Справа № 953/15410/21

Провадження № 2/761/989/2025

У Х В А Л А

30 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», треті особи - ТОВ «ФК Укрфінанс груп», про повернення безпідставно отриманих коштів,-

в с т а н о в и в :

До Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про повернення безпідставно набутого майна, на підставі вимог ст. 1212 ЦК України, за якою позивач просив зобов`язати відповідача повернути 23717,68 дол. США, що були набуті відповідачем від позивач без достатньої правової підстави.

Згідно ухвали судді Київського районного суду м. Харкова (с. Лях М.Ю.) від 11.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 24.01.2022 р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі адвоката Князєва Віктора Олександровича до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», в особі уповноваженої - Стрюкової Ірини Олександрівни, третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфинанс груп» про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2022 року дана справа надійшла в провадження судді Губської Я.В., призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05.12.2022 р. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», третя особа на стороні відповідача - ТОВ Фінансова компанія «Укрфінанс груп» про повернення безпідставно набутого майна - передано на розгляд за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Підставою для передачі справи за підсудністю за місцезнаходженням відповідача стала відсутність відносин між позивачем та відповідачем, які виникли із споживчого договору та є підставою для розгляду позову про порушення прав споживача. З огляду на викладене, спір, що розглядається судом у даній справі, виник щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно - ст. 1212ЦК) і ніяким чином не стосується порушення прав позивача як споживача і положення Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на спори щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).

01.02.2023 р. справу розподілено до провадження судді Макаренко І.О.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

08.04.2025 р. справу передано до судді Осаулова А.А.

Ухвалою судді від 09.04.2025 р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: позивачу потрібно було надати оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору, або копії документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

25.04.2025 р. після закриття підготовчого засідання на виконання ухвали судді від 09.04.2025 до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», треті особи - ТОВ «ФК Укрфінанс груп», за якою позивач просить визнати недійсним договір №159Ф-АК400 від 14.08.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19) застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''«Дія 97» проти України'' від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.

Між тим, подана уточнена позовна заява не може вважатись ані збільшенням розміру позовних вимог, ані зміною предмету або підстави позову, оскільки фактично було подано новий (інший) позов, в якому позивач просить визнати недійсним договір №159Ф-АК400 від 14.08.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем, а тому потрібно відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. При цьому, вказана уточнена позовна заява подана після закінчення підготовчого засідання.

Згідно ч.11,13 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, станом на 30.04.2025 року позивач викладені в ухвалі суду від 09.04.2025 недоліки не усунув, а тому відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява про повернення безпідставно отриманих коштів залишається без розгляду.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 185, 353-355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити у прийнятті уточненої позовної заяви від 15.04.2025 р. про визнання недійсним договору та повернути заявникові.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ВТБ Банк», треті особи - ТОВ «ФК Укрфінанс груп», про повернення безпідставно отриманих коштів,-залишити без розляду.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Осаулов А.А.