Садгірський районний суд м. Чернівців   

 Україна   58007  м. Чернівці, вул. Хотинська, 3 факс: 54-38-17; 54-99-57, тел. 54-99-40

Справа   2-а-415/11  

Категорія  99  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 17.06.2011                                                                                                  м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Байцар Людмила Валентинівна розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Чернівцях справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії, -  , -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії.  

В позові посилаються на те, що вони є дітьми війни відповідно до              ст.ст.1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 01.01.2006 року їм щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  Відповідач всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30.04.2002 року №82 в період часу з 30.11.2010 по 29.05.2011 роки не здійснював нарахування вказаної щомісячної соціальної допомоги.

Вказують в позові на те, що відповідно до вимог ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожен рік законами «Про державний бюджет України». Відповідно до  Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня  -  706  грн.,  з 1 липня - 709 грн.,  з 1 жовтня - 723 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 750 грн. Однак, як вбачається з відповіді Управління пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці на їх звернення позивачам було виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни, в обмеженому розмірі: з 1 січня 2008 р. - 47,00 грн.; з 1 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня 2008 р. - 48,20 грн.; з 1 жовтня 2008 р. - 49,80 грн., тобто лише 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просять визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування зазначених вище сум допомоги та забезпечити їм виплату за період з 30.11.2010 року по день припинення права на таку допомогу з урахуванням сум виплачених в цей період.

Представник відповідача Яковець В.В. подав до суду заперечення на позов. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем проводилися відповідні виплати по підвищенню до пенсії відповідно до закону. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Встановлено, що позивачі,  відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дітьми війни. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення „Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення і перерахунок пенсії приймається районними Управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів,  по даній справі Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці, який являється відповідачем.

Встановлено, що відповідно до положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положення ст. 28 частини 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1V мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум визначається на кожен рік законами «Про державний бюджет України». Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня  -  706  грн.,  з 1 липня - 709 грн.,  з 1 жовтня - 723 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 750 грн.

Встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці з 01.01.2008 року позивачам, які є дітьми війни, нараховано та виплачено підвищення у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи наведене вважаю, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним.

Відповідно до положень ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень ст. 3 ч. 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.  

Вважаю, що дії управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі у м. Чернівці  щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення до пенсії в період часу з 30.11.2010 року по день припинення права на таку допомогу слід визнати неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії за вказаний період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням сум виплачених в цей період.  Згідно вимог частини 1 статті 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. п.1,6 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-1У, ст.28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У, ст.ст. 7-11, 71 , 94, 99, 100, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії.  

В позові посилаються на те, що вони є дітьми війни відповідно до              ст.ст.1,6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 01.01.2006 року їм щомісячно повинна нараховуватись та виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  Відповідач всупереч вимогам ст. 22 Конституції України, п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України „Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30.04.2002 року №82 в період часу з 30.11.2010 по 29.05.2011 роки не здійснював нарахування вказаної щомісячної соціальної допомоги.

Вказують в позові на те, що відповідно до вимог ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум визначається на кожен рік законами «Про державний бюджет України». Відповідно до  Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 498 грн., з 1 листопада - 573 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня  -  706  грн.,  з 1 липня - 709 грн.,  з 1 жовтня - 723 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 750 грн. Однак, як вбачається з відповіді Управління пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці на їх звернення позивачам було виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни, в обмеженому розмірі: з 1 січня 2008 р. - 47,00 грн.; з 1 квітня 2008 р. - 48,10 грн.; з 1 липня 2008 р. - 48,20 грн.; з 1 жовтня 2008 р. - 49,80 грн., тобто лише 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Просять визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною, зобов’язати відповідача здійснити нарахування зазначених вище сум допомоги та забезпечити їм виплату за період з 30.11.2010 року по день припинення права на таку допомогу з урахуванням сум виплачених в цей період.

Представник відповідача Яковець В.В. подав до суду заперечення на позов. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем проводилися відповідні виплати по підвищенню до пенсії відповідно до закону. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі, приходжу до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Встановлено, що позивачі,  відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дітьми війни. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення „Про Пенсійний фонд України” та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення і перерахунок пенсії приймається районними Управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів,  по даній справі Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці, який являється відповідачем.

Встановлено, що відповідно до положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  (в редакції Закону від 18.11.2004 року №2195-1У, який набрав чинності з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до положення ст. 28 частини 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1V мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Прожитковий мінімум визначається на кожен рік законами «Про державний бюджет України». Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня  -  706  грн.,  з 1 липня - 709 грн.,  з 1 жовтня - 723 грн. Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 1 січня - 750 грн.

Встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Садгірському районі м. Чернівці з 01.01.2008 року позивачам, які є дітьми війни, нараховано та виплачено підвищення у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи наведене вважаю, що звернення позивача до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є правомірним.

Відповідно до положень ст. 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень ст. 3 ч. 2 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.  

Вважаю, що дії управління Пенсійного фонду України в Садгірському районі у м. Чернівці  щодо відмови у проведенні перерахунку підвищення до пенсії в період часу з 30.11.2010 року по день припинення права на таку допомогу слід визнати неправомірними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії за вказаний період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням сум виплачених в цей період.  Згідно вимог частини 1 статті 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. п.1,6 13 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1,3, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-1У, ст.28 ч.1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-1У, ст.ст. 7-11, 71 , 94, 99, 100, 160-163 КАС України, суд, -

Головуючий суддя  

                                                                                 Л. В. Байцар