Справа № 2-311/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

08 грудня 2011 року           Жданівській міський суд Донецької області

           у складі:          

           головуючого судді: Шеїної Л.Д.                    

                               при секретарі: Безкоровайній Н.А.,

                                        за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жданівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Орендне підприємство шахта Жданівська»про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

26.10.2011 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства «Орендне підприємство шахта Жданівська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в наслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 80.000 грн.

В обґрунтування позову посилається на наступні обставини: так, він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем по справі з 18.01.1990 року по 10.12.1990 року, виконуючи роботу гірничого робітника підземного. Під час виконання трудових обов'язків у відповідача 29.07.1990 року з ним стався нещасний випадок , внаслідок якого він втратив праву руку, отримав струс головного мозку та рвані рани лівого з пошкодженням зовнішнього слухового проходу, про що відповідачем складено акт розслідування нещасного випадку на виробництві № 106 від 30.07.1990 року.

Висновком МСЕК від 10 грудня 1993 року він визнаний таким, що стійко втратив 90% професійної працездатності первинно, визнано інвалідом 2 групи з датой наступного переогляду 10.12.1994 року. Після останнього огляду у МСЕК 09.01.1996 року його визнано втратившим 60% професійної працездатності , безстроково.

Втрата працездатності спричиняє йому фізичні та моральні страждання, відобразилася на його фізичному та нервово-емоційному стані, призвела до постійного фізичного болю, необхідності додавати додаткові зусилля для організації життя, постійно лікуватися. Виникле захворювання супроводить больовий синдром культі правої руки. Йому завдано моральну шкоду, яку і просив відшкодувати, стягнувши з відповідача по справі, на його користь одноразову грошову компенсацію в рахунок відшкодування такої моральної шкоди у розмірі 80.000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з*явився , будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду цивільної справи.

          Представник позивача, адвокат ОСОБА_1, позов підтримав у повному обсязі, посилався на ті ж підстави і просив суд позов задовольнити.

В обгрунтування розміру грошової компенсації послався на те, що з вини відповідача внаслідок втрати здоров`я втратив роботу за фахом, почуває себе постійно у хворобливому стані, змушений для відновлення здоров`я лікуватися, що змінило звичний ритм його життя, вимагає додаткових зусиль для його організації. Втративши праву руку , не може знайти роботу, яка надавала б йому можливість мати пристойну заробітну плату, утримувати сім*ю, окрім того, не маючи правої руки, не може навіть самостійно себе обслуговувати на рівні , який би забезпечував його життєдіяльність..

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що підприємство є підприємством вугільної промисловості з підземного видобутку вугілля, умови праці гірничого робітника підземного відносяться до категорії шкідливих, тобто, наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, не залежним від бажання та діяльності власника і адміністрації підприємства.

Окрім того, позивач пропустив строк звернення до суду.

На підставі наданих сторонами доказів судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 працював у відповідача в якості гірничого робітника підземного з 18.01.1990 року по 10.12.1990 року, (а.с.            ).

З акту розслідування нещасного випадку на виробництві за № 106 від 30.07.1990 року вбачається, що причиною нещасного випадку , який стався з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов*язків, є не тільки недотримання відповідачем по справі правил безпеки праці, але й особиста необережність постраждалого. ( а.с. )..

За висновком МСЕК від 10 грудня 1993 року (а.с. ) позивачу ОСОБА_2 первино встановлено 90 % стійкої втрати професійної працездатності , а при повторному огляді у МСЕК 09.01.1996 року його визнано втратившим 60% професійної працездатності , безстроково (а.с ).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року в редакції на час виникнення правовідносин між сторонами , відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв*язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди по нещасному випадку не виробництві від 29.07.1990 року треба керуватися Правилами відшкодування шкоди…, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 , які були дійсними на грудень 1993 року, оскільки втрата професійної працездатності вперше встановлена ОСОБА_2 10.12.1993 року.

Незважаючи на те, що при зверненні до суду ОСОБА_2 посилається на сучасні норми цивільного законодавства ст..ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.. 237-1 КЗпП України, які не розповсюджуються на правовідносини між сторонами, суд вважає за можливе захистити права позивача, застосувавши при розгляді справи норми вказаних Правил відшкодування шкоди, оскільки моральну шкоду ОСОБА_2 пов*язує з травмою на виробництві, яка мала місце 29.07.1990 року, а право на відшкодування шкоди - з моменту встановлення стійкої втрати працездатності органами МСЕК 10 грудня 1993 року.

Відповідно до п.11 Правил… в редакції на 10.12.1993 року, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, несе відповідальність за моральну шкоду , заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці, розмір якої не може перевищувати двухсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Оскільки підприємство ПАТ «Орендне підприємство шахта Жданівська»не забезпечило небезпечних умов праці , моральну шкоду слід стягнути саме з відповідача.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз*яснення що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди»№4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної ( немайнової ) шкоди визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань..Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров*я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці ( після втрати працездатності, через фізичні вади ОСОБА_2 так і не працевлаштувався), у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідкою МСЕК, витягами з історій хвороби (а.с. ).

Враховуючи, що на час розгляду справи мінімальний розмір заробітної плати складає 1004 грн.( затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року №2857-VI), що узгоджується з ч.2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди від 31 березня 1995 року та на підставі ст..41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, враховуючи фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва, дають підстави для стягнення суми моральної шкоди у розмірі 24 тис.( двадцять чотири тисячі )грн .

Згідно ст..57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача щодо пропуску тримісячного строку звернення до суду, передбаченого ст..233 КЗпП України, оскільки позов ОСОБА_2 випливає з порушення права на життя та на охорону здоров*я у процесі його трудової діяльності.

Відповідно до ст..268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу,що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Крім того, відповідно до ст..268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров*я або смертю.

Здоров*я позивача не відновлено і моральні страждання ОСОБА_2 спричиняються постійно.

          Відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі,встановленому Законом України «Про судовий збір»за №3674-17, який набув чинності з 01.11.2011 року.

Відповідно до ст..4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2011 року мінімальна заробітна плата становила 941 грн. (затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23.12.2010 року №2857-VI), отже до стягнення з відповідача підлягає 94,10 грн.

На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, на підставі ст.12 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 , п.11 Правил відшкодування шкоди…, затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472 , суд

ВИРІШИВ:

          позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Орендне підприємство шахта Жданівська» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 24000 ( двадцять чотири тисячі ) гривень.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Орендне підприємство шахта Жданівська» судовий збір у розмірі 94,10 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Жданівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення ,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.Д. Шеїна