29.12.2011

                                                                                          № 2-2697-2011р.

                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                      І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

29 грудня 2011  року. Єнакіївській міський суд Донецької області у складі: судді Подколзіна В.М. при секретарі  Маліхової Н.П. , розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м. Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до Єнакіївської міської  ради, колективного підприємства «Редакції міської масової газети «Єнакіївський робочий»  «Про скасування недостовірної інформації, захисту честі, гідності та ділової репутації»-

                    В С Т А Н О В И В:

          Позивачка ОСОБА_1 у вересні 2011 року звернулась до суду з позовом до Єнакіївської міської  ради,  колективного підприємства «Редакції міської масової газети «Єнакіївський робочий»  про скасування недостовірної інформації, захисту честі, гідності та ділової репутації, посилаючись на те, що начальником відділу по питанням захисту прав споживачів Єнакіївської міської ради Лигою А.І. опублікована в газеті «Єнакіївський робочий»від 16 жовтня 2010 року №88(13337), друкованому засобі масової інформації  колективного підприємства «Редакції міської масової газети «Єнакіївський робочий», стаття під назвою «Голодные порции для юнокоммунаровских дошкольников.По чьей вине?», в якій розповсюджено неправдиві щодо неї та її діяльності відомості, а саме: «такого случая целенаправленного, умышленного лицемерия, с четко выстроенной схемой ущемлений прав наших детей мы даже не можем припомнить», а также городской голова порекомендовала ей / заведующей дошкольным учебным заведением №51/ либо забрать свою «писульку», либо вместе с регистрацией этого письма зарегистрировать заявление на расчет, вот и осталось это письмо в архиве ДУЗ. Угрозы увольнения посыпались на заведующую и после нашего визита в садик и после проверки санэпидемстанции. Да и представители нашего отдела получили личные угрозы от Юнокоммунаровского городского головы, что за разбирательства по жалобе нас ждут разбирательства в прокуратуре города». Просила визнати ці відомості такими, що не відповідають дійсності, принижують її честь, гідність, ділову репутацію; зобов'язати відповідача Єнакіївську міську  раду принести позивачці публічні  вибачення шляхом їх опублікування у газеті «Єнакіївський робочий», зобов’язавши газету «Єнакіївський робочий»надрукувати у газеті спростування недостовірної інформації. Позивач ОСОБА_1 зміст тексту спростування у позові не вказала.

          У судовому засіданні представник відповідача Єнакіївської міської  ради позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що зміст опублікованої статті у газеті «Єнакіївський робочий», на яку вказує позивач цілком  є правильним, який відповідає дійсності, просив суд відмовити позивачці у її позовних вимогах.

Представник друкованого засобу масової інформації  колективного підприємства «Редакції міської масової газети «Єнакіївський робочий»позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачці у її позовних вимогах.

Третя особа начальник відділу по питанням захисту прав споживачів Єнакіївської міської ради Лига А.І. у судовому засіданні пояснив, що стаття, яка була їм написана до газети «Єнакіївський робочий»містить цілком достовірну інформацію, яка базується на зібраних доказах, зібраних в результаті перевірки скарг громадян щодо неналежного харчування дітей у дошкільних закладах м. Юнокомунарівська. Просив суд відмовити позивачці у її позовних вимогах.

Свідок ОСОБА_4  суду пояснила, що стаття яка була надрукована у газеті «Єнакіївський робочий»не відповідає дійсності, про що вона знає зі слів позивачки ОСОБА_1 Свідку нічого невідомо на яку суму грошей харчувались діти у дошкільних закладах  №51 та № 23  м. Юнокомунарівська.

