Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4071\2011 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.
Суддя-доповідач: Панкеєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого: Гончара О.С.,
суддів: Краснокутської О.М.
Панкеєва О.В.,
при секретарі: Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про стягнення винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції та за зустрічним позовом державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції,
ВСТАНОВИЛА:
20.01.2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»про стягнення винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до вимог глави 41 ЦК України позивачем у співавторстві з іншими робітниками ДП "ЗТМК" до відповідача була подана заява для реєстрації раціоналізаторської пропозиції від 10.07.2006 р № 120 на "Нову технологічну схему корегування рівня та хімічного складу електроліту". Згідно до Положення ДП "ЗТМК" "Про порядок складання, подання, розгляду та використанню раціоналізаторських пропозицій" від 26.06.2001 р. (зі змінами) вказана вище заява щодо раціоналізаторської пропозиції № 120 пройшла належну процедуру оформлення, випробування та була упроваджена до виробництва з 01.08.2006 р. Між позивачем, співавторами та відповідачем 29.02.2008 р. було укладено договір № 140 про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції. Згідно до умов вище вказаного договору підприємство зобов'язується сплатити авторам раціоналізаторської пропозиції грошову винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції у розмірі, який складає 10% доходу, одержаного від використання раціоналізаторської пропозиції. При цьому винагорода сплачується авторам за перший рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення першого року використання, за другий рік використання - не пізніше 5-ти місяців після закінчення другого року використання. Після закінчення першого року використання у лютому 2008 р позивачеві та співавторам відповідачем була нарахована та сплачена винагорода у розмірі, обумовленому договором та процентним розподілом поміж співавторами. Другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 120 закінчився у серпні 2008 року. Відповідно до розрахунку авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 120 від 10.07.2006р. розрахункова сума доходу підприємства відповідача за другий рік використання склала = 6.184.043,12 грн. (шість мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі сорок три грн. 12 коп.) Авторська винагорода = 10% складала 618 404,31 грн. Належна позивачеві по розподілу поміж співавторами сума складала 61 840,43 грн. Строки сплати винагороди, обумовлені договором, після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 120 у листопаді 2008 р. Частина заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. підприємством була сплачена 13.09.10, однак інша частина винагороди до часу звернення з позовом до суду відповідачем не була сплачена.
В процесі розгляду справи ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції. В обґрунтування позовних вимог вказали, що після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською автору має бути видано свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство на раціоналізаторську пропозицію. Оскільки у ОСОБА_2 не має свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, що законодавчо підтверджує право на раціоналізаторську пропозицію та надає право на отримання авторської винагороди, тому він не є автором раціоналізаторської пропозиції. Тому рішення про виплату заохочення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому що укладений підприємством правочин суперечить п. 35 Указу Президента від 18.09.1992 р. № 479/92 «Про Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні»та відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, є недійсним, стосовно всіх авторів раціоналізаторської пропозиції, так і зокрема, ОСОБА_2.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ОСОБА_2 винагороду за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 120 у розмірі 41 840,43 грн. (після відрахування податку на доходи фізичних осіб виплаті підлягає 35 564,37 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.
Стягнуто з державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 418,40 грн.
У задоволені позовних вимог ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Не погоджуючись з рішенням суду ДП ««Запорізький титано-магнієвий комбінат»»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі наказу від 03.03.1997р. № 20 ОСОБА_2 був призначений заступником начальника цеху по виробництву. 27.04.10 позивач був звільнений з КП "ЗТМК" за власним бажанням (наказ №130 від 27.04.10).
ОСОБА_2 у співавторстві з іншими робітниками КП "ЗТМК" до відповідача була подана заява для реєстрації раціоналізаторської пропозиції від 10.07.2006 р № 120 на "Нову технологічну схему корегування рівня та хімічного складу електроліту".
Згідно до Положення ДП "ЗТМК" "Про порядок складання, подання, розгляду та використанню раціоналізаторських пропозицій" від 26.06.2001 р. (зі змінами) вказана вище заява щодо раціоналізаторської пропозиції № 120 пройшла належну процедуру оформлення, випробування та була упроваджена до виробництва з 01.08.2006 р.
29.02.2008 року між позивачем (співавторами) та відповідачем було укладено договір № 140 про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції.
За умовами договору № 140 (розділ 4, 5, 6) підприємство зобов'язується сплатити авторам раціоналізаторської пропозиції грошову винагороду за використання раціоналізаторської пропозиції у розмірі, який складає 10% доходу, одержаного від використання раціоналізаторської пропозиції. При цьому за умовами договору, винагорода сплачується авторам за перший рік використання - не пізніше 3-х місяців після закінчення першого року використання, за другий рік використання - не пізніше 5-ти місяців після закінчення другого року використання.
Після закінчення першого року використання у лютому 2008 року позивачеві та співавторам відповідачем була нарахована та сплачена винагорода у розмірі, обумовленому договором та процентним розподілом поміж співавторами.
Другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 120 закінчився у серпні 2008 року.
Відповідно до додатку № 7 до "Порядку складання, подання, розгляду та використання раціоналізаторських пропозицій" було складено розрахунок авторської винагороди за другий рік використання раціоналізаторської пропозиції № 120 від 10.07.2006 року розрахункова сума доходу підприємства відповідача за другий рік використання склала 6.184.043,12 грн.
Авторська винагорода = 10% складає 618.404,31 грн. Належна позивачу по розподілу поміж співавторами сума складає 61 840,43 грн. Строки сплати винагороди, обумовлені договором, після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 120-у листопаді 2008 року. Частина заборгованості в розмірі 20 000,00 грн. підприємством була сплачена 13.09.10 року, однак інша частина винагороди до сьогодні відповідачем не сплачена. 27.04.2010 року ОСОБА_2 звільнився з підприємства, але комбінат з ним так і не розрахувався при звільненні. Загальна сума несплаченої позивачу винагороди після другого року використання раціоналізаторської пропозиції № 120 складає 41 840,43 грн. Після відрахування податку на доходи фізичних осіб виплаті підлягає 35 564,37 грн.
Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію на час виникнення спірних правовідносин регулювалося Тимчасовим положенням про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженим Указом Президента України від 18 вересня 1992 року № 479/92 (Указом Президента України від 22 червня 1994 року № 324/94 це положення визнано таким, що втратило чинність лише в частині правової охорони об’єктів промислової власності) далі –Тимчасове положення, відповідно до якого раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності. Згідно з п. 35 Тимчасового положення підприємство, яке прийняло до розгляду заяву на раціоналізаторську пропозицію, повинно її зареєструвати і протягом місяця з дати реєстрації прийняти щодо неї рішення. Після прийняття рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською автору має бути видане свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство на раціоналізаторську пропозицію.
Отже, свідоцтво видається підприємством, яке прийняло зазначене рішення. Свідоцтво на цю рацпропозицію відповідачем позивачу не видавалося.
Відповідно до п. 10 Тимчасового положення автором винаходу (раціоналізаторської пропозиції) визнається фізична особа, творчою працею якої він створений. Якщо винахід
( раціоналізаторська пропозиція) створений спільною творчою працею кількох фізичних осіб, всі вони визнаються співавторами. Порядок користування правами на винахід (раціоналізаторську пропозицію), створений у співавторстві, визначається угодою між ними. Авторові винаходу (раціоналізаторської пропозиції) належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом. Авторство на винахід (раціоналізаторську пропозицію) охороняється безстроково.
Договір про виплату авторської винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції є реалізацією майнових прав співавтора рацпропозиції та є невід’ємною частиною самої раціоналізаторської пропозиції.
Відповідно до ст. 53 Тимчасового положення право на винагороду має автор (співавтори) раціоналізаторської пропозиції протягом 2 років від дати початку її використання на підприємстві, яке видало автору свідоцтво на цю раціоналізаторську пропозицію.
Отже, згідно зі змістом наведеної норми право на виплату винагороди виникає в автора (співавтора) раціоналізаторської пропозиції від дати початку її використання на підприємстві, а ні з часу отримання свідоцтва, а тому колегія судів не погоджується з доводами апелянта на те, що право автора на отримання авторської винагороди за раціоналізаторської пропозиції виникає лише при наявності свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію.
Районний суд вірно взяв до уваги, що на протязі всього часу дії правовідносин сторін відносно використання раціоналізаторської пропозиції ДП «ЗТМК»визнавало законність своїх обов'язків щодо матеріального заохочення її авторів та виконувало їх і належним чином (підтвердженням чого є повна сплата винагороди після першого року і використання раціоналізаторської пропозиції та часткова сплата винагороди після другого року використання) і лише після виникнення фінансових труднощів підприємство відмовилося від своїх обов’язків.
Відповідно до ст. 57, 58 ЦПК України належними є докази, які містять в собі будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін та які містять інформацію щодо предмета доказування.
Посилання апелянта на відсутність доказів у справі щодо нарахування та сплати позивачеві винагороди, спростовується матеріалами справи.
В матеріалах справи є копія договору № 140 від 29.02.2008 року, між КП «ЗТМК»та 11 співавторами ( одних з них ОСОБА_2.) про добросовісне заохочення авторів рацпропозиції, за умовами якого підприємство використовуючи раціоналізаторську пропозицію, зобов’язалася сплатити авторам грошову винагороду за 2 роки використання пропозиції та сплатити 10 % від доходу ( арк..с.57), лист в.о. КП «ЗТМК»від 03.09.2010 року , за яким підприємство визнає заборгованість по авторській винагороді у сумі 61 840 гривень 43 копійки (арк.с.6), службова записка , яка містить розрахунок суми виплати авторського винагороди, та інформацію щодо виплати за 1 рік використання винагороди 38 382, 41 гривні, та за 2 рік 20 000гривень. (аркс.8) Лист в.о. директора «ЗТМК», що комбінат не має змоги задовольнити виплату винагороди за раціоналізаторську пропозицію за браком коштів (арк.с.11), копія рішень Заводського районного суду м. Запоріжжя, якими задоволені вимоги інших співавторів за зазначеною раціоналізаторською пропозицією.
Ці докази, які містять в собі інформацію, щодо використання раціоналізаторською пропозицією відповідачем, не спростовані відповідачем, а тому твердження апелянта про відсутність доказів на думку колегії судів є безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційна скарга відповідача не містить в собі оскарження рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат»до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про добросовісне заохочення за використання раціоналізаторської пропозиції, а є вимоги щодо скасування рішення щодо задоволення первісного позову.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не є переконливими, а інших доводів для висновку про неправильне застосування судом при розгляді справи норм матеріального права або про таке порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору, в апеляційній скарзі не наведено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат»відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2011 року по цій справ залишити без змін.
Ухвала судової колегії набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути безпосередньо до вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: