ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/8725/11

вх. № 8725/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П. 

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № Н-01/2293 від 13.08.2010 р.); ОСОБА_2. (дов. № Н-01/3386 від 09.11.2011 р.)

3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк 3-я особа < Текст > 

до  Приватного підприємства "Охоронна агенція "Кобра Плюс", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 28 350,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Донецька залізниця", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Охоронна агенція "Кобра Плюс" (надалі - Відповідач) збитків в розмірі 28350,96 грн.,  а також просить покласти на Відповідача судові витрати.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому поясненні до позову підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Докази отримання ухвали суду, яка була направлена на адресу відповідача, про місце, дату та час слухання справи, в матеріалах справи відсутні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі – ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 березня 2009 року згідно з наказом Відповідача № 18/05 від 20.03.2009 р. ОСОБА_3. був відряджений до залізничної станції м. Красний Лиман, Донецької області для охорони піввагону з металобрухтом під час перевезення зі станції Красний Лиман до станції Роя, завод «Електросталь». При виконанні ОСОБА_3 своїх службових обов’язків, по охороні залізничного вагону від крадіжок, перебуваючи на станції Рутченкове Донецької залізниці, для запобігання крадіжки, він став у міжвагонний простір, однак в цей момент потяг почав рухатися у зв’язку з чим з ОСОБА_3 стався нещасний випадок у зв'язку з чим йому було спричинено тяжке травмування і потерпілий визнаний інвалідом 1 групи.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 січня 2011 року по цивільній справі № 2-379 на користь ОСОБА_3 з Державного підприємства «Донецька залізниця» стягнута сума моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., 2 500 грн. за юридичну допомогу позивачеві, судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в загальній сумі 45 грн. 50 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2011 року рішення Комінтернівського райсуду м. Харкова змінено. На користь ОСОБА_3. з ДП «Донецька залізниця» стягнуто 25 000 грн., а в частині витрат на правову допомогу 2 500 грн. рішення Комінтернівського суду скасовано.

Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження ВП № 28621080 про примусове виконання по виконавчому листу № 2-379 від 31.03.2011 року прийнятих судових рішень.

Платіжним дорученням № 2263 від 29 вересня 2011 року залізниця перерахувала на рахунок виконавчої служби Ворошиловського РУЮ м. Донецька 25 000 грн. заподіяної шкоди ОСОБА_3

Позивач зазначає, що у цивільній справі ОСОБА_3. від залізниці приймали участь два представника: юрисконсульт Госпрозрахункової служби Ніколаєв О.С. і заступник начальника станції Рутченково ДП «Донецька залізниця» Плахтюк О.І. Справа Комінтернівським судом м. Харкова слухалась на протязі 1.07.10, 20.07.10., 6.10.10., 19.10.10., 1.11.10, 14.12.10, 18.012011, і Апеляційним судом Харківської області 31.03.2011 року. Для забезпечення участі у судових засіданнях залізниця направляла у відрядження до міста Харкова своїх представників, у зв'язку з чим несла витрати на їх переїзд пасажирським поїздом з м. Донецька до м. Харкова і в обратному напрямі, та на оплату добових представникам на час відрядження, всього у розмірі 2 496,11 грн. Крім того, залізницею понесено судових витрат за розгляд справи за позовом ОСОБА_3. 632 грн., Витрати на поштову кореспонденцію    склали - 37,85 грн.

Витрати на підготовку позовних матеріалів (копій документів) на адресу суду в кількості 98 листів і на адресу відповідача - 90 листів. З урахуванням розхідних матеріалів вартість одного листа 1 грн., а всього - 185 грн.

В зв’язку з вищевикладеним позивач вважає, що загальна сума витрат залізниці склала   28 350,96 грн.

Позивач зазначає, що матеріальну відповідальність повинні нести ті юридичні і фізичні особи, з вини яких скоївся нещасний випадок, внаслідок чого Донецька залізниця понесла витрати на відшкодування шкоди.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18 січня 2011 року по цивільній справі № 2-379 на користь ОСОБА_3 з Державного підприємства «Донецька залізниця» стягнута сума моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.. 2500 грн. за юридичну допомогу позивачеві, судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в загальній сумі 45 грн. 50 коп.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 31 березня 2011 року рішення Комінтернівського райсуду м. Харкова змінено. На користь ОСОБА_3. з ДП «Донецька залізниця» стягнуто 25 000 грн., а в частині витрат на правову допомогу 2 500 грн. рішення Комінтернівського суду м. Харкова скасовано.

Вказані рішення суду набрали законної сили, в зв’язку з чим Відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрито виконавче провадження та стягнуто з позивача 25000 грн. заподіяної шкоди, які позивач вважає збитками та просить стягнути їх з відповідача в регресному порядку.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа,  якій завдано збитків  у  результаті  порушення  її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати,  яких  особа  зазнала  у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі,  а також витрати,  які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Зазначеними вище рішеннями Комінтернівського суду м. Харкова та рішенням  Апеляційного суду Харківської області встановлено коло відповідальних осіб та правомірно стягнуто з позивача суму заподіяної шкоди.

Суд прийшов до висновку про відсутність стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди в порядку регресу у зв’язку з відсутності вини відповідача у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відсутність вини Приватного підприємства "Охоронна агенція "Кобра Плюс" у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 встановлена Комінтернівським судом м. Харкова та Апеляційним судом Харківської області при розгляді справи та має суттєве значення для вирішення даного спору, оскільки виключає наявність вини відповідача у понесених позивачем збитках та, як наслідок – наявність складу правопорушення.

Крім того, за приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості – є однією з основних засад судочинства.

Враховуючи викладене, Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності сукупності умов для притягнення Відповідача до цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі відмови в позові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1  ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 35, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -  < Текст > 

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 21 грудня 2011 року

по справі № 5023/8725/11.