Копія                                                                                                                   Справа №2-15/08

 

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 березня 2008 року

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                                     Тітова М.Б.

при секретарі                                             Давиденко М.В.

з участю позивача                                     ОСОБА_1

представника позивача                            ОСОБА_2

представника відповідача                        Автуєвич Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до селянсько-фермерського господарства

«Добробут» с. Побережка, Богуславського району, Київської області про стягнення

заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та

відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просив зобов'язати

СФГ «Добробут» змінити формулювання причин звільнення із п. 4 ст. 40 КЗпП України за

прогули без поважних причин на п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін та стягнути з

відповідача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він з 01.07.2006 року по

04.09.2007 року працював у відповідача водієм. В кінці квітня 2007 року його автомобіль

вийшов з ладу і потребував ремонту. Оскільки відповідач не надавав йому запасні частини

необхідні для ремонту автомобіля, а іншою роботою не забезпечував, то він перестав постійно

перебувати на території відповідача, а з'являвся лише зранку кожного робочого дня для того,

щоб з'ясувати чи придбані запасні частини для ремонту автомобіля. З травня 2007 року

відповідач перестав нараховувати йому заробітну плату. 25 липня 2007 року він звернувся до

відповідача із заявою про звільнення за згодою сторін і потім перестав виходити на роботу. 6

вересня 2007 року він отримав від відповідача лист з проханням отримати трудову книжку і

коли забрав у відповідача трудову книжку, то дізнався, що його було звільнено з роботи за

прогули без поважних причин. В зв'язку з незаконним звільненням йому була заподіяна

моральна шкода, розмір якої становить 1000 гривень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги і неодноразово під

час судового розгляду уточнював свої вимоги до відповідача.

Так, в своїх уточнених позовних вимогах ОСОБА_1 зазначив, що за весь період

роботи у відповідача він працював не по 8 годин протягом 5 робочих днів на тиждень, а по 12-

14 годин без вихідних, що підтверджується маршрутними листами за період його роботи, однак

надурочна робота йому не оплачувалася, як і не оплачувалася у подвійному розмірі робота у

вихідні і святкові дні. Розмір недоплаченої заробітної плати за роботу у надурочний час та у

світкові і вихідні дні за його підрахунками становить 3330 гривень 80 коп.

Оскільки відповідач не розрахувався з ним в день звільнення в повній мірі, то він

зобов'язаний сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5035 гривень 68

коп.

В зв'язку із вищезазначеними порушеннями трудового законодавства зі сторони

відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка проявилася в тому, що було порушено його

право на оплату праці. В зв'язку з таким порушенням він змушений був докладати додаткових

зусиль для організації свого життя, а саме влаштуватись на роботу по сумісництву і працювати

на межі людських можливостей. Робити в такому режимі його змусили життєві обставини.

оскільки в нього тяжко хворіла дружина. Розмір моральної шкоди він визначає в сумі 1000

гривень. З відповідача просить також стягнути судові витрати по справі в сумі 850 гривень, які

він поніс на оплату правової допомоги адвоката.

Представник відповідача Автуєвич Н.В. в судовому засіданні позов визнала частково і

пояснила, що позивач дійсно працював водієм в СФГ «Добробут» в с. Побережка

Богуславського району з 01.07.2006 року по 04.09.2007 року. Звільнено позивача за прогули без

поважних причин по п. 4 ст. 40 КЗпП України. Відповідачу було недоплачено заробітну плату

за роботу у надурочний час та у святкові і вихідні дні в розмірі 707 гривень 12 коп.

В решті позовні вимоги позивача не визнаються з наступних підстав. ОСОБА_1 в

своїй позовній заяві стверджує, що він працював на підприємстві по 12-14 годин на добу без

вихідних, що може бути підтверджено подорожніми листами. Однак, згідно оригіналів

подорожніх листів, які надавалися суду для огляду, вбачається, що позивач працював на

автомобілі ГАЗ-52 державний номерний знак НОМЕР_1 не по 12-14 годин, а по 8, 9,10 годин. В

даних подорожніх листах є виправлення, в яких зроблені застереження диспетчером

господарства ОСОБА_3 Згідно посадової інструкції від 01 липня 2006 року, яка

затверджена наказом директора СФГ «Добробут» №4 від 01 липня 2006 року диспетчер має

право контролювати та коригувати фактично відпрацьований час роботи водіїв. В табелях

обліку робочого часу години співпадають з годинами в подорожніх листах. Окрім того позивач

в період роботи на підприємстві працював на іншій роботі з графіком з 20.00 до 02.00 годин

ночі.

Представник відповідача також зазначила, що позивач не довів в судовому засіданні та

не обгрунтував, в чому полягає заподіяна йому моральна шкода. СФГ «Добробут» на момент

роботи позивача в господарстві перебувало у фінансовій скруті і кошти необхідні були для

того, щоб підготувати посівну на наступний врожай, а тому ОСОБА_1 було виплачено

надурочні і за роботу у вихідні дні тільки по одинарному тарифу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, пояснення представника

відповідача, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов

ОСОБА_1 задовольнити частково, виходячи із слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював водієм у СФГ

«Добробут» на автомобілі ГАЗ-52 державний номерний знак НОМЕР_1 в період з 01.07.2006

року по 4.09.2007 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

Згідно наданих суду копій табелів обліку робочого часу водіїв СФГ "Добробут" за

вересень 2006 року - квітень 2007 року ОСОБА_1 працював включно до 18 квітня 2007

року і його робочий час становив по 7-10 годин в день.

За підрахунками відповідача ОСОБА_1 на час звільнення не було виплачено 707

гривень 12 коп., які належали позивачу з урахуванням доплати за виконання робіт в надурочний

час та у вихідні і святкові дні. В цій частині відповідач позов визнає.

Суд оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності приходить до

висновку, що позивачем не доведено наявність заборгованості по заробітній платі на суму 3330

гривень 80 коп.

Так із оглянутих в судовому засіданні подорожніх листів вбачається, що диспетчером

СФГ "Добробут" ОСОБА_3 зроблені застереження та виправлення тривалості робочого

часу водія ОСОБА_1, які співпадають із відомостями про робочий час ОСОБА_1 в

табелях обліку робочого часу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона фіксувала

робочий час позивача згідно фактично відпрацьованого часу та зважаючи на те, що він не міг

працювати на вантажному автомобілі по 12-14 годин, отримуючи в основному лише по 20

літрів пального на день.

Згідно посадової інструкції від 01 липня 2006 року, яка затверджена наказом директора

СФГ «Добробут» №4 від 01 липня 2006 року диспетчер має право контролювати та коригувати

фактично відпрацьований час роботи водіїв.

В той же час позивачем не доведено в судовому засіданні, що зоотехнік господарства чи

ветеринарний лікар мали право вести облік робочого часу водія ОСОБА_1

В подорожніх листах, які були оглянуті в судовому засіданні, взагалі не передбачено

проведення записів щодо здійснення роз'їздів по господарству, як це записували в розділі

"послідовність виконання завдання" зоотехнік та ветеринарний лікар СФГ "Добробут". В цьому

розділі повинні записуватись лише відомості про перевезення вантажу.

Як вбачається із спільного наказу Міністерства транспорту України і Міністерства

статистики №488/346 від 29.12.1995 року типова форма первинного обліку роботи вантажного

автомобіля, в тому числі "Подорожній лист вантажного автомобіля" були затверджені на

виконання рішення Президії Кабінету Міністрів України від 4 травня 1995 року №10 "Про

недостатню роботу деяких міністерств і відомств щодо забезпечення збереження паливно-

мастильних матеріалів", а не щодо визначення тривалості робочого часу водія.

Із подорожніх листів водія ОСОБА_1 вбачається, що завдання йому видавав

диспетчер, а також приймав виконання завдання.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він працює зоотехніком

в СФГ "Добробут" і за час роботи позивача в господарстві їздив із водієм ОСОБА_1 по

справах господарства та відмічав в подорожньому листі час роботи водія. Разом з тим він

пояснив, що в подорожній лист вантажного автомобіля, на якому працював ОСОБА_1

записували також його, оскільки він мав посвідчення водія та часто сам їздив за кермом

автомобіля без позивача.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він працював

ветеринарним лікарем в СФГ "Добробут" і за час роботи позивача в господарстві їздив із водієм

ОСОБА_1 по справах господарства та відмічав в подорожньому листі час роботи водія.

Позивач під час роботи у відповідача жодного разу не порушував питання про

правомірність дій диспетчера щодо фіксування робочого часу.

Суд вважає, що робочий час позивача був зафіксований диспетчером СФГ "Добробут"

згідно фактично відпрацьованого часу, оскільки записи інших осіб про роботу водія в

подорожньому листі не передбачені будь-якими нормативними актами чи розпорядженнями

керівника господарства.

Позивач згідно довідки СТ "Світанок" від 14.01.2008 року працював буфетчиком за

сумісництвом з 15 жовтня 2006 року по 1 березня 2007 року за графіком роботи з 20.00 год. до

02.00 год., тобто по 6 годин.

Враховуючи покази позивача, що він працював у відповідача по 12-14 годин, то він мав

працювати по 18-20 годин на добу, що ставить під сумнів його покази про тривалість його

робочого дня у відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню

лише сума заборгованості по заробітній платі, яка визнається відповідачем в сумі 707 гривень

12 коп.

Селянсько-фермерським господарством "Добробут" не надано суду відомостей про те,

що заборгованість позивачу по заробітній платі виплачена та відсутні докази, що відсутня вина

відповідача в затримці розрахунку, розмір якого який фактично визнається самим відповідачем.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що

належить йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні

працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово

повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.І ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або

уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в

статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа,

організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по

день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або

уповноваженим ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі,

коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника

частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по

суті спору.

За розрахунками позивача середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при

звільненні становить на час розгляду справи в суді 5035 гривень 68 коп.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що заборгованість по заробітній платі

позивача в розмірі 707 грн. 12 коп. не виплачена відповідачем на час розгляду справи в суді і

суд прийшов до висновку, що в решті позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення

заборгованості по заробітній платі є необгрунтованими, то відповідно підлягає стягненню із

відповідача відшкодування середнього заробітку за час затримки в частковому відношенні, яке

суд визначає в сумі 2000 гривень.

Відповідно до ст.237-1КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним

органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав

призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього

додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач в зв'язку з невиплатою йому заробітної

плати в повному обсязі переніс моральні страждання, але розмір відшкодування моральної

шкоди визначений позивачем в сумі 1000 гривень є завищеним і не відповідає ступеню і

характеру моральних страждань, перенесених ним, а тому суд визначає розмір моральної шкоди

в сумі 500 гривень і ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача СФГ "Добробут" на користь позивача

підлягають стягненню судові витрати по справі пропорційно задоволених позовних вимог, що

становить 291 гривня 13 коп.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218

ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із селянсько-фермерського господарства "Добробут" с. Побережка,

Богуславського району, Київської області на користь ОСОБА_1 707

гривень 12 коп. заборгованості по заробітній платі, 2000 гривень середнього заробітку за час

затримки розрахунку, 500 гривень за моральну шкоду та 291 гривню 13 коп. судових витрат, а

всього 3498 (три тисячі чотириста дев'яносто вісім) гривню 21 коп.

Стягнути із селянсько-фермерського господарства "Добробут" судовий збір (державне

мито) на користь держави в сумі 51 гривня.

Стягнути із селянсько-фермерського господарства "Добробут" 30 гривень судових

витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь Богуславського

районного суду Київської області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської

області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення

рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної

скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий: суддя   (підпис)