Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-3628\2011 Головуючий у 1 інстанції: Кущ Г.М.
Доповідач:Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Панкеєва О.В.,
Осоцького І.І.,
при секретарі Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, третя особа без самостійних вимог Розівський відділ Запорізької регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".
ВСТАНОВИЛА:
01 квітня 2011 року ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом до Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН, в якому вказав, що він на підставі державного акту є власником земельної ділянки площею 5.72 та, розташованої на території Кузнецівської сільської ради Розівського району Запорізької області, кадастровий № 59. за договором від 11 вересня 2003 року, який, було зареєстровано 15 вересня 2003 року, позивач передав належну йому земельну ділянку в оренду Розівській дослідній станції ІЗГ УААН строком на 5 років, тобто до 15 вересня 2008 року, Позивач, посилаючись на те, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою без згоди позивача та без достатніх правових підстав, а також на вимогу'' позивача відмовляється у добровільному порядку повернути земельну ділянку, вимушений була звернутись до суду із вимогою про витребування належної йому земельної ділянки з чужого незаконного володіння, зобов'язавши відповідача повернути її позивачу, та стягнути з відповідача суму понесених судових витрат.
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов’язано Розівську дослідну станцію Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук повернути позивачеві ОСОБА_2 земельну ділянку № 59 площею 5.72 га, яка розташована на території Кузнецівської сільської ради Російського району Запорізької області і належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 029595. у стані, який існував до часу порушення, а саме, у задовільному стані, придатному для використання згідно з цільовим призначенням. Стягнуто з Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1013 (однієї тисячі тринадцяти) гривень 49 (сорока дев'яти) копійок, з саме, судовий збір в розмірі 893 (восьмисот дев'яноста трьох) гривень 49 (сорока дев'яти) копійок і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, Розівська дослідна станція Інституту зернового господарства УААН подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі державного акту ІІ-ЗП № 029595 від 14.08.2001 року належить на праві власності земельна ділянка площею 5,72 га, що розташована на території Кузнєцівської сільської ради(а.с.8).
11 вересня 2003 року сторонами був підписаний договір оренди зазначеної земельної ділянки терміном на 5 років. (а.с.10-12). Договір був зареєстрований в установленому законом порядку 15 вересня 2003 року, отже з моменту набуття ним чинності строк дії договору закінчувався 15 серпня 2008 року (арк. с.9) Після закінчення терміну договору оренди вказаної земельної ділянки, тобто після 15.09.20008 року, відповідач продовжує обробляти земельну ділянку, власником, якої є позивач, і в добровільному порядку повертати її не бажає, вважаючи, що строк договору оренди є понов ленним на той самий строк.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно послався, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено, як це зазначено у п. 9.2 договору оренди та ст. 31 ч.1 закону України «про оренду землі».
Посилання апелянта на те, що відповідач продовжує користування земельною ділянкою, погоджувалась з цим, оскільки отримувала орендну плату, а тому на підставі ст. 33 Закону України „Про оренду землі” дія договору від 11.09.2003 року продовжилася на наступний п’ятирічний термін і орендар продовжує користуватися спірною земельною ділянкою правомірно на думку колегії не відповідають вимогам ст. 31, 33 Закону України „Про оренду землі”.
Відповідно до ст. 31 Закону України „Про оренду землі” та п.9.2 договору договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Як передбачено ст. 33 вказаного Закону, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов’язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.У разі поновлення договору оренди землі на новий строк умови можуть бути змінені за згодою сторін.У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Разом з тим, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Виходячи з положень ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ж до умов п.2.2 укладеного сторонами строком на 5 років договору оренди, який набрав чинності 15.09.2003 року, сторони мають право продовжити термін дії договору. При цьому зацікавлена в пролонгації договору сторона зобов’язана не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку оренди звернутися до другої сторони з відповідним клопотанням. (аркс.10)
Разом з тим, доказів того, що будь-яка із сторін договору, як орендар, так і орендодавець, до 15.09.2008 року зверталася до іншої сторони з клопотанням про продовження дії договору, по справі не надано.
Крім того, за умовами п.4.4 підписаного сторонами 11.09. 2003 року договору оренди орендар зобов’язувався виконувати обов’язки відповідно до умов договору оренди і чинного законодавства, після закінчення строку договору продовжити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані.
Автоматичне продовження дії договору у разі відсутності письмових заперечень орендодавця проти продовження користування ділянкою орендарем умовами зазначеного договору не передбачалось.
Крім того, згідно ч.1 ст. 20 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч.1 ст. 210, ч.3 ст. 640 ЦК України, ч.2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України „Про оренду землі” є укладеним з моменту його державної реєстрації.
Як визначено у п.17 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що після державної реєстрації договору земельної ділянки, підписаного сторонами 11 вересня 2003 року, державна реєстрація іншого договору між цими сторонами не відбувалась, отже поновлений договір між ними не укладався.
За вказаних обставин висновок суду про те, що після закінчення 15.09.2008 року строку дії договору оренди від 11.09.2003 року Розівська дослідна станція безпідставно користується належною ОСОБА_2 земельною ділянкою і позивач має право вимагати її повернення, є правомірною.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Розівської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук - відхилити.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2011 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: