Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 2-1141/11

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

25.10.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Довгенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за позовом Прокурора Октябрського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року Прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання, підготовка якої здійснювалась за державним замовленням посилаючись на те, що відповідачка 01 вересня 2003 року відповідно до наказу № 105-ст від 04 серпня 2003 року була зарахована на навчання за державним замовленням до вказаного вище навчального закладу. 01 жовтня 2004 року між відповідачкою та Полтавським національним педагогічним університетом імені В.Г.Короленка було укладено угоду про підготовку фахівця з вищою освітою № 622, відповідно до умов якої університет зобов’язувався здійснити якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик, а в свою чергу студент зобов’язувався оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою за напрямом підготовки педагогічна освіта «Початкове навчання і образотворче мистецтво» і прибути після навчання вищого навчального закладу за місцем направлення та відпрацювати не менше трьох років. Згідно довідки про працевлаштування № 01-24-24/683 від 22.004.2008 року наданої управлінням освіти м. Полтави, відповідачку було направлено до середньої загальноосвітньої школи « 29 при Управлінні освіти і науки Полтавської ОДА на роботу, як молодого фахівця, на посаду вихователя групи продовженого дня, яка в свою чергу зобов’язувалася відпрацювати не менше трьох років, але остання порушила умови угоди не прибувши за місцем направлення, в добровільному порядку відповідачка відмовилася відшкодувати навчальному закладу вартість навчання , в зв’язку з чим Прокурор Октябрського району м. Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

          Представник позивача Винниченко І.Ю. та представник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка Ватуля Ю.О. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Відповідачкка ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила хоча завчасно та належним чином була повідомлена про день та час слухання справи про що в матеріалах справи мається рекомендований лист про отримання поштового відправлення.

Статтею 224 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.

Суд, вислухавши представника позивача - Винниченко І.Ю. та представника Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка Ватулю Ю.О., дослідивши матеріали справи, вважає позов Прокурора Октябрського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка про стягнення вартості навчання таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільно процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 01 вересня 2003 року згідно наказу № 105-ст від 04 серпня 2003 року відповідачка ОСОБА_2 була зарахована на навчання за державним замовленням до Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, правонаступником якого являється Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, відповідно до наказу Президента України № 1142 від 17 грудня 2009 року ( а.с. 19).

Так, 01 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 та ПДПУ імені В.Г. Короленка було укладено угоду про підготовку фахівця з вищою освітою за № 622. Відповідно до умов угоди університет зобов’язувався здійснити якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик, а студент в свою чергу зобов’язувався оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою за напрямом підготовки педагогічна освіта «Початкове навчання і образотворче мистецтво» та прибути після закінчення вищого навчального закладу за місцем направлення та відпрацювати не менше трьох років (а.с. 14).

Згідно довідки про працевлаштування № 01-24-24/683 від 22.04.2008 року, виданої управлінням освіти м. Полтави, відповідачку було направлено до середньої загальноосвітньої школи № 29 при Управлінні освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації на роботу, як молодого фахівця, на посаду вихователя групи продовженого дня, де остання зобов’язувалася відпрацювати не менше трьох років (а.с. 5-10).

В судовому засіданні представник позивача вказала, що згідно результатів планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ПНПУ імені В.Г.Короленка в період 01 липня по 31 липня 2010 року було встановлено порушення законодавства щодо неприбуття випускників за місцем направлення, серед яких і була відповідачка по справі. Згідно запиту № 16-03-3-15/4111 від 15 червня 2010 року контрольно – ревізійного управління в Полтавській області до управління освіти м. Полтави про надання інформації щодо працевлаштування випускниці 2008 року ОСОБА_2 було надано відповідь за № 01-24-24/1387 від 18 червня 2010 року , згідно змісту якої відповідачка не прибула за місцем направлення. В зв’язку з тим, що відповідачка порушила умови угоди про підготовку фахівця з вищою освітою, а саме вимоги ч.2 ст.52 Закону України «Про освіту». В свою чергу, університет направляв на адресу відповідачки вимогу про повернення у добровільному порядку коштів на навчання, який остання отримала, але в добровільному порядку кошти не повернула, в зв’язку з чим, останні були змушені звернутися до суду з вказаним позовом.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року за № 2984 –ІІІ, визначено, що основною метою і головним завданням діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, а також підготовка фахівця для потреб України.

Одним із завдань вищого навчального закладу є вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників.

В судовому засіданні представник Полтавського національного педагогічного університету вказала, що сприяння в працевлаштуванні випускників відбувається шляхом підбору направлення відділом кадрів університету запитів до відділу освіти м. Полтави, Полтавського району та області до кількості вакантних місць в навчальних закладах Полтавщини. Після отримання оперативної інформації щодо вакантних місць ПНПУ імені В.Г. Короленка проводить розподіл спеціалістів із запрошенням цих відділів і управлінь освіти до приміщення університету.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992, а саме п. 17, випускники вищих навчальних закладів працевлаштовуються на місця, доведені до вищого навчального закладу виконавцями державного замовлення.

Таким чином, як встановлено судом під час розподілу управлінням освіти м. Полтави відповідачці було запропоновано роботу на педагогічній посаді, яка відповідала її спеціальності та кваліфікації, яку остання здобула. Проте, відповідачка відмовилася приступити до роботи за направленням без поважних причин, аргументуючи свою відмову тим, що вона вже працевлаштувалася на приватній фірмі і її заробітна плата є достатньою для її матеріального забезпечення.

В своїх письмових запереченнях на позов Прокурора Октябрського району м. Полтави відповідачка вказала на порушення Полтавським національним педагогічним університетом ім. В.Г. Короленка п. 18 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 992 від 22.08.1996 року, а саме положення про те, що – керівництво вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику посаду відповідно до укладеної угоди. При цьому, вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника у двох примірниках на кожну особу. Всупереч яких ПНПУ ім. В.Г. Короленка запропонував їй посаду лише за два місяці до закінчення навчання, в той час, як вона працювала на приватній фірмі. Та вказала, що про існування картки про працевлаштування випускника остання не знала.

Дані посилання відповідачки є суперечливими по своїй природі, про що свідчать пояснення представника позивача та матеріали справи в сукупності, оскільки, як вбачається з вище вказаної угоди, остання на час її підписання була згодна з покладеними на неї обов’язками щодо порядку навчання та порядку працевлаштування після закінчення вузу та була згідна з строком протягом якого остання зобов’язувалася відпрацювати після закінчення вузу, про що свідчить її особистий підпис на даній угоді ( а.с.14).

Більше того, згідно письмових пояснень відповідачки, останньою не заперечувався та не ставився під сумнів рівень якості теоретичної та практичної підготовки фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик, що є по своїй природі основою вказаної угоди, та в свою чергу свідчить про виконання Полтавським національним педагогічним університетом ім. В.Г. Короленка умов угоди в повному обсязі.

В свою чергу, дії відповідачки свідчать про зловживання нею своїми правами, закріпленими у вказаній угоді та не бажанням останньої під приводом різних підстав, які не носять в своїй основі юридичного підгрунття, уникнути взятих на себе зобов’язань щодо порядку працевлаштування та терміну, протягом якого ОСОБА_2 зобов’язувалася пропрацювати на запропонованому їй місці.

Більше того, посилання відповідачки в своїх письмових запереченнях на те, що строк дії укладеної нею з вузом угоди закінчився 1 липня 2007 року, тобто на час отримання нею освітньо – кваліфікаційного рівня спеціаліста 30 червня 2008 року є безпідставними.

Оскільки, угода про підготовку фахівця з вищою освітою є типовою, тобто внесення будь-яких змін чи доповнень до неї без дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спору України є неможливим, а при внесенні таких змін вони повинні проводитися і затверджуватися у передбаченому чинним законодавством України порядку. Дана типова угода рекомендована до використання в роботі навчальним закладам, які перебувають у підпорядкуванні міністерства.

Згідно ст. 8 ЗУ «Про вищу освіту» та норм Положення про освітньо- кваліфікаційні рівні, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1998 р. за № 65 та норм Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1998 року за №65 в Україні діє ступенева освіта, тобто освітньо- кваліфікаційні рівні молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст та магістр. Угода між навчальним закладом та відповідачкою ОСОБА_2 укладалася на термін для здобуття нею освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр, а при продовженні навчання і здобуття нею освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, угода вважається пролонгованою (продовженою) на відповідний термін її навчання для здобуття такого рівня.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття , зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Повну цивільну дієздатність фізична особа набуває при досягненні 18 років, що визначено ст. 34 ЦК України, а при вступі до університету і навчанні її на першому курсі відповідач не досягла вісімнадцятирічного віку, тому угода укладалася коли остання навчалася на другому курсі.

Відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ «Про вищу освіту» випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо – кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Поряд з цим, ч.2 ст. 52 Закону України « Про освіту» від 23.05.1991 року за № 1060-ХІІ, який зобов’язує випускників вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджету їхати на роботу за направленням і зобов’язані відпрацювати в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 9 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого КМУ від 22.08.1996 року за № 922, встановлений вичерпний перелік поважних причин, за якими випускник має право розірвати угоду з власної ініціативи.

Як вбачається з пояснень представника позивача, представника навчального вузу, та матеріалів справи, причиною невиконання відповідачкою ОСОБА_2 умов угоди є працевлаштування останньої на приватній фірмі про, яке відповідачка не повідомила навчальний заклад під час заповнення картки про працевлаштування випускника ( а.с.13) та після отримання нею направлення на роботу № 732.

Таким чином дії, відповідачки свідчать про порушення умов угоди про підготовку фахівця з вищою освітою, в зв’язку з чим остання зобов’язана сплатити кошти за вартість навчання у сумі 9078 грн. 69 коп., згідно проведеного розрахунку (а.с. 4).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Прокурора Октябрського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка про стягнення вартості навчання є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.                    

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 213-215,224 ЦПК України, ч.1 ст.202, ст.203 ЦК України, ч.2 ст. 52 Закону України «Про освіту», п.14,16 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» затвердженого Постановою КМУ №992 від 22.08.1996 року та п. 2 Указу Президента України від 23.01.1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів»суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Прокурора Октябрського району міста Полтави в інтересах держави в особі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка до ОСОБА_2 про стягнення вартості навчання – задовольнити.

           Стягнути з ОСОБА_2 на користь Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (36002, м. Полтава, вул. Остроградського,2, код ЄДРПОУ 31035253, р/р 35213008000021, код банку 831019, одержувач ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019) вартість навчання в сумі 9078 грн. 69 коп.

                     Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі - 91 грн. 69 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ленінського районного суду м. Полтави протягом 10 днів з дня отримання його копії.

           Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко