У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2008 року кримінальну  справу  за  касаційним    поданням   заступника   прокурора м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року щодо ОСОБА_1.,

встановила:

зазначеною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,    на  підставі   п.  “ґ” ст. 1  Закону   України       “Про амністію” від 19 квітня 2007 року звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від  26 квітня 2007 року (за ч.1 ст. 204 КК України із застосуванням ст.75 КК України у виді   1 року обмеження волі з іспитовим строком на один рік).

У апеляційному порядку постанова не переглядалася.

           У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва,  посилаючись на те, що  ОСОБА_1. 11 травня 2007 року, тобто під час іспитового строку, знову вчинив умисні злочини і йому пред'явлено обвинувачення у  вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.213 і ч.2 ст. 204 КК України,   що відповідно до  вимог п. ”г” ст.   7  Закону    України     “Про амністію” від 19 квітня 2007 року є перешкодою для застосування амністії, просить постанову суду від 27 липня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається  із   матеріалів  справи, 13 липня 2007 року до Поділького районного суду м. Києва від начальника Подільского районного відділу кримінально-виконавчої інспекції надійшло подання про вирішення питання про застосування щодо ОСОБА_1ст. 1 п.”г” Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 року.

Розглянувши в установленому законом порядку зазначене подання, вислухавши прокурора, який не заперечував проти застосування щодо ОСОБА_1 амністії, суд на законних підставах звільнив його від відбування покарання, призначеного вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2007 року.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи даних, суд правильно встановив, що ОСОБА_1. підпадає під дію Закону України “Про амністію” від 19.04.2007 року, оскільки його було засуджено за злочин, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше п'яти років, він має батьків віком понад 70 років, у яких немає інших працездатних дітей; згідно з даними Департаменту інформаційних технологій МВС України від 4 та 19 червня 2007 року він під час іспитового строку до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

 Та обставина,  що ОСОБА_1. у період іспитового строку вчинив інший злочин, про що не було відомо суду при винесенні оскаржуваного рішення, не може бути підставою для скасування у касаційному порядку постанови Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2007 року про його звільнення від відбування покарання, призначеного вироком Оболоннського  районного суду м. Києва від 26.04.2007 року на підставі ст. 1 п. “г” Закону України  “Про амністію від 19.04.2007 року.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону.

Не вбачаючи підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва.

Судді:

                Міщенко С.М.                    Вус С.М.                     Глос Л.Ф.