 по 10.05.2007 згідно з наказом ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська №211 від 28.04.2007, а також з 11.05.2007 по 17.05.2007 згідно з наказом ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська №230 від 10.05.2007.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 30/173-2587600298 від 22.05.2007, у висновках якого встановлено порушення п.1.5. постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1296 «Про порядок ведення книги обліку доходів та витрат», абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України в частині не ведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2006 по 31.12.2006; абз.2 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в частині включення в декларації про доходи за 266 рік перекручених даних, що призвело до заниження оподаткованого доходу, і як наслідок до недоплати податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2006 рік - 10484, 66 грн.; пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.4.3 п.7.4., пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» в частині заниження сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету за січень 2006 року в сумі 6548 грн.
На підставі Акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.05.2007 №0001271702/0, яке визначає суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у сумі 10484, 66 грн. та №0001261702/0, яке визначає суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послуг) у сумі 9822 грн. з урахуванням застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 скористався своїм правом на адміністративне оскарження прийнятих рішень і звертався до ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська та ДПА у Дніпропетровській області з відповідною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарг були прийняті рішення про залишення її без задоволення, а прийнятих податкових повідомлень-рішень - без змін. Виписані нові (остаточні) повідомлення-рішення від 13.11.2007 №0001271702/3 та №0001261702/3, які оскаржуються позивачем в судовому порядку.
При вирішенні спору судом встановлено, що в ході перевірки ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було реалізовано ТОВ «НВФ «Будлайн» товар (цукор-пісок) на загальну суму 39369, 63 грн. згідно з податковою накладною №1 від 01.01.2006. кошти від реалізованого товару надійшли від ТОВ «НВФ «Будлайн» на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 04.01.2006, що підтверджено банківськими виписками №2 та №1 відповідно на суму 1895 грн. та 37474 грн.
Позивач зазначив, що в первинних документах - видаткова накладна №1 від 01.01.2006 та податкова накладна №1 від 01.01.2006, дата здійснення господарської діяльності є невірною. З метою самостійного виправлення помилки позивачем в односторонньому порядку розпорядженням №1 від 06.01.2006 дата здійснення господарської операції змінена з 01.01.2006 на 04.01.2006, у зв'язку з чим він листом від 06.01.2006 за №1 запропонував покупцю внести зміни в бухгалтерський облік підприємства з урахуванням зміни дати господарської операції.
Судом встановлено, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вони складаються в момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. На підставі первинних документів вносяться відповідні записи до облікових регістрів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Відповідно до пп.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення.
Статтею 4 зазначеного Положення визначено, що у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (суми, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком «мінус», а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесення цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ.
Підпунктом 2.9 цього Положення обумовлено, що у випадках, установлених законодавством, а також міністерствами України, бланки первинних документів можуть бути віднесені до бланків суворої звітності.
З урахуванням вимог чинного законодавства до складання первинних документів суд доходить висновку, що зміна дати здійснення господарської операції в односторонньому порядку є неправомірною, а також здійснена у спосіб, не передбачений чинним законодавством.
Крім того, пп.5.1 ст. 5 Закону України від «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, якщо у наступних податкових періодах (з урахуванням строку давності , визначений статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки в показниках раніш наданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Приватним підприємцем ОСОБА_1 уточнюючі розрахунки до податкових декларацій до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі до початку його перевірки контролюючим органом не надавались.
Виходячи з вищезазначеного, суд обґрунтування позивача та додані розпорядження №1 від 06.01.2006, №2 від 07.01.2006, листи за вих. №1 від 06.01.2006, за вих. №2 від 07.01.2006, листи ТОВ «НВФ «Будлайн» №1 від 12.01.2006, №2 від 13.01.2006 не вважає належними доказами для вирішення питання щодо неправомірного завищення податкового кредиту позивачем у січні 2006 року.
Судом також встановлено, що в ході перевірки податковим органом виявлено, що в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності приватним підприємцем ОСОБА_1 не використовується товар (цукор в кількості 13529 кг) фактично придбаний у TOB «Експотрейд» 05.01.2006 згідно з накладною № РН-0000004 та податкової накладної № 5 від 04.01.2006, оскільки зазначений товар не був реалізований покупцям (замовникам) приватним підприємцем ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду з дати його фактичного придбання до кінця перевіряємого періоду (31.12.2006) та не рахується на залишках нереалізованих товарів станом на 31.12.2006 відповідно до податкового обліку приватного підприємця, що підтверджується поясненнями приватного підприємця, наданими ДПІ від 10.05.2007 та довідкою про залишки нереалізованого товару станом на 01.01.2007.
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.
В ході перевірки встановлено, що приватним підприємцем до складу податкового кредиту у січні 2006 року неправомірно включено сумму податку у розмірі 6548 грн., сплачену у зв'язку з придбанням товарів (цукор в кількості 13529 кг за ціною 2, 42 грн. на загальну суму 39288, 22 грн. з ПДВ) у TOB «Експотрейд», які фактично не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.
Завищення податкового кредиту у січні 2006 року призвело до заниження сум податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за січень 2006 року в сумі 6548 грн.
Згідно з пп.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 10% від суми недоплати за кожний з податкових періодів, але не більше 50% такої суми та не менш 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь термін недоплати незалежно від кількості минулих податкових періодів.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001261702/3 від 13.11.2007.
Стосовно не включення в ході перевірки до складу валових витрат за 2006 рік сум податку на додану вартість, сплаченого до бюджету протягом звітного періоду суд встановив, що згідно зі ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою в грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, які безпосередньо пов'язані з одержанням ходу.
Відповідно до абз. 3 ст.13 зазначеного Декрету до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, відносяться витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємства».
Склад валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, визначено ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також представником відповідача зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи ведуть окремо облік доходів та витрат, за результатом якого поквартально подають декларації про отримані доходи та податковий облік з ПДВ, за результатами якого подають декларації з ПДВ. В перевіряємому періоді позивач облік доходів та витрат вів без урахування ПДВ. Нараховані та виплачені суми ПДВ позивач обліковував у податковому обліку з ПДВ. Тому сплачена до бюджету сума ПДВ за результатами податкового обліку у розмірі 32745,50 грн. не включається до складу витрат підприємця. У разі, якщо б підприємець в обліку доходів та витрат зазначив валовий дохід та валові витрати з урахуванням ПДВ, то сплачена сума ПДВ за результатами податкового обліку включалася б до валових витрат. Відповідач також зазначив, що при наданні до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська підприємцем ОСОБА_1 декларації про доходи за 2006 рік суми податку на додану вартість, сплачені протягом звітного періоду, також не були самостійно враховані до складу валових витрат платника податку при визначені оподатковуваного доходу.
В ході перевірки із складу валових витрат виключено витрати на придбання товару (цукор в кількості 13529 кг. на суму 32740,18 грн. без ПДВ) у TOB «Експотрейд» 04.01.2006 у зв'язку з тим, що дані витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу протягом звітного періоду, оскільки зазначений товар не приймав участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку у цьому періоді. В ході перевірки із складу валових витрат 2006 року виключено суми грошових коштів в розмірі 47500 грн., перерахованих приватним підприємцем ОСОБА_1 у січні 2006 року TOB «Український цукор», оскільки зазначені витрати безпосередньо не пов'язані з одержанням доходу у 2006 році.
Судом встановлено, що фактично товари, придбані у TOB «Український цукор» відвантажені приватним підприємцем покупцям у 2005 році. Розрахунки з покупцями за відвантажений товар проведені з приватним підприємцем у 2005 році. У зв'язку з цим податкова інспекція правомірна дійшла висновку, що станом на 01.01.2006 у позивача виникла кредиторська заборгованість перед TOB «Український цукор» у сумі 57000 грн. з урахуванням ПДВ.
У січні 2006 року кредиторська заборгованість перед TOB «Український цукор» була погашена позивачем у повному обсязі.
Статтею 13 вищезазначеного Декрету та статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено включення до складу валових витрат звітного періоду сум сплаченої кредиторської заборгованості перед постачальником.
Як передбачено статтею 13 Декрету та Інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» від 21.12.1993 № 12, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не будь-яких випадків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Враховуючи вищезазначене включення відповідач дійшов вірного висновку про те, що включення до складу валових витрат суми сплаченої кредиторської заборгованості перед постачальником є неправомірною.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.11.2007 №0001271702/3.
Щодо доводів представника позивача, що відповідачем неправомірно вдруге було продовжено термін перевірки, суд вбачає порушення вимог чинного законодавства з боку відповідача в цій частині.
Згідно з ч.10 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» тривалість позапланової виїзної перевірки не повинна перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.
Частиною 12 статті 11-1 вищезазначеного закону встановлено, що подовження термінів проведення позапланової виїзної перевірки можливе на термін не більше як 5 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 2 робочих дні.
Відповідачем двічі встановлювалося подовження терміну проведення позапланової перевірки і таким чином загальний термін подовження проведення позапланової виїзної перевірки позивача склало 10 робочих днів, що є порушенням з боку податкового органу прав та законних інтересів позивача.
Проте судом встановлено, що згідно з чинним законодавством акт перевірки не є єдино можливим належним доказом факту порушення податкового законодавства. Наведене свідчить, що це не перешкоджає застосуванню суб'єктом владних повноважень інших засобів доказування з метою встановлення обставин податкового порушення. Відповідачем під час судового розгляду справи надано достатні докази, які свідчать про порушення податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем.
Керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Повний текст постанови буде складений 21.04.2008 року.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Головко О.В.
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя Головко О.В.