АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22  грудня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого          Яремка  В.  В.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В.В.

секретар Варгоцька Н.С.

з участю представника позивача Попенюк О.М., відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2011 року,

встановила:

          У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі –ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося в суд з позовом, який у подальшому був змінений, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 26 вересня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 17241 грн. зі сплатою 24% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 23 вересня 2011 року.

Посилаючись на те, що  ОСОБА_2 належним чином умов договору про повернення кредиту частками не виконує,  станом на 26 серпня 2011 року заборгованість за кредитним договором складає 7401 грн. 78 коп., позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 11 жовтня 2011 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 7401 грн.78 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення  для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 17241 грн. зі сплатою 24% річних та 172 грн. 41 коп. плата за користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 23 вересня 2011 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «ВіЕйБі Банк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, у результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 7401 грн. 78 коп.

Однак з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

Так, правильними по суті є лише висновок суду про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої на час ухвалення рішення суду заборгованості в сумі 4365 грн. 69 коп., що стверджується наявним у справі уточненим розрахунком (а.с.27).

Наведеного розрахунку у цій частині апелянт практично не оспорює.

Щодо доводів апелянта про незаконне утримання з нього при отриманні кредиту 1724 грн. 10 коп. як першої комісії та страховки, то відповідач з  умовами договору, у тому числі сплати комісії та страховки, погодився, договір у згаданій частині ним не оскаржувався.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору сума кредиту, яку отримав відповідач, складає 17241 грн., а не 14999 грн., як про це стверджує апелянт.

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки ОСОБА_2 до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним не звертався, а його недійсність прямо не встановлена законом, то й апеляційна скарга з цих підстав не може бути задоволена.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції у частині стягнення заборгованості в сумі 4365 грн. 69 коп. є по суті правильним.

Що ж до рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3036 грн. 14 коп., який названо у розрахунку як плата за пропуск платежів, то воно ухвалено внаслідок  неповно з’ясованих обставинах, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Так згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення штрафу у розмірі 3036 грн. 14 коп., відповідач посилався на випадки, які істотно вплинули на його матеріально-фінансовий стан, що спричинило неможливість для відповідача своєчасно виконувати умови кредитного договору.

У справі встановлено, що в ніч на 23 травня 2009 року у відповідача невідомими особами було викрадено офісну техніку, інструменти, необхідні для заняття підприємницькою діяльністю, на суму, що перевищує 25000 гривень.

Також внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 9 квітня 2010 року з участю відповідача, яка сталася не з його вини, ним понесено витрати у сумі 6000 гривень, а автомобіль відповідача став непридатним для подальшого використання.

Указані обставини підтверджуються постановою № Н-090067 від 1 червня 2009 року слідчого СВ Садгірського РВ УМВС України в Чернівецькій області про порушення кримінальної справи, постановою від 15 квітня 2010 року слідчого СУ УМВС України в Чернівецькій області (а.с.55, 72). Ці обставини не заперечуються представником позивача.

Встановлено також, що про наведені обставини відповідач повідомляв ПАТ «ВіЕйБі Банк», однак клопотання відповідача про відтермінування сплати кредиту позивачем були відхилені.

Таким чином у справі встановлено, що порушення відповідачем зобов’язання за кредитним договором мало місце внаслідок випадку, а тому відповідача слід звільнити   від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, від сплати штрафу на суму 3036 грн. 14 коп.

Згідно п. 4.4. кредитного договору (а.с.10-14) застосування або незастосування пунктів договору, якими встановлюються порядок нарахування та розміри неустойки (штраф, пеня) є правом Банку.

Наведеного суд першої інстанції до уваги не взяв та помилково визнав суму заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 7401 грн. 83 коп.

Таким чином, висновки суду першої інстанції у частині наявності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 3036 грн. 14 коп. зроблено внаслідок неповного з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального, що згідно п. п.1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором, зменшивши цей розмір з 7401 грн. 83 коп. до 4365 грн. 69 коп.(з розрахунку: 7401,83-3036,14=4365,69).

Відповідно слід змінити розподіл судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 11 жовтня 2011 року змінити в частині розміру стягнення заборгованості за кредитним договором, зменшивши цей розмір з 7401 гривні 83 коп. до 4365 (чотирьох тисяч шістдесяти п’яти) гривень 69 коп.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк 51 (п’ятдесят одну) гривню витрат по сплаті судового збору та 60 (шістдесят) гривень - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: