ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

02 травня 2025 року   ЛуцькСправа № 140/3517/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А “Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону”.

Ухвалою суду від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

10.04.2025 суд постановив ухвалу у  справі №140/3517/25 про роз`єднання позовних вимог, відповідно до якої позовні вимоги у справі №140/3517/25 роз`єднано в самостійні провадження, у тому числі   провадження за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А “Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону”; залишено у справі №140/3517/25 самостійне провадження за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та постановлено судовий розгляд справи №140/3517/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 10:30 12.05.2025.

29.04.2025 представник позивача Ковтунець Ю. С. подала заяву про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_3 здійснювати стягнення будь-яким способом суму нестач в розмірі 2 162 564,05 грн з ОСОБА_1 , що виникла на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А, та зупинити дію наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2025  №2245ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 » до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Вказана заява обґрунтована тим, що оскаржуваним у даній справі наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А суму нестачі у розмірі 2162564,05 грн віднесено на рахунок позивача та визнано винним щодо неналежного виконання обов`язків військової служби. Зазначає, що позивач з 03.11.2024 проходить військову службу службі у Військовій частині НОМЕР_3 , у зв`язку з чим з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 засобами СЕДО за супровідним листом від 19.03.2025 №14/4/251 надійшли копії матеріалів службового розслідування та оскаржуваного наказу від 14.03.2025 №1916А, виданого за результатами вказаного службового розслідування. 02.04.2025 командиром Військової частини НОМЕР_3 видано наказ №2245ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 », відповідно до якого позивача на підставі статей 6, 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160-IX) притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 2 162 564,05 грн, вирішено відшкодування шкоди здійснювати в порядку, визначеному статтею 13 Закону №160-IX. Вказані обставини свідчать про те, що оскаржуваний у даній справі наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А почав виконуватися командиром Військової частини НОМЕР_3 . З урахуванням наведеного зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду, оскільки виконання наказу шляхом стягнення сум нестач з грошового забезпечення позивача призведе до погіршення матеріального становища останнього та спричинить виникнення нових спорів, вимог про повернення безпідставно утриманих коштів Військовою частиною НОМЕР_3 .

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, в перший робочий день після повернення судді з відрядження.

Заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини другої статті 151 КАС України Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до Рекомендацій № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у відповідача Військовій частині НОМЕР_1 , а на даний час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

14.03.2025 командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону», пунктами 2, 3, 5, 8 якого наказано: суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану у розмірі 3 027 589, 67 грн розподілити між винними особами - майором ОСОБА_1 та  майором ОСОБА_2 ; суму нестачі, що виникла внаслідок понаднормової виплати додаткової грошової винагороди та одноразової винагороди на період дії воєнного стану за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року у розмірі 2 162 564,05 грн віднести на рахунок майора ОСОБА_1 ; майора ОСОБА_1 за неналежне виконання обов`язків військової служби, визначених за посадою, порушення вимог статей 11, 16, 102 Статуту, статей 4, 6 Дисциплінарного статуту в частині неналежного виконання обов`язків військової служби, визначених за посадою, чесного і сумлінного виконання військового обов`язку, що виявилось у зазначені недостовірних відомостей у рапорті про виплату додаткової грошової винагороди та одноразової грошової винагороди на період дії воєнного стану, що призвело до завдання державі збитків у розмірі 2 162 564, 05 грн - визнати винним, але до дисциплінарної відповідальності не притягувати у зв`язку із виключенням військовослужбовця зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2024 №315; з метою відшкодування матеріальних збитків, відповідно до вимог статті 11 Закону № 160-IX до 19.03.2025 направити встановленим порядком належним чином завірену копію цього наказу та матеріалів службового розслідування до військової частини НОМЕР_3 для притягнення майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану державі у розмірі 2 162 564,05 грн.

Відшкодування шкоди в разі переведення особи до іншого місця служби чи перебування в розпорядженні відповідного командира (начальника) врегульовано статтею 11 Закону №160-IX.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Отже, згідно з наведеними положеннями законодавства, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби, то таке рішення має бути прийнято командиром (начальником) за новим місцем служби.

Судом встановлено, що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025  №1916А разом з матеріалами службового розслідування був направлений командиру Військової частини НОМЕР_3 .

02.04.2025 командиром Військової частини НОМЕР_3 видано наказ №2245ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 », яким наказано командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону майора ОСОБА_1 на підставі статей 6, 11 Закону №160-IX притягнути до повної матеріальної відповідальності в розмірі 2 162 564,05 грн; відшкодування шкоди здійснювати в порядку, визначеному статтею 13 Закону №160-IX; виплату майору ОСОБА_1  щомісячної премії за квітень 2025 року здійснювати з врахуванням приписів пунктів 4, 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №160-IX стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

У заяві від 29.04.2025 представник позивача просить забезпечити позов шляхом зупинення дії наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2025  №2245ОД «Про притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 » та заборони Військовій частині НОМЕР_3 здійснювати стягнення будь-яким способом суму нестач в розмірі 2 162 564,05 грн з ОСОБА_1 , що виникла на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А до набрання рішенням у даній справі законної сили.

Суд наголошує, що предметом розгляду даної справи є виключно наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від  14.03.2025 №1916А.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Суд зазначає, що позивача притягнуто до матеріальної відповідальності саме згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 02.04.2025 №2245ОД (а не згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від  14.03.2025 №1916А) та, як наслідок, вчинення Військовою частиною НОМЕР_3 подальших дій щодо стягнення сум завданої шкоди, випливають з наказу від 02.04.2025 №2245ОД.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, та не допускається відповідно до пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256 КАС України, суд  

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову заяву в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                  О. О. Андрусенко