Ленінський районний суд м.Полтави

Справа №  1-123/11

В И Р О К

16.11.2011м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючої  судді           -   Крючко Н.І.,

           при секретарі                -   Закорецькій М.Ю., Артюховій Я.В.,

Довгенко І.О.,   

           за участю прокурора  -  Легеньковської Г.Б., Мандича С.М.,

Пилипчука А.Ю.,

           за участю представника потерпілого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської області, м. Золоте, українця, громадянина України, освіти середньої, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у скоєнні  злочину,  передбаченого   ч. 1 ст. 122 КК  України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_4 вчинив умисні дії, які виразилися в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розгляд здоров’я.

26 листопада 2010 року о 22 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння за місцем свого проживання АДРЕСА_2, на грунті неприязних стосунків, діючи з прямим умислом завдав ОСОБА_6, множинні удари кулаками та ногами по тулубу та голові, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді: переломів 9-го ребра, дистального метафізу лівої променевої кістки з елементами забиття в сполучення з вивихом дистальної головки ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, забоїв м’яких тканин голови, тулубу, кінцівок, які утворилися від багаточисельної дії травмуючих факторів, якими моли бути тупі предмети з обмеженими контактуючими поверхнями, якими  могли бути пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або предмети з подібними характеристиками і які згідно з висновком експерта № 2732 від 14.01.2011 року, відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, по ознаці тривалого розладу здоров’я.                   

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в скоєному злочині визнав, але наполягав на інших причинах конфлікту ніж ті, що встановлені досудовим слідством та частково заперечив фактичні обставини.

Так, в судовому засіданні підсудний наполягав на тому, що конфліктну ситуацію в сім`ї створили саме потерпіла та її рідні з метою заволодіння належною йому квартирою АДРЕСА_1. В день скоєння злочину потерпіла прийшла додому ввечері в стані алкогольного сп’яніння та почала його ображати. Від почутого він розлютився та почав наносити останній удари не заперечуючи того факту, що на цей момент ним було вжито 0,5 л. горілки. Кількість нанесених останній ударів та їх локалізацію підсудний не пам’ятає, хоча висновки судово-медичного експерта з даного приводу визнав та зазначив, всі ушкодження їй спричинені саме ним.           

              Однак, не дивлячись на часткове визнання ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому злочині, його винність в спричиненні ОСОБА_6   умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, але є таким, що спричинило тривалий розлад здоров’я, за обставин наведених у вироку, підтверджується зібраними по справі доказами, дослідженими та перевіреними в судовому засіданні.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що 26.11.2010 року близько 21 год. 00 хв. підсудний, перебуваючи вдома в стані алкогольного сп’яніння почав її ображати. В результаті виниклої сварки, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків ОСОБА_4 почав її душити, а потім наніс їй декілька ударів руками та ногами по тулубу та голові. Вона змогла вирватися від підсудного та на деякий час переховатися від останнього у квартирі сусідки, звідки з мобільного телефону і викликала працівників міліції. Після того, як вона повернулася додому, підсудний продовжував наносити їй удари та висловлював погрози фізичною розправою та вбивством. Знущання над нею були припинені лише частково близькими та остаточно працівниками Ленінського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області. За наслідками отриманих тілесних ушкоджень вона вернулася до лікарні, в якій перебувала 21 день. Вказані події негативно відобразилися на її здоров’ї до теперішнього часу, оскільки вона продовжує приймати ліки та відвідує невропатолога.           

Твердження підсудного про те, що він не продовжував побиття потерпілої після повернення додому спростовуються показаннями, допитаної в судовому засіданні, свідка ОСОБА_7, яка зазначила, що ввечері 26 листопада 2010 року ОСОБА_6. зайшла до її помешкання з закривавленим обличчям та руками та просила переховатися у неї, пояснивши це побиттям її ОСОБА_4,  який в результаті цього зламав їй руку. Потерпіла в її присутності викликала міліцію після чого, вийшовши з квартири разом, на площадці між квартирами зустріли підсудного, який одразу та несподівано ударив потерпілу по нозі та тулубу, від чого остання вдарилася об двері.

Вказані твердження підсудного спростовуються також і показаннями даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_9, який вказав, що на прохання своєї дружини ОСОБА_10 прийшов за вказаною адресою, де побачив потерпілу зі слідами побоїв та ліва рука якої знаходилася в нефізиологічному стані. В його присутності ОСОБА_4 продовжував наносити останній удари, як в квартирі, так і на східцевому марші багатоповерхового будинку. Дії останнього  були припинені лише після приїзду чергової групи з Ленінського райвідділу міліції.

Крім того, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні спростували твердження підсудного про негативне ставлення до нього і намагання заволодіти його майном та зазначили, що навпаки саме підсудний  своєю антигромадською поведінкою, внаслідок грубого зловживання спиртними напоями, створював конфліктні ситуації в сім`ї.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10  також суду вказала, що ввечері 26.11.2010 року на її мобільний телефон зателефонувала сестра і повідомила, що ОСОБА_4 її б'є і що удари він завдає так само як нашій покійній матері. Після чого вона зателефонувала своєму чоловіку і сама вирушила до сестри. При огляді ОСОБА_6 у неї на шиї був таких самий відбиток пальця підсудного як і на шиї нашої покійної матері та інші тілесні ушкодження. Можливо ця сварка виникла саме через стан алкогольного сп’яніння ОСОБА_4 або через намовляння його друзів. Адже раніше вона сама піклувалася за останнього, виплачувала за нього кредити, які він брав у банках, давала кошти коли вони були йому потрібні. В цілому її відношення до підсудного було толерантне, не зважаючи на те, що він лікувався від алкогольної залежності. Вона ніколи не могла б і подумати, що він вдарить ОСОБА_6, оскільки за життя їх матері, коли відбувалися сварки, ОСОБА_6 завжди дотримувалася нейтралітету. Іноді це лютило ОСОБА_4, він неодноразово намагався налагодити контакт, але це відбувалося в основному коли він знаходився в стані алкогольного сп’яніння, а тому ці спроби були марними. Можливо він спробував вирішити це питання із застосуванням до сестри фізичного насильства.

Даними акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 2534 від 06.12.2010 р., відповідно до якого проведенням судово-медичного обстеження ОСОБА_6, з урахуванням медичної документації, у останньої виявлені тілесні ушкодження у вигляді: перелому 9-го ребра, перелому дистального метафізу лівої променевої кістки з елементами забиття в сполучення з вивихом дистальної головки ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, забоїв м’яких тканин голови, тулубу, кінцівок, які утворилися від дії тупих предметів, можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, і кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я (а.с.13-14).

Згідно висновку експерта № 2732 від 14.01.2011 року проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_6, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: перелому 9-го ребра, перелому дистального метафізу лівої променевої кістки з елементами забиття в сполучення з вивихом дистальної головки ліктьової кістки, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носу, забоїв м’яких тканин голови, тулубу, кінцівок, які утворилися від багаточисельної дії травмуючих факторів, якими моли бути тупі предмети з обмеженими контактуючими поверхнями, якими  могли бути пальці рук людини стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або предмети з подібними характеристиками можливо в строк та при обставинах, вказаних вище, і відноситься до ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. Враховуючи  кількість, анатомічну та морфологічну характеристику тілесних ушкоджень, положення підекспертної по відношенню до нападника в момент нанесення тілесних ушкоджень могло змінюватись. Тілесні ушкодження були спричинені в короткий проміжок часу, тобто одномоментно (а.с.43-45).         

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 19 січня 2011 року, вбачається, що ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_2, вказала на місце та механізм нанесення їй ударів громадянином ОСОБА_4 26 листопада 2010 року (а.с.48-54).

Згідно протоколу відтворення обстановки та обставин події від 19 січня 2011 року, вбачається, що  ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_2, вказав на місце та механізм нанесення ним ударів громадянці ОСОБА_6 26 листопада 2010 року (а.с.55-57).

Таким чином, наведені докази в їх сукупності спростовують можливість самоспричинення потерпілою тілесних ушкоджень та вказують на ОСОБА_4, як на єдину особу, яка могла ці ушкодження спричинити, тим самим повно і в достатньому обсязі доводять вину підсудного у вчиненні інкримінованого досудовим слідством злочину.  

Таким чином, зібрані по справі докази повністю викривають підсудного ОСОБА_4, як особу, яка вчинила умисні дії, які виразились у умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розгляд здоров’я.

            Дії підсудного ОСОБА_4 суд кваліфікує за  ч. 1 ст. 122 КК України.

                    Вирішуючи питання про призначення міри покарання суд, виходячи з вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, данні про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.  

          Суд насамперед враховує, що підсудний ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності.

          Відповідно до вимог ст.ст. 66,67 КК України обставин, що пом’якшують покарання підсудного, суд не вбачає. Обставиною, що обтяжує покарання підсудного суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.  

Згідно довідки Полтавського обласного наркологічного диспансеру  № 236 від 18 січня 2011 року, довідки Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру № 7230 від 28.12.2010 року, довідки Полтавської обласної психіатричної лікарні № 45 від 06.01.2011 року ОСОБА_4 у вищевказаних установах на обліку не перебуває (а.с. 83-85).   

Підсудний, згідно характеристики за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 86).

Згідно медичного висновку ОСОБА_4 лікування від залежності до психоактивних речовин не потребує (а.с.88).

Суд, з урахуванням зухвалої поведінки підсудного в судовому засіданні, зверхнього відношення до потерпілої та зазначення суду надуманих обставин, що ніби-то спровокували його на вчинення даного злочину, відсутності дійового каяття, а також обставин, що впливають на міру покарання останнього, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише за умови застосування до останнього реальної міри покарання пов’язаної з ізоляцією від суспільства.

          Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_6, у справі про стягнення з підсудного  матеріальної шкоди в сумі 2 921 грн. та моральної (немайнової) шкоди завданої злочином в сумі 150 000 грн. підлягає до часткового задоволення в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 2 921 грн. та моральної (немайнової) шкоди завданої злочином в сумі 50 000 грн. (а.с.21, 104).

          Цивільний позов, заявлений прокурором Ленінського району м. Полтави про стягнення з ОСОБА_4 на користь 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтави (р/р 35423001002032, ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, КЗПО 01999655) витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_6 в сумі 2 4981 грн. 36 коп. підлягає до задоволення в повному обсязі (а.с.32).  

          Судові витрати та речові докази  по справ відсутні.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 323, 324  КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 122 КК України,  призначивши покарання у вигляді 3 років обмеження волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4, до набрання вироку законної сили, залишити попередню – тримання під вартою.

Строк покарання рахувати з моменту його затримання з 17 червня 2011 року, як уточнено в судовому засіданні.  

Стягнути з ОСОБА_4 на користь 1-ої міської клінічної лікарні м. Полтави (р/р 35423001002032, ГУДКУ в Полтавській області, МФО 831019, КЗПО 01999655) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_6 в сумі 2 481 грн. 36 коп. (а.с.32).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 в рахунок відшкодування шкоди завданої злочином: 50 000 грн. - в рахунок моральної (немайнової) шкоди та  2 921 грн. – в рахунок завданої майнової шкоди (а.с. 21, 104).   

На вирок може бути принесено скаргу до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд міста Полтави протягом 15 діб з моменту його проголошення, засудженим у вказаний термін з часу отримання копії вироку.

Суддя   Н. І. Крючко