АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2  листопада  2011   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Яремка  В.  В.

суддів: Перепелюк І.Б.,Чупікової В.В.

секретар Варгоцька Н.С.

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2011 року,

встановила:

          У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Закритого (на даний час –Публічного) акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі –ЗАТ АКПІБ), ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки.

          Зазначала, що 30 серпня 2007 року між відповідачами укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 99000 доларів США.

          Того ж дня між нею, позивачкою, та відповідачами було укладено договір поруки,  згідно якого вона поручилася за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Посилаючись на те, що  кредитним договором такий вид забезпечення виконання зобов’язань як порука не встановлено, а передбачена майнова порука трьох фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, позивачка просила визнати  договір поруки недійсним.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

У справі встановлено, що 30 серпня 2007 року між ЗАТ АКПІБ та  ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 99000 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов’язань за указаним договором  того ж дня між позивачкою та відповідачами було укладено договір поруки,  згідно якого ОСОБА_2 поручилася за виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладено відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі –ЦК), волевиявлення сторін у договорі було вільним.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що згідно зі ст. 203 ЦК  зміст договору поруки не суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також  інтересам  держави  і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчинила правочин, мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника  правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи апеляційної скарги про те, що не може забезпечуватись виконання зобов’язання порукою, оскільки воно у кредитному договорі не встановлено, є необґрунтованими.

Дійсно у пункті 3.7 кредитного договору зазначено, що забезпеченням кредиту є майнова порука трьох фізичних осіб ОСОБА_4,      ОСОБА_2, ОСОБА_5, а саме відповідні земельні ділянки в с. Остриця Герцаївського району.

Проте кредитним договором не заборонено укладення інших договорів на забезпечення  виконання його умов.

Укладення оспорюваного договору не заборонено і актами цивільного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала  набирає  законної  сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: