ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" жовтня 2006 р. 13 год. 00 хв. Справа № 14/3243а
Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представників позивача Полтавця П.П., відповідача Пікуля Є.В., (за довіреностями), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою |
позивача | Українсько-німецького закритого акціонерного товариства «Графія Україна» |
до відповідача | Черкаської митниці |
третя особа | на стороні відповідача –державна податкова інспекція у місті Черкаси |
про | визнання недійсними податкових повідомлень |
УСТАНОВИВ:
1.Заявлено позов про скасування податкових повідомлень Черкаської митниці (далі –митниця) від 24.03.2006 №6 і №7.
Позивачем підставами скасування податкових повідомлень митниці вказано:
1) не зазначення безпосередньо у податкових повідомленнях конкретних даних щодо обставин і підстав нарахування податкових зобов’язань та норм податкового закону, відповідно до яких було здійснено нарахування чим порушено ст.6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”;
2) відсутності у митниці права визначати податкові зобов’язання згідно з підп. “в” підп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі поданих позивачем вантажно-митних декларацій (далі –ВМД), оскільки таке право надано контролюючому органу у разі подання податкової декларації та перевищення митницею у зв’язку з цим своєї компетенції і порушення ст.19 Конституції України;
3) відсутності помилки позивача при поданні ВМД і зазначенні у ній ставок ввізного мита та ПДВ, оскільки митницею вказані розрахунки були перевірені, визнані, у зв’язку з чим митне оформлення було здійснено та відсутності вини позивача у допущенні помилки, а тому відсутності підстав для накладення штрафів митницею;
Відповідач позовні вимоги не визнав.
2.У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що сплата коштів за першою податковою вимогою органу податкової служби від 18.05.2006 №1/1003 не позбавляє його права на подання заявленого позову; що перша податкова вимога і оспорювані податкові повідомлення не мають між собою нічого спільного, оскільки перша також не містить підстав для її виставлення та оскільки зазначені в них суми це є лише збіг цифр. Тому він не знає за, що були сплачені кошти, а сплату здійснено для запобігання негативним наслідкам несплати; що відповідність податкових повідомлень митниці формі податкового повідомлення, затвердженій наказом Державної митної служби України від 25.04.2005 №329, не змінює невідповідності цих податкових повідомлень ст.6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; На запитання суду пояснив, що названі вище акти митниці порушили право позивача на захист, оскільки у них відсутня повна інформація про підстави нарахування зобов’язань і штрафів;
Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні позов не визнали повністю і на його заперечення вказали, що підставами для нарахування податкових зобов’язань стали результати камеральної перевірки ввезення картону крейдованого (далі –товар) позивачем за ВМД у серпні –грудні 2005 року, у ході якої установлено помилковість визначення коду товару, а відповідно і ставок ввізного мита та нарахованого ПДВ, що нарахування цих зобов’язань здійснено в межах повноважень митниці по здійсненню контролю за правильністю сплати митних платежів та по здійсненню класифікації товарів, що посилання позивача на відсутність мотивації у податкових повідомленнях безпідставні, оскільки вони прийняті за установленою Державною митною службою України формою, та що вони направлені за супровідним листом від 24.03.2006 №03-30/1541 у якому вказано усі ВМД, за якими здійснено нарахування; що відповідно до ст.ст. 11, 313 Митного кодексу України визначення коду товару віднесено до виключної компетенції митниці; що при визначенні коду товару митниця керувалась роз’ясненнями Державної митної служби України від 08.11.2005 №29/2-5/6252 ЕП “Щодо класифікації згідно з УКТ ЗЕД паперу та картону крейдованого, що призначений для пакування виробів”; що класифікація товару була проведена за товарними позиціями, які містили найбільш конкретний опис товару в межах підпозицій одного рівня відповідно до положень правил 3а та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів (частина 1 додатку до Закону України “Про митний тарифу України”); що помилкова класифікація призвела до невірного нарахування ввізного мита і відповідно –бази нарахування ПДВ; що штрафні санкції нараховано відповідно до п.17.1.4 та п.17.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” автоматично, незалежно від вини позивача; що з питань зміни класифікації товару митниця неодноразово інформувала позивача листами від 16.11.2005, від 25.11.2005 та від 30.12.2005; що відповідачем повністю погашено податкове зобов’язання, а тому підстави для скасування податкових повідомлень відсутні.
3.Ухвалою від 05.09.2006 суд залучив до участі у справі державну податкову інспекцію у м. Черкаси як третю особу на стороні відповідача (далі –третя особа). Представник третьої особи у судовому засіданні 19.09.2006 пояснив, що нею не приймалось самостійних рішень, а першу податкову вимогу виставлено на підставі подання митниці; що після сплати коштів позивачем і направленням митницею відповідного подання, примусове стягнення податкового боргу було припинено. У наступні судові засідання не з’явився, причин неявки неповідомив.
Відповідно до ст. 71, 128 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено на підставі наявних у ній доказів. У засіданні оголошувалась перерва 5, 19 та 25 вересня 2006 року. Рішення було постановлено та проголошено цього дня.
4.Заслухавши представників сторін, третьої особи та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.
У період з 21.10.2005 по 08.11.2005 позивач подав митниці вантажні митні декларації №№ 902000001/5/14181, 902000001/5/14182, 902000001/5/14183, 902000001/5/14199, 902000001/5/14200, 902000001/5/14201, 902000001/5/14238, 902000001/5/14239, 902000001/5/14240, 902000001/5/14241, 902000001/5/14263, 902000001/5/14264, 902000001/5/14265, 902000001/5/14266, 902000001/5/14267, 902000001/5/14268, 902000001/5/14269, 902000001/5/14270, 902000001/5/14271, 902000001/5/14272, 902000001/5/14273, 902000001/5/14274, 902000001/5/14275, 902000001/5/14284, 902000001/5/14285, 902000001/5/14322, 902000001/5/14323, 902000001/5/14324, 902000001/5/14325, 902000001/5/14326, 902000001/5/14327, 902000001/5/14328, 902000001/5/14332, 902000001/5/14333, 902000001/5/14334, 902000001/5/14335, 902000001/5/14336, 902000001/5/14337, 902000001/5/14338, 902000001/5/14339, 902000001/5/14340, 902000001/5/14341, 902000001/5/14342, 902000001/5/14343, 902000001/5/14344, 902000001/5/14353, 902000001/5/14354, 902000001/5/14355, 902000001/5/14362, 902000001/5/14363, 902000001/5/14364, 902000001/5/14365, 902000001/5/14366, 902000001/5/14367, 902000001/5/14368, 902000001/5/14369, 902000001/5/14382, 902000001/5/14383, 902000001/5/14384, 902000001/5/14392, 902000001/5/14393, 902000001/5/14394, 902000001/5/14398, 902000001/5/14399, 902000001/5/14406, 902000001/5/14407, 902000001/5/14408, 902000001/5/14409, 902000001/5/14410, 902000001/5/14412, 902000001/5/14430, 902000001/5/14431, 902000001/5/14432, 902000001/5/14433, 902000001/5/14434, 902000001/5/14443, 902000001/5/14446, 902000001/5/14447, 902000001/5/14448, 902000001/5/14449, 902000001/5/14450, 902000001/5/14451, 902000001/5/14452, 902000001/5/14482, 902000001/5/14495, 902000001/5/14498, 902000001/5/14503, 902000001/5/14508, 902000001/5/14509, 902000001/5/14510, 902000001/5/14511, 902000001/5/14512, 902000001/5/14524, 902000001/5/14525, 902000001/5/14526, 902000001/5/14533, 902000001/5/14554, 902000001/5/14555, 902000001/5/14556, 902000001/5/14557, 902000001/5/14558, 902000001/5/14559, 902000001/5/14560, 902000001/5/14561, 902000001/5/14562, 902000001/5/14566, 902000001/5/14567, 902000001/5/14569, 902000001/5/14571, 902000001/5/14573, 902000001/5/14575, 902000001/5/14576, 902000001/5/14577, 902000001/5/14578, 902000001/5/14579, 902000001/5/14580, 902000001/5/14582, 902000001/5/14583, 902000001/5/14585, 902000001/5/14610, 902000001/5/14663, (далі –ВМД №14181-14663) для митного оформлення картону багатошарового. При цьому позивачем у графі 33 вказано код товару 4810291900. ВМД №14181-14663 були прийняті до митного оформлення після чого таке митне оформлення було здійснено.
24.03.2006 за №0340/1541 митниця направила позивачу лист у якому повідомила про проведення нею перевірки митних оформлень за ВМД №14181-14663, зазначила привід для її проведення (лист ДМСУ від 08.11.2005 №29/2-5/6252-ЕП про класифікацію товару), та до якого додала оскаржувані податкові повідомлення від 24.03.2006 №6 і №7. Лист та податкові повідомлення були вручені позивачу поштою 27.03.2006.
04.04.2006 за №04-04/06-04 позивач оскаржив податкові повідомлення від 24.03.2006 №6 і №7 начальнику Черкаської митниці, який у відповіді від 19.04.2006 за № 16-40/2056, врученій позивачу поштою 20.04.2006, відмовив у її задоволенні.
За поданнями митниці, на підставі узгодженого податкового зобов’язання за оспорюваними податковими повідомленнями, третьою особою було направлено податкову вимогу від 18.05.2006 №1/1003 на суму 1719871,01 грн. основного боргу та 85993,65 грн. штрафних санкцій. Платіжними дорученнями від 03.07.2006 №2801 та від 31.07.2006 №3089 визначені суми позивачем сплачено.
5. Суд вважає, що, незважаючи на певні порушення щодо змісту податкових повідомлень, у ході розгляду справи митницею доведено правомірність їх прийняття в частині визначення розміру суми ввізного мита та ПДВ і направлення позивачу, дії вчинені нею у межах її компетенції і наданих законом повноважень (в тому числі і щодо проведення камеральної перевірки, визначення коду товару, донарахування податкових зобов’язань). Позивачем доводів, які вказують на неправомірність цих рішень (крім названих нижче і відхилених судом) не приведено, доказів не надано і судом при їх перевірці не встановлено.
Разом з тим, суд вважає (і погоджується з позивачем у цій частині), що нарахування штрафних санкцій у податкових повідомленнях від 24.03.2006 №6 і №7 відповідно на суми 71661,29 грн. і 14332,26 грн. є безпідставним і останні підлягають скасуванню в цій частині з наступних мотивів.
Ввезення товарів на митну територію України передбачає відповідно до Митного кодексу України спеціальну процедуру оформлення вантажно митних декларацій, згідно з якою правильність заповнення ВМД та достовірність наведених у ній декларантом відомостей, перевіряються митним органом (в т. ч. і щодо класифікації товару). Так, виявлення у ВМД помилки чи недостовірних відомостей під час митного оформлення виключає можливість нарахування штрафних санкцій, оскільки в таких випадках митниця відмовляє у митному оформленні товару (ст.80 Митного кодексу України). Здійснення митного оформлення та випуск товарів у вільний обіг здійснюється виключно після перевірки митницею додержання законодавства України з питань митної справи (ч.2 ст.40 Митного кодексу України). Більше того, класифікація товарів відноситься до виключної компетенції митниці (ст. 313 Митного кодексу України).
Цим ВМД істотно відрізняється від податкових декларацій, про які йдеться у Законі України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Розповсюджуючи свою дію на митні органи, вказаний закон не вирізняє названі особливості оформлення ВМД. Тому стосовно ВМД названий закон може застосовуватись лише по аналогії цього закону.
Отже вини декларанта-позивача у тому, що митниця виявила свою ж помилку під час камеральної перевірки немає. Суд теоретично допускає можливість установлення вини декларанта, але лише у разі установлення факту злочину, пов’язаного зі змовою декларанта та посадової особи митниці у визначенні неправильного коду товару. Належних і допустимих доказів такого факту суду у даному випадку не надано –до компетенції господарського суду його установлення не віднесено.
Згідно ж із пунктами 1.5, 17.1, 17.1.4 та 4.2.2 “в” Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафна санкція –це є плата від суми податкового зобов'язання, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування. У даному випадку, порушення правил сталось не з вини декларанта, тому штрафна санкція нарахована бути не може.
Позивач наполягає на скасуванні податкових повідомлень саме на заявлених ним підставах, тому суд обмежується дослідженням вивчення законності дотримання митницею загальної процедури прийняття податкових повідомлень та доводів позивача щодо їх незаконності. Визначення судом додаткових підстав для задоволення предмету позову є виходом за межі позовних вимог, що ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається. Разом з тим, для повного захисту інтересів позивача суд вважає за необхідне не скасувати, як просить позивач (тобто припинити дію надалі), а визнати не чинними податкові повідомлення в частині стягнення штрафних санкцій (тобто припинити дію з моменту їх прийняття), оскільки у справі наявні відомості про фактичне погашення податкового боргу за заявленими податковими повідомленнями.
6. Суд відхиляє доводи митниці про те, що штрафна санкція донараховується згідно із вищеназваним пунктом 17.1.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у автоматичному режимі, оскільки цим пунктом не визначається склад правопорушення, а лише доповнюється диспозиція пункту 1.5 (яким такий склад визначено) додатковою умовою (“внаслідок проведення камеральної перевірки”) та санкцією (порядком визначення конкретної суми штрафу).
Також суд не погоджується з доводами митниці про відсутність предмету спору у зв’язку з фактичним погашенням податкового зобов’язання та у зв’язку з чим відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” воно є відкликаним, оскільки суд вважає, що таке погашення позивачем було зумовлене необхідністю уникнення негативних наслідків його непогашення (виникнення податкової застави, упередження подальших примусових заходів стягнення, тощо), а не згодою позивача з ним, та що таке погашення не припиняє права позивача на оспорювання виконаного акта (закон такого припису не містить).
Суд відхиляє вказану позивачем першою підставу для повного скасування податкових повідомлень, оскільки не зазначення безпосередньо у податкових повідомленнях конкретних даних щодо обставин і підстав нарахування податкових зобов’язань та норм податкового закону, відповідно до яких було здійснено нарахування дійсно є порушенням ст.6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак, митницею у листі, до якого були додані податкові повідомлення, вказані як ВМД №14181-14663, які були перевірені, так мотиви та результати перевірки. Крім того, воно обумовлене формою податкового повідомлення, визначеного чинним на час правовідносин наказом Державної митної служби України від 25.04.2005 №329 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.07.2005 №789/11069. Тому в даному випадку порушення визначеної законом форми (щодо змісту) податкових повідомлень не призвело до порушення права позивача на захист (як він стверджує). Суд вважає, що в даному випадку могло бути порушено право позивача знати про підстави нарахування додаткових податкових зобов’язань, однак це право митницею було дотримано. Вищеназвані листи митниці спростовують доводи позивача, що він не знав про підстави направлення податкових повідомлень. Права ж позивача на захист ніхто не порушував –він безперешкодно подав скаргу у порядку адміністративного оскарження і отримав відповідь на неї, і так же безперешкодно подав позовну заяву до суду.
Також суд відхиляє доводи позивача про порушення ст. 19 Конституції України та про перевищення компетенції митницею, у зв’язку з відсутністю у неї права визначати податкові зобов’язання згідно з підп.“в” підп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на підставі поданих позивачем вантажно-митних декларацій, оскільки таке право реалізується на підставі податкових декларацій. Як обгрунтовано вище дійсно цей закон не вирізняє особливостей оформлення ВМД, однак, він прямо визначає порядок дії (компетенцію) контролюючих органів, тому стосовно перевірки ВМД він має застосовуватись із урахуванням особливостей її оформлення, визначених Митним кодексом України.
Решту доводів і поданих сторонами доказів, які не враховано чи відхилення яких не обгрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.
7.Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що позов пред’явлено про скасування актів, що позов задоволено частково, суд присуджує на користь позивача судові витрати з Державного бюджету України у половинному розмірі від суми, яка підлягала сплаті при пред’явленні позову, що складає 1,70 грн. Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 89, 94,161,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати нечинними податкові повідомлення Черкаської митниці від 24.03.2006 №6 на суму 71661,29 грн. штрафних санкцій і від 24.03.2006 №7 на суму 14332,26 грн. штрафних санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-німецького закритого акціонерного товариства «Графія Україна» (м. Черкаси, вул. Громова, 2, ідентифікаційний код 02469333) 1,70 грн. судових витрат.
У решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня складення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Хабазня Ю.А.