Справа № 1 –732 / 11 р.

ЛЕНІНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД

міста МИКОЛАЄВА

В И Р О К

І М Е Н Е М                      У К Р А Ї Н И

14.12.2011                                                                                 м. Миколаїв

Ленінський районний суд. м.Миколаєва   в складі:

               головуючого по справі судді         -  Олефір М.В.,

               при секретарі судового засідання  - Семеновій О.О.

               з участю прокурора    – Кошурко Р.В.,

              захисника- ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:

      ОСОБА_1  –ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кишинів республіки Молдова та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 24.11.2011 року Центральним районним судом м. Миколаєва по ст.ст. 190 ч. 2, 353 ч. 1, 70 КК України до 1700 грн. штрафу,  в злочині передбаченому ст.ст. 190 ч.1, 353 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

  15 липня 2011 року, близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 знаходячись біля буд. № 42 по пр. Миру  в  м. Миколаєві, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, який виразився в тому,  що останній представився працівником міліції та взяв мобільний телефон марки «Нокія 623», що знаходився в користуванні у неповнолітнього ОСОБА_2 та мобільний телефон марки «Нокія 5130», що знаходився в користуванні неповнолітнього ОСОБА_3, нібито для перевірки чи не являються вони викраденими після чого з місця події зник, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав матеріальні збитки потерпілій ОСОБА_4 на суму 900 грн.,  ОСОБА_5  на суму 350 грн.

  15 липня 2011 року,  близько 13 год. 30 хв. ОСОБА_1 ,  знаходячись біля буд. № 42 по пр. Миру в м. Миколаєві, при вчиненні шахрайських дій, представився неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працівником міліції  /слідчим Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області/, тим самим самовільно привласнив собі звання посадової особи.  

   В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що він раніше працював оперуповноваженим в Ленінському РВ ММУ УМВС в Миколаївській області. Із служби він звільнився за власним бажанням та ніяких конфліктних ситуацій з керівництвом у нього не було.  15 липня 2011 року він знаходився вдома та ні в кого не забирав телефони і ніяких злочинів не вчиняв.  Йому невідомо чому діти вказали на нього,  як особу,  яка відібрала у них телефони.  

   Суд вважає, що вина ОСОБА_1  у скоєні злочину передбаченого ст.ст. 190 ч.1, 353 ч. 1 КК України,  незважаючи на його невизнання вини,  підтверджується показами

-          потерпілої ОСОБА_4, яка суду показала, 15 липня 2011 року їй зателефонували працівники міліції та попросили з’явитись до райвідділу міліції в зв’язку з тим,  що у її сина ОСОБА_3 викрали мобільний телефон. При пред’явленні фотознімків для впізнання,  її син вказав на фото ОСОБА_1, як особи, що представившись працівником міліції, забрала в нього мобільний телефон, нібито,  для перевірки;

-          потерпілої ОСОБА_5, яка суду показала,  що 15 липня 2011 року у її сина молодий чоловік відібрав мобільний телефон, повідомивши, що необхідно провести його перевірку.  При проведенні впізнання осіб за фотознімками,  її син вказав на ОСОБА_1, як особу, якій він віддав телефон.

-          свідка ОСОБА_2,  який суду показав,  що 15 липня 2011 року,  неподалік від Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до нього та ОСОБА_3 підійшов чоловік та повідомив, що неподалік у дівчини викрали мобільний телефон,  а тому їм необхідно надати свої телефони для перевірки,  в подальшому вони зможуть забрати їх у слідчого райвідділу.  На пред’явлених слідчим фотознімках він впізнав ОСОБА_1,  як особу яка забрала у них телефони;

-          свідка ОСОБА_3,  який суду показав,  що біля Ленінського райвідділу міліції до них з ОСОБА_2 підійшов чоловік, який представився працівником міліції та забрав у них мобільні телефони для перевірки.  

Та письмовими доказами:

-          Гарантійним талоном на мобільний телефон /а.с. 6/, відповідно до якого придбано мобільний телефон марки «Нокія «5130»;

-          Протоколом очної ставки від 25 липня 2011 року,  проведеної між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с. 30/, відповідно до якого ОСОБА_2 вказав на ОСОБА_1, який представившись працівником міліції забрав у нього мобільний телефон;

-          Протоколом очної ставки від 25 липня 2011 року, проведеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с. 30/, відповідно до якого ОСОБА_3 вказав на ОСОБА_1, як чоловіка, який представившись слідчим Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області забрав у нього та його друга ОСОБА_2 мобільний телефон;

-          Рахунком –фактурою за № 0000000011 від 15 липня 2011 року /а.с.54/, відповідно до якої вартість мобільного телефону марки «Нокія 5130»становить 979,00 грн.;

-          Рахунком –фактурою за № 4621 від 15 липня 2011 року /а.с.55/, відповідно до якої вартість мобільного телефону марки «Нокія 6233»становить 995,00 грн.;

 Тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1 органами  досудового слідства  кваліфіковані вірно по ст. 190 ч.1 КК України, так як він заволодів чужим майном шляхом обману /шахрайства/ та за ст. 353 ч.1 КК України,  тобто самовільно присвоїв звання посадової особи, поєднане з вчиненням будь –яких суспільно – небезпечних діянь, а  тому  по  даних  статтях  він і повинен  нести кримінальну відповідальність.

 Поведінку ОСОБА_1 суд розцінює критично,  як природну захисну реакцію на пред’явлене обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинені злочини, заплутати суд та перешкодити встановленню істини у справі. А допитаних в судовому засіданні  свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та потерпілих, в присутності яких їхніми дітьми було вказано на ОСОБА_1, як особу, що представившись працівником міліції забрала у них мобільні телефони, суд даючи оцінку даним поясненням вважає їх правдивими та які повністю підтверджуються зібраними доказами по справі.

 При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що ним скоєно злочини, які відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, за місцем проживання він характеризується з позитивної сторони.

 Обставини,  що пом’якшують та обтяжують покарання не встановлені.

 А тому, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе з застосуванням до нього ст.ст. 75 та 76 КК України.

  Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 підлягає задоволенню на підставі ст. 1166 ЦК України.

  На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В:    

  ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.1,  353 ч. 1 КК України.

  Призначити ОСОБА_1 покарання

-          по  ст. 190 ч.1 КК України у виді двох  років обмеження волі;

-          по ст. 353 ч.1 КК України –у виді одного року обмеження волі.

  На підставі ч.1 ст. 70 КК України –шляхом  поглинення  менш суворого  покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді  двох років обмеження волі.

  На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 1 /один/ рік.

   На підставі ч.4 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в органи КВІ.     

  Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 350 гривень.

   Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд,  залишити до вступу вироку  в законну силу.

   Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 24.11.2011 року відносно ОСОБА_1 засудженого по ст.ст. 190 ч. 2, 353 ч. 2, 70 КК України до штрафу в сумі 1700 грн. виконувати самостійно.

   Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня його проголошення.

Головуючий по справі суддя:                                      М.В.ОЛЕФІР