Свідок ОСОБА_5  суду пояснила, що вона працювала головним бухгалтером Юнокомунарівського виконкому. Харчуванням дітей у дошкільних закладах займався робітник з харчування. У зв’язку з недостатнім фінансуванням харчування дітей було неповним. Вона займалась перерахуванням грошей постачальникам продуктів харчування.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює на посаді завідуючої  дошкільного навчального закладу №23 м. Юнокомунарівська. Харчування дітей в цьому закладі не відповідало  необхідним нормам харчування. Коли вона звернулась з цього приводу із заявою до Юнокомунаровського міського голови ОСОБА_1, остання стала погрожувати звільненням, порадила забрати заяву яку не було зареєстровано, сказала щоб вона забрала свою «писульку». Ніякої допомоги  від Юнокомунаровського міського голови ОСОБА_1 з приводу поліпшення харчування дітей надано не було і в проблеми харчування дітей голова не вникала.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді завідуючої  дошкільного навчального закладу №51 м. Юнокомунарівська і дала аналогічні свідчення із свідченнями ОСОБА_6

          Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у судовому засіданні дали аналогічні між собою свідчення та суду пояснили, що харчування дітей у дошкільних дитячих закладах № 23 і № 51 м. Юнокомунарівська не відповідало встановленим нормам харчуванням внаслідок чого діти залишалися голодні.

          Суд вислухавши сторони, третю особу, свідків, прийшов до наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

           За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

            Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст. 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

            Аналіз зазначеного національного законодавства та ст. 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

            Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

             За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

              Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

              Додаткові підстави звільнення від відповідальності засобів масової інформації та журналістів визначаються Законами України : "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства" та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 обіймала посаду голови Юнокомунарівської міської ради і викладені у статті спірні відомості стосувалися саме її  діяльності як посадової особи.

           А тому при вирішенні даного спору суд враховує  положення абзацу 6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

            Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

           Крім зазначеного, суд звертає увагу на  той факт, що у самій статті йде мова саме про оцінку діяльності позивачки, а саме не вирішення питання щодо поліпшення харчування у дошкільних дитячих закладах м. Юнокомунарівська. У зв'язку з цим перевіряючи скарги громадян з цього приводу начальником відділу по питанням захисту прав споживачів Єнакіївської міської ради Лигою А.І. була опублікована в газеті «Єнакіївський робочий»від 16 жовтня 2010 року №88(13337), стаття під назвою «Голодные порции для юнокоммунаровских дошкольников.По чьей вине?». Зазначене вказує на те, що ця  інформація є оцінкою дій, висловлювання у статті не можна витлумачити як такі, що містять ствердження про порушення позивачем законодавства, і надають можливість читачам проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб'єктивних переконань. Крім того, третя особа посилається на відсутність його умислу в заподіянні шкоди, оскільки опиралася на встановлені факти в процесі проведеної перевірки  з питань  харчування дітей в указаних дитячих закладах на підставі звернень громадян із скаргами з цього приводу.

Аналіз змісту статті говорить про те, що вона направлена не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачки, а на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадової особи. Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки є вираженням суб'єктивної думки й поглядів.

Крім того, факти вказані у надрукованій статті  знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, що вбачається із пояснень свідків та наданих письмових доказів, які свідчать про неповноцінне харчування дітей в указаних дитячих закладах і суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що поширені ним відомості відповідають дійсності.

           Разом з тим позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей, які не були надані суду, так як позивачем як у позовній заяві так і у судовому засіданні  висловлювались нічим не підтверджені обурення, та незадоволення з приводу змісту статті.

           Оскільки в статті відсутня недостовірна інформація, а за висловлювання оціночних суджень відповідачі  не можуть бути притягнуті до відповідальності, то у суду немає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.  3, 28, 34 Конституції України, ст.ст. 297, 299 ЦК України, Ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод;  Рішенням Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, ст. 1 Закону України "Про інформацію" від 21 грудня 1993 року N 3759-XII з наступними змінами; Законами України : "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" від 16 листопада 1992 року N 2783-XII з наступними змінами; "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 року N 3759-XII; "Про інформаційні агентства" 28 лютого 1995 року N 74/95-ВР;  та "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР;  ст.ст. 10,11, 209,212 - 215 ЦПК України, суд -

          В И Р І Ш И В :        

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до Єнакіївської міської  ради, колективного підприємства «Редакції міської масової газети «Єнакіївський робочий» про скасування недостовірної інформації, захисту честі, гідності та ділової репутації відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області, через Єнакіївський місцевий суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляції.

                                Суддя                             Подколзін В.М.