Справа №760/26620/24

Провадження №2-а/760/775/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» травня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 3127889 від 25 вересня 2024 року,

встановив:

у жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА № 3127889 від 25 вересня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ним було виявлено в кабінеті водія інформацію, щодо складення відносно нього постанови ЕНА №3127889 від 25.09.2024 року про порушення п. 9.2.6. Правил дорожнього руху (надалі ПДР) - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом. Згідно вказаної постанови до нього застосовано адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. 25.09.2024 року він не отримував вказану постанову, його не зупиняли працівники патрульної поліції з приводу порушення п.9.2.6. ПДР, тому йому було не зрозуміло за яких обставин та з яких підстав працівниками поліції було складено постанову ЕНА №3127889 про накладення адміністративного стягнення. З метою встановлення дійсних обставин подій що відбулись 25.09.2024 року та щодо яких складено постанову по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №3127889, на підставі укладеного між ним та адвокатським бюро «Шевчука Д.В.» договору про надання правової допомоги, адвокат Шевчук Д.В. 04.10.2024 року звернувся з запитом до управління патрульної поліції м. Києва з проханням надати копію постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №3127889 від 25.09.2024 року складену щодо нього та долучені до постанови докази, що підтверджують вчинення ним правопорушення зазначеного у вказаній постанові. У відповідь на вказаний адвокатський запит Управління патрульної поліції направило на електронну пошту адвоката відповідь на запит вих.1909аз41/11/4/02-2024 від 10.10.2024 року та копію постанови по справі про адміністративне правопорушення ЕНА №3127889 від 25.09.2024 року (надалі - Постанова), будь яких інших доказів щодо підтвердження обставин викладених в постанові поліцією надано не було. Як слідує з отриманої копії Постанови, інспектором 1 взводу 7 роти 3 батальйону полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Сівоздрав Артемом Сергійовичем складено Постанову, час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 25.09.2024 року 09.36 в м. Київ, вул. Березняківська, 31, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MercedesBenz С400, н/з НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при перелаштуванні з однієї смуги руху в іншу, чим порушив п.9.2.6. ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, ч.2. ст.122 КУпАП. Прийняте у справі рішення: адміністративний штраф 510 грн. Додатки до Постанови відсутні, в графі копію постанови отримано: вказано відмовився. Отже, вказана Постанова не містить доказів або посилання на докази що підтверджують вчинення ним правопорушення зазначеного в постанові, а саме порушення п.9.2.6. ПДР за адресою вказаною в Постанові, також відсутні докази що підтверджують ознайомлення та вручення йому Постанови. З врахуванням наведеного, просив визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3127889 від 25.09.2024 року; стягнути з відповідача судові витрати.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 жовтня 2024 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали від 08 листопада 2024 року про залишення позову без руху на адресу суду 18 листопада 2024 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Солом?янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження за адміністративним позовом; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Інших процесуальних дій не вчинялось.

24 грудня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, яка обґрунтована наступним. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічноправових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Згідно із вимогами щодо позовної заяви, які містяться в ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. В даній справі Позивачем в якості Відповідача помилково обрано управління патрульної поліції в м. Києві, яке, являючись структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, не є юридичною особою та не має зокрема присвоєного коду ЄДРПОУ, рахунків в банках, а тому не може бути відповідачем в справі в розумінні ст. 160 КАС України та є по факту неналежним Відповідачем. Таким чином Позивач звернувся із позовом не до тієї особи. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства вбачається, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні (Постанова ВС КАС від 21 грудня 2018 року у справі № 803/1252/17, адміністративне провадження № К/9901/50685/18 (ЄДРСРУ № 78808400). У зв`язку із тим, що даний позов заявлено із порушенням ст. 160 КАС України, суд відповідно до п.7 ч. 1 ст. 240 КАС України залишає його без розгляду.

Також, 24 грудня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому вказане наступне. Згідно постанови, 25.09.2024 року о 09 год. 36 хв. за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 31, Інспектором було виявлено транспортний засіб Mercedes-Benz С400 номерний знак НОМЕР_1 , водій якого під час керування та при перелаштуванні з однієї смуги в іншу не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 «б» ПДР України. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Згідно до п. 1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху по всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватись на вимогах цих ПДР. Відповідно до п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. У відповідності до п. 9.1 «а» ПДР України попереджувальними сигналами є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою. Згідно п. 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Частина 2 ст. 122 КУпАП, визначає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до положення ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч. 2 ст. 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до пункту 9 розділу ІII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Важливо зазначити, що відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція) та до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення. Згідно п.1 частини 3 розділу 8 Інструкції строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Оскільки датою правопорушення є 25.09.2024 р., то останнім днем зберігання відповідного відеозапису є 24.10.2024 р. У зв`язку з тим, що провадження в справі відкрито 20.11.2024р, тобто майже через місяць з дня закінчення строку зберігання відео, у Відповідача наразі відсутній відеозапис відповідно до оскаржуваної постанови. Відповідно до статті 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Повноваження адміністративного суду, розглядаючи справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені статтею 286 КАС України. Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Виходячи з вищевикладеного, диспозиція статті не передбачає визнання Постанови протиправною чи незаконною, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак, теза Позивача в прохальній частині позовної заяви, щодо визнання постанови протиправною є необґрунтованою, безпідставною та такою, яка не може бути застосована в даному провадженні. На підставі наведеного, просили відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3127889 від 25.09.2024 року, винесеної інспектором взводу 7 рота 3 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Сівоздрав А.С., щодо ОСОБА_1 , транспортний засіб Mersedes - benz C400 НОМЕР_1 , 25.09.2024 09:36, м. Київ, вулиця Березняківська, 31, водій керуючи тз не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при перелаштуванні з однієї смуги руху в іншу, чим порушив п.9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, ст. 122 ч. 2 (а.с. 6).

Судом також досліджено адвокатський запит (а.с. 9 - 10), лист Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (а.с. 5).

Інших доказів матеріали справи не містять.

Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.

Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі №524/5536/17 від 15.11.2018 року.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місті вчинення правопорушення.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію», систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за № 724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем заявлено позовні вимоги до Управління патрульної поліції у місті Києві.

Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, може бути Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає інспектор взводу 7 рота 3 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Сівоздрав А.С.

Разом з тим, клопотання про залучення Департаменту патрульної поліції, як суб`єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавалось, клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також до суду подано не було.

Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Управління патрульної поліції у місті Києві.

Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог

Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

У відповідності до частин першої, третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Згідно матеріалів справи оскаржувану постанову складено інспектором взводу 7 рота 3 бат. ПОЛК-1 Управління патрульної поліції в місті Києві старшим лейтенантом поліції Сівоздрав А.С.

Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах саме з Департаментом патрульної поліції. Оскільки, УПП у місті Києві, в якому проходить службу інспектор, є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Так, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Відповідно, Управління патрульної поліції у м. Києві не є належним відповідачем за позовом при оскаржені постанови про адміністративне правопорушення винесеної працівником іншого територіального органу поліції - інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Тому належним відповідачем по даній справі має бути саме Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646).

Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший орган а не той, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.

Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, враховуючи викладене, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.

Тобто, у даному випадку за правилами ст. 48 КАС України суд першої інстанції може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.

Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Департамент патрульної поліції.

Так, за приписами ч. ч. 3 - 6 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.

Варто вказати на те, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом у цьому провадженні, оскільки, позов пред`явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред`явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов було заявлено до неналежного відповідача, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про заміну відповідача на належного та/або залучення в якості співвідповідача належного відповідача у даному спорі, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред`явлення до неналежного відповідача, оскільки, в силу вимог процесуального закону, суд із власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання сторони позивача позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися із позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про Національну поліцію", ст. ст. 247, 283 - 285 КУпАП України, ст.ст. 242 - 246, 250, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 3127889 від 25 вересня 2024 року, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Тесленко