Галицький районний суд Івано–Франківської області

77100, Івано–Франківська область, м. Галич, вул. Караїмська, 10, тел. 2-30 –07, 2–13–71, e-mail: inbox@gl.if.court.gov.u

Справа № 2-500/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2011 року м. Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Юсип І.М.

секретарів Воробчак Н.В., Цимбалістої О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Длугош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Галичі справу за позовом ОСОБА_3 до Бурштинського відділення №1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»про розірвання договору кредиту №137КК від 31.07.2007 року та договору кредиту №138КК від 02.08.2007 року,-

в с т а н о в и в :

23.05.2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Бурштинського відділення №1 Івано-Франківської філії ПАТ КБ «ПриватБанк»про розірвання договору кредиту №137КК від 31.07.2007 року та договору кредиту №138КК від 02.08.2007 року, і просить постановити рішення за яким укладені кредитні договора між сторонами розірвати та стягнути з відповідача судові витрати по справі .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що згідно укладених договорів від 31.07.2007 року за №137КК та 02.08.2007 року за №138КК банк надав позивачу по справі, ОСОБА_3 кредитні кошти на придбання автомобіля марки Сіtroen Jumpy, білого кольору, 1998 року випуску на строк дії до повного виконання зобов’язань. За умовою відповідача кредитні кошти позивачу надавались виключно за наявності застави на всю суму кредиту. Заставою по кредиту став придбаний автомобіль, що підтверджується договором застави рухомого майна від 31.07.2007 року між сторонами, і є додатком №1 до основного договору кредиту.

Позивач був змушений домовитися із своїм родичем, який взяв на себе витрати з покупки автомобіля та зареєстрував автомобіль за позивачем. Тоді був заключний кредитний договір та ці кредитні кошти повернув своєму родичеві, а сам почав сплачувати кредит. Від початку виконання зобов’язань за кредитним договором відповідачем порушувались умови договору, що проявлялись в обмеженні позивача інформації про стан кредитних стосунків, залишкову вартість за забов'язання, порядок її обчислення та нарахування.

На вимогу банку у 2008 році позивач передав заставне майно, а саме автомобіль марки Сіtroen Jumpy, білого кольору, 1998 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, заставодержателю в особі ОСОБА_4, що підтверджується актом приймання автомобіля від 30.07.2008 року. Отримавши заставне майно відповідач не повідомив позивача про подальші зміни в кредитних відносинах, як і не змінив самого договору, хоча вартість заставного майна складає 48 649,79 грн., змінились обсяги зобов’язань. На протязі двох останніх років позивач звертався до банку в якому були укладені кредитні договора, проте нічого не добився. 15.03.2011 року позивач звернувся з письмовою заявою до банку в якій просив надати йому інформацію про стан кредитних рахунків та роздруківки сплачених ним коштів. Проте в цьому йому було відмовлено зсилаючись на банківську таємницю. Тоді позивач знову ж таки з письмовою заявою 15.04.2011 року звернувся вже повторно, і знову отримав аналогічну відповідь.

Згідно умов кредитних договорів пункту 8.5. позивач погодив збір, використання та розповсюдження інформації про себе згідно діючого законодавства, відповідно обмеження надання інформації про стан кредитних відносин банком самому позичальникові є неприпустимими та грубим порушенням прав позичальника.

Позивач опинився в ситуації де він не має змоги довідатися про стан кредитних стосунків за вказаними кредитами. З боку відповідача регулярно здійснювався тиск на залякування як самого позивача, так і його родичів, тому позивач змушений був звернутися в суд. Просить задовольнити позовні вимоги, одночасно просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав і заперечив, що між ними дійсно були укладені кредитні договора, згідно яких банк надав позивачу кредитні кошти для купівлі автомобіля. Проте кредит надавався тільки за умови його забезпечення заставою, тому позивач змушений був позичити кошти в третіх осіб для купівлі транспортного засобу і лише після реєстрації в ДАІ отримав обумовлені кредитні кошти.

Банк не погоджується з твердженням позивача, що саме отримання такого кредиту запропонував банк, оскільки факт цього був тільки передумовою для оформлення спірних кредитних договорів, і вони носять характер виключно переговорів. Ці відносини носили вільний характер і не створювали жодних обов’язків для позичальника, в тому числі і обов’язку вступу в кредитні відносини з банком. Той факт, що позивачем був укладений кредитний договір це був тільки свідомий вибір позичальника і вигідні умови, так як в іншому випадку позивач звернувся б до іншої фінансової установи.

Таким чином при оформленні такого роду спірних кредитних договорів контрагентами дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо змісту, форми, істотних умов договору, що і було підтверджено в договорі підписами сторін. Безпідставним є також твердження позивача про відмову надати йому інформацію стосовно заборгованості та порядку її обрахування по наданим кредитам, оскільки позивачу надавались відповіді із вказаними недоліками у ній та шляхи виходу із ситуації. Поведінка банку, в цьому випадку спростовується недотриманням при здійсненні позичальником запиту по кредиту порядку, встановленого правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, що регулюється Постановою правління НБУ №267 від 14.07.2006 року.

Навпаки з боку позивача були не виконання взятих на себе зобов’язань, так як вбачається з умов договору з п.2.2 позичальник зобов’язується дотримуватися обумовленого графіку погашення кредиту –вносити в конкретні строки суми грошових коштів на погашення кредиту та відсотків. У разі порушення графіку погашення, банк вправі на підставі п. 4.3, п. 6.1., п. 6.2. п. 6.3 кредитних договорів збільшувати розмір відсоткової ставки, нараховувати неустойку. В даному конкретному випадку саме позивач відступив від умов укладених договорів та порушив взяті на себе зобов’язання, а відтак просить в поданому позові відмовити, як безпідставний.

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, тому в позові слід відмовити.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,які беруть участь у справі,мають рівні права щодо подання доказів,їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Статтею 60 ЦПК України передбачено,що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами,які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається і зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони уклали кредитні договора за №137КК від 31.07.2007 року та №138КК від 02.08.2007 року, згідно з яким банк надав позивачу кредитні кошти на придбання автомобіля марки Сіtroen Jumpy, білого кольору, 1998 року випуску (а.с.6-13), договір застави автотранспорту від 02.08.2007 року (а.с.14-16).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Позивач не звернувся до відповідача з пропозицією розірвати чи змінити кредитні договори. Суд не вбачає в даному випадку істотні зміни обставин, які б слугували підставою для розірвання кредитного договору. Неможливість надання конкретної відповіді є недотримання ОСОБА_3 вимог законодавства щодо порядку звернення про надання відповідної інформації.

Саме між сторонами погоджені усі істотні умови, дотримано процедуру оформлення правочину, тобто даний кредитний договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивачем визнається порушення умов договорів, що безпосередньо вказує на його вину та виключає можливість розірвання договорів.

Тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог і про їх відмову.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 525, 526, 651 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В позові відмовити.          

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з часу його проголошення.

Головуючий :