Справа № 22-ц-4204/11 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.
Категорія –51 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого –судді: Шашкіної С.А.
суддів: Приколоти Т.І., Богонюка М.Я.
при секретарі: Кубішин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Підприємство виробничо-технологічної комплектації» про стягнення середнього заробітку та виплат,-
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ВАТ «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»на користь позивача 14611 грн. компенсації за час вимушеного прогулу за час затримки видачі трудової книжки без врахування сплати податків та інших платежів, 8469 грн.16 коп. виплат за невикористані відпустки без врахування сплати податків та інших обов»язкових платежів, 2000 грн. моральної шкоди та судові витрати в дохід держави.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення (а.с.230).
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, заперечення на скаргу позивачки та її представника, судова колегія вважає, що її слід відхилити виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ВАТ «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»про стягнення компенсації за невикористані відпустки та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, посилаючись на те, що вона працювала у відповідача головним бухгалтером, 14.05.2009 року її звільнено відповідно до поданої заяви, однак відповідачем не виплачено компенсацію за невикористані відпустки та не видано трудову книжку ( а.с.1-2).
Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 235 ЦПК України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Нормами ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2 наказом №19-К від 14.05.2009 року звільнена з роботи на підстав поданої нею заяви (а.с. 5), однак з позивачем не повністю проведено відповідний розрахунок й несвоєчасно видано трудову книжку.
Крім того, встановлено, що при звільненні з роботи повний розрахунок з позивачкою не проведено, тобто не виплачено грошову компенсацію за невикористані відпустки, що становить 196 днів. Наведене стверджується зібраними доказами, яким судом надана відповідна оцінка. Так, актом перевірки дотримання вимог трудового законодавства №13-15-081/1907 від 25.12.2009 року та приписом №13-15-081/1907-1339 від 28.12.2009 року Територіальної державної інспекції праці у Львівській області встановлено, що позивачу в день звільнення не видано трудову книжку й не повністю проведено розрахунок, зокрема не виплачено компенсацію за невикористані нею відпустки (а.с.33-36, 38-39).
Актом повторної перевірки №13-15-081/0248 від 24.02.2010 року на виконання припису інспекції праці встановлено, що товариство не виконало вимоги п.1,4 припису, не усунуло порушення вимог ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»та вимог трудового законодавства (а.с. 41-42).
За вказані порушення постановою №13-15-081/0195-0069 від 24.02.2010 року на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, відповідно до ст.188-6 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Доводи скарги про те, що позивачкою не надано доказів факту не перебування нею у семи відпустках, спростовуються як вищевказаними актами так і листами Територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 01.03.2010 року та 08.04.2011 року, з яких вбачається, що даною інспекцією проводилися відповідні перевірки на підставі первинних документів підприємства. При цьому, інспекцією встановлено конкретні періоди часу у яких позивачці не надавались належні їй відпустки (а.с.202-203). Відповідачем, як роботодавцем, дані докази не спростовані.
Покликання відповідача на те, що позивачці пропонувалось отримати трудову книжку, перевірялися судом та такі відхилені, так як належними доказами не стверджені. Висновки суду про те, що трудова книжка була нею отримана лише 16.07.2010 року доведено матеріалами справи, а тому суд підставно стягнув середній заробіток за час затримки її видачі. Судом наведені відповідні розрахунки, які відповідачем не спростовані.
Вирішуючи спір, суд вірно встановив, що роботодавцем була завдана моральна шкода позивачці, через порушення її трудових прав, у зв»язку з чим вона зазнала моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, а помилкове посилання в мотивувальній частині рішення на вимоги ст.117 КЗпП та ст.1167 ЦК України, на правильність висновків суду не впливають, оскільки суд вирішуючи спір фактично виходив з вимог ст.ст. 47, 116, 235,237-1 КЗпП України.
У зв»язку з вищенаведеним, підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,- у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ВАТ «Підприємство виробничо-технологічної комплектації»відхилити.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 06 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: