ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 рокуСправа №640/25251/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2  про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 заборгованості суми  індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року  № 1078 із встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити повний обов`язковий розрахунок, нарахувати та виплатити, стягнути на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 зі встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1   станом 1 серпня 2016 року, у наслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - додаткова щомісячна грошова винагорода у розмірі 60 %, передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016 року), надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавка за вислуги років та суми індексації грошового забезпечення, передбачені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, що призвело до недоплати ОСОБА_1 коштів  одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої абзацом 7 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014р. № 460, за повних 14 календарних місяців служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 провести новий розрахунок місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2016 та включити до його складу, додаткові щомісячні виплати - додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 %, передбачену Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016), надбавку за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавку за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, і на підставі нового розрахунку здійснити доплату на користь ОСОБА_1 суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом сьомим п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014 року № 460, за повних 14 календарних місяців служби;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2016 роки (за 2 (два) роки, разом за 28 днів), під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби – 01.08.2016 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити, стягнути на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2016 роки (за 2 (два) роки, разом за 28 днів), під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби - 01.08.2016 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 виплату належних коштів відповідно до рішення суду ОСОБА_1 здійснити шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 за наступними реквізитами: одержувач АТ КБ «ПриватБанк», код банку одержувача (МФО) 305299, код отримувача (ЄДРПОУ): 14360570, картка для виплат одержувача поточний рахунок НОМЕР_3 , отримувач: ОСОБА_1 (Картка платника податків № НОМЕР_4 ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.01.2025 року відповідно до положень  п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ адміністративна справа №  640/25251/21 надійшла до  Дніпропетровського окружного адміністративного суду.  

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 року  адміністративна справа прийнята до провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 12.02.2025 року.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2016 року його, звільненого наказом КСВ ЗСУ (по особовому складу) від 25.07.2016 року № 334 з військової служби у запас відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», визначено рахувати таким, що справи та посаду здав і виключений зі списків особового складу, знятий з усіх видів забезпечення. У червні 2021 року позивач звернувся до відповідачів із заявами про нарахування та виплату йому заборгованості невиплаченої індексації грошового забезпечення у період з 2015 року по 2916 рік. Проте, Військова частина НОМЕР_1 не розглянула належним чином заяву позивача та передала її для розгляду до Військової частини НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_2  листом від 06.07.2021 року № 357 повідомила позивача про не проведення виплати індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по 2-16 рік  і відмовила у здійсненні перерахунку. В своєму листі Військова часина НОМЕР_2 зазначила, що проведення індексації грошового забезпечення перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів та не може виходити за їх межі і звертає увагу, що у межах наявного фінансового ресурсу виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців у МОУ з 2016 року не було, а тому відсутні підстави для цього. Позивач також зазначив, що Військова часина НОМЕР_1 безпідставно не проводила нарахування та не виплачувала йому індексацію грошового забезпечення у період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року включно за розрахунками для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) базового місяця – січня 2008 року та ОГДЗ при звільненні,  грошової компенсації за невідбуту додаткову відпустку УБД за 2015-2016 роки, у зв`язку з чим невірно було проведено виплату грошового забезпечення та розрахунок при звільненні. Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , відповідач всупереч вимогам Законів та нормативно-правових актів не здійснив всіх належних позивачу при звільнені обов`язкових для виплати коштів, а також невірно  нарахував та не у повному обсязі виплатив наступні кошти: не нараховані та не виплачені при звільненні 01.08.2016 року  кошти за індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року,  яка передбачена згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, Законом України від 05.10.2000 року № 2017-111 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 зі встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) базового місяця - січень 2008 року; у порушення вимог частини другої, третьої ст. 9 Закону України «Про соціальний  і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»  фінансовим органом військової частини НОМЕР_1 було здійснено неповний розрахунок складу місячного грошового забезпечення станом на 1 серпня 2016 року, унаслідок чого протиправно не враховано до його складу додаткові види і грошового забезпечення - додаткова щомісячна грошова винагорода у розмірі 60 %, передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення  позивача з військової служби), надбавка за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислуги років та суми індексації грошового забезпечення, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» з встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, що в свою чергу призвело до недоплати позивача одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом сьомим п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014 року № 460 за 14 календарних місяців служби, яка була виплачена позивачу не повному обсязі при звільненні зі служби 01.08.2016 року; не виплачена грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 та 2016 роки (за 2 (два) роки, разом за 28 днів), під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 01.08.2016 року.  Окрім того, позивач посилався на те, що  з 01.01.2020 року Військова частина НОМЕР_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 , і відповідно рішення про проведення відповідних фінансових розрахунків та їх виплата  належить до компетенції Військової частини НОМЕР_2 . Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. 

19.10.2021 року до  Окружного адміністративного суду м. Києва  надійшов відзив Військової частини НОМЕР_2 , в якому представник просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування, представник відповідача посилався на те, що У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 99.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та підлягала застосуванню з 01.12.2015, базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку №1078). Крім того, базовий місяць (місяць підвищення) визначається у разі, якщо підвищена тільки тарифна ставка (оклад). З урахуванням пункту 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 року, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець. Разом з тим, пунктом 1 Постанови № 1013 від 09.12.2015 року передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 3 0.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що стало підставою для зміни місяця підвищення (базового місяця) у цілях нарахування індексації військовослужбовцям з січня 2016 року на березень 2018 року. Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Проте, з урахуванням положень пункту 3 Постанови №1013 Урядом фактично запропоновано у грудні 2015 року підвищити зарплати працівникам бюджетної сфери за рахунок збільшення посадових окладів (тарифних ставок) та підвищення постійних складових зарплати, з тією метою, щоб з січня 2016 року розпочати обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Тобто, вказаною постановою визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого у подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року представник відповідача зазначив, що військова частина НОМЕР_2 у своїй діяльності керується наказом Міністерства оборони України від 22.05.2018 року №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» та вказівками Департаменту фінансів Міністерства фінансів України. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у грудні 2015 року - серпні 2016 року у Міноборони не було. Щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення станом на 01.08.2016 року представник відповідача зазначив, що  одноразова грошова допомога не є регулярною та належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Щодо грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки, представник відповідача зазначив, що в рік звільнення позивач не звертався до командування військової частини з рапортом на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2016 рік, а отже і підстав для виплати такої компенсації у командування частини не було. Окрім того, представник зазначив, що статус учасника бойових дій, а отже і право на відпустку як учасник бойових дій, позивач набув з 01.02.2016 року, що підтверджується наданою копію посвідчення серія НОМЕР_5 від 01.02.2016 року. Також, представник відповідача вважав, що позивачем пропущений місячний строк на звернення з позовом, оскільки про своє порушене право позивач дізнався з моменту звільнення 01.08.2021 року.

02.11.2021 року до окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якому представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування, представник відповідача посилався на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Порядок № 1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Враховуючи зазначене, виплата сум індексації грошового забезпечення має здійснюватися у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Представник відповідача також зазначив, що  індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Висновок про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення позивача ґрунтується також на тому, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, а також відомостей зазначених у відзиві на позов, щодо збільшення грошового забезпечення в Мінобороні, та у зв`язку з дією особливого періоду. Стосовно неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення станом на 01.08.2016 року представник відповідача зазначив, що одноразова грошова допомога не є регулярною та належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців. Представник відповідача підкреслив, що щомісячна додаткова грошова винагорода є окремим доповненням до суми грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що не входить до сукупності складових місячного грошового забезпечення, з якого у зв`язку зі звільненням військовослужбовця з військової служби обраховується й виплачується одноразова грошова допомога. Стосовно грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2016 роки представник відповідача зазначив, що позивач не звертався до командування військової частини з рапортом на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2016 року, а отже і підстав для виплати такої компенсації у командування частини не було. Також зазначив, що статус учасника бойових дій, а отже і право на відпустку як учасник бойових дій, позивач набув з 01.02.2016 року, що підтверджується наданою копію посвідчення серія НОМЕР_5 від 01.02.2016 року. Окрім того, представник відповідача посилався на те, що  позивачем пропущено строки звернення до суду з позовною заявою та він не належить до осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

18.02.2025 року  в системі «Електронний суд» надійшов відзив – Військової частини НОМЕР_2 , в якому представник відповідача посилався на те, що у період з 01.12.2015 року по 16.02.2016 року позивач не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому  у відповідачів був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення. Також, представник відповідача посилався на те, що позивач був зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 в лютому 2016 року, йому як новоприйнятому військовослужбовцю був встановлений базовий місяць січень 2016 року (відповідно до Постанови №1013, якою запроваджено єдині підходи для проведення індексації), а тому проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року є неможливим. Щодо вимоги про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2016 роки (за 2 (два) роки, разом за 28 днів) представник відповідача зазначив, що згідно доданої до позовної заяви копії посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_6 , воно видано позивачу 01.02.2016 року. Разом з цим, позивач заявляє вимоги про нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, в тому числі за період 2015 року. Тобто в той час, коли позивач не мав цього статусу. Відповідно ці вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Щодо вимоги про включення до складу грошового забезпечення станом на 01 серпня 2016, додаткової щомісячної грошової винагороди, надбавки за виконання особливо-важливих завдань, надбавки за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення за базовим місяцем - січень 2008, представник відповідача зазначив, що Постанова КМУ № 1294 від 07.11.2007 року не визначає, що до складу місячного грошового забезпечення входить індексація грошового забезпечення. Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, представник зазначив, що згідно рішення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.12.2019 року №39140, Військову частину НОМЕР_1 (відповідач 1) виключено з мережі розпорядників бюджетних коштів та зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020 року. Таким чином, Військова частина НОМЕР_2 відповідальна за нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 тільки з 01.01.2020 року. До цієї дати, такого обов`язку на Військову частину НОМЕР_2 покладено не було. Відповідно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності стосовно за період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для  часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас наказом командуючого Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 25.07.2016 року № 334 відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пункту 1 підпункту «є» (у зв`язку з вислугою встановлених строків військової служби, передбачених частиною першою абзацом другим частини сьомої ст. 23 цього Закону).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 01.08.2016 року № 163 з 01.08.2016 року позивач виключений зі списків особового складу частини, знятий з усіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, цим наказом  встановлено виплатити щомісячну премію  за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 380% місячного грошового забезпечення, додаткову грошову винагороду у розмірі 60% місячного грошового забезпечення, надбавку за виконання особливо-важливих завдань у розмірі  50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Щорічна відпустка за 2016 рік не використана, встановлено виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаною щорічної відпустки за 2016 рік,  матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік не отримав, встановлено виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 14 календарних місяців у розмірі 4%.

Відповідно до грошового атестату, виданого Військовою частиною НОМЕР_2 06.07.2023 року вислуга років на 01.08.2016 року становить 28 років 0 місяців 15 днів та позивачу виплачена одноразова грошова допомога в разі звільнення з військової служби в сумі 4516грн. 74 коп.

04.06.2021 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про: виплату  індексації грошового забезпечення за весь період проходження служби включно з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року зі встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) базового місяця січень 2008 року; здійснення належного розрахунку місячного грошового забезпечення станом на серпень 2016 року, до складу якого врахувати додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60% та суми індексації грошового забезпечення зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок – базового місяця січень 2008 року, з урахуванням якого провести доплату коштів одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно постанови КМУ № 460 від 17.09.2014 року при звільненні зі служби; здійснення нарахування та виплати належної грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки для учасників бойових дій за період з 2015 року по 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 01.08.2016 року.

Листом № 357 від 06.07.2021 року Військової частини НОМЕР_2 позивачу повідомлено, що  за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення не проводилась та за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 17.02.2016 року по 01.08.2016 року позивачу були виплачені всі належні види грошового забезпечення. Також зазначено, що підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток, як учаснику бойових  дій, за період проходження служби не має.

Позивачу надана довідка щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з 17.02.2016 року по 01.08.2016 року.

Отже, спір між сторонами виник з підстав бездіяльності щодо не нарахування та невиплати  позивачу належних сум при звільненні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року заборгованості суми  індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року  № 1078 із встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року та зобов`язання вчинити певні дії, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та її належить обов`язково нараховувати й виплачувати, про що зазначив Верховний Суд у  постановах від 23.10.2019 року у справі №825/1832/17, від 16.04.2020 року у справі №822/3307/17, від 16.09.2020 року у справі №815/2590/18.

Конституційний Суд в рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 року дійшов висновку про те, що положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Оскільки зміни у статтю 233 КЗпП України, які ввели обмеження строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать звільненому, були передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких актів України щодо оптимізації трудових відносин», який був прийнятий 01.07.2022 року, а чинності набрав 19.07.2022 року, а попередня редакція статті 233 КЗпП України не містила обмежень на звернення до суду з аналогічних питань, при застосуванні строків давності звернення до суду  підлягають застосування положення КЗпП України, які діяли на момент порушення права позивача на виплати.

Отже, позивач не обмежений будь-якими строками щодо звернення до суду  з позовом про стягнення належного йому грошового забезпечення та індексації, як складової частини грошового забезпечення, а тому посилання відповідачів на пропуск позивачем строку звернення до суду, суд відхиляє, як необгрунтовані.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон                  № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-ХІІ  індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону 3 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до з п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 року у справі № 200/9297/19-а вказав, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015р. має застосовуватися січень 2008 року.

Верховний Суд в постанові від 19.05.2022 року по справі № 400/103/21 зазначив, що  з урахуванням п. 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення особи за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з п.10-2 Порядку №1078  для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Під час розгляду справи, суд доходить висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових, у даному випадку окладу), є базовим при проведенні індексації. 

На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови КабМіну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294 (далі - постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 року, та якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою КабМіну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.

Отже, відповідно до приписів Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 01.08.2016 року, оскільки в січні 2016 року тарифні ставки не змінювалися.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у вказаній вище частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. 

Заперечення відповідача щодо не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період військової служби через відсутність бюджетного фінансування, суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України у справі «Кечко проти України» щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

З урахуванням вищевикладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування для виплати індексації грошового забезпечення, що не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, які передбачені законом. 

Щодо позовних вимог в частині неврахування до складу щомісячного грошового забезпечення станом на 01.08.2016 року додаткової місячної грошової винагороди в розмірі 60%, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок ( окладів) базового місяця січень 2008 року, що призвело до недоплати коштів одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинної у період спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року (далі - Постанова №889) (чинної на час виникнення спірних правовідносин),  визначено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 року затвердив «Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» № 595 (інструкція діяла до 16.12.2016 року).

Зазначена Інструкція в п. 3 містила положення, які передбачали, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

В той же час, в п. 8, 9 Інструкції № 595 зазначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення і розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

На момент виникнення спірних правовідносин  з 01.12.2015 року по  01.08.2016 року також діяла затверджена Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260  «Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (втратила чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 260 від 07.06.2018 року) (Далі – Інструкція № 260).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п. 1.9 Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв`язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Отже, вказані вище Інструкції № 595 та № 260  передбачали, що  у склад одноразової грошової допомоги при звільненні, яка обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, не включаються такі додаткові види грошового забезпечення як винагорода.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 року у справі № 825/997/17 звернула увагу на те, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів. І щомісячні додаткові види грошового забезпечення (що мають постійний характер) теж в цю структуру входять. Так, зі змісту діючої тоді постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.

ВП ВС наголосило, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили. Тому, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкцій № 595 та 550. До спірних правовідносин, також, не підлягають застосуванню і норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди. 

Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

З поданої позивачем довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з 17.02.2016 року по 01.08.2016 року, виданої 06.07.2023р. Військовою частиною НОМЕР_2 вбачається, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідно до наказу МОУ № 595 від 15.11.2010 року виплачувалась позивачу в розмірі 60% грошового забезпечення та мала постійний характер та виплачувалась кожного місяця.

Приймаючи до уваги, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення, з якого позивачу  має бути обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, а також враховуючи, що відповідачем не була проведене індексація грошового забезпечення позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги в  частині зарахування додаткової грошової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення для визначення одноразової грошової допомоги при звільненні є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 

Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2016 роки (за 2 (два) роки, разом за 28 днів), під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби – 01.08.2016 року та зобов`язання вчинити певні дії, слід зазначити наступне.

З поданої позивачем довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, премій, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні з 17.02.2016 року по 01.08.2016 року, виданої 06.07.2023р. Військовою частиною НОМЕР_2 , вбачається, що компенсація за невикористані дні відпустки була виплачена позивачу при звільненні.

Відповідачі у своїх відзивах зазначили, що статус учасника бойових дій, а отже і право на відпустку як учасник бойових дій, позивач набув з 01 лютого 2016 року, що підтверджується наданою копію посвідчення серія НОМЕР_5 від 01.02.2016 року, а отже підстав для виплати такої компенсації за 2015 рік не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» (далі -  Закон №504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 17 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з п. 18 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06.12.1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII ( в редакції на час спірних правовідносин) особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII (на час виникнення спірних правовідносин) визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 року № 620/4218/18  зазначив, що припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від05листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки».

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВРта пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

З витягу з наказу № 163 від 01.08.2016 року вбачається, що щорічна відпустка за 2016 рік позивачем не використана та йому встановлено виплатити компенсацію за 26 днів невикористаної відпустки за 2016 рік.

Відомості про надання позивачу додаткової відпустки як учаснику бойових дій в наказі відсутні.

З поданої позивачем копії посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_5 вбачається, що посвідчення було видане позивачу 01.02.2016 року, разом з тим, позивач зазначив в позові, що з вересня 2015 року він є учасником бойових дій.

З огляду на те, що доказів отримання статусу учасника бойових дій саме у вересні 2015 року позивачем не надано (докази його участі в АТО не свідчать що статус учасника бойових дій був набутий позивачем саме з моменту участі в заходах), а також приймаючи до уваги, що посвідчення учасника бойових дій було видане позивачу в лютому 2016 року, саме з лютого 2016 року позивач набув право на додаткову відпустку як учасник бойових дій, а тому дії відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану додаткову відпустку є обґрунтованими лише в частині вимог з 01.02.2016 року, а в іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 виплату належних коштів відповідно до рішення суду ОСОБА_1 здійснити шляхом перерахування на банківську картку ОСОБА_1 за наступними реквізитами: одержувач АТ КБ «ПриватБанк», код банку одержувача (МФО) 305299, код отримувача (ЄДРПОУ): 14360570, картка для виплат одержувача поточний рахунок НОМЕР_3 , отримувач: ОСОБА_1 (Картка платника податків № НОМЕР_4 ), суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цих вимог, з огляду на те, що вони є передчасними, адже  на момент ухвалення рішення відповідачами не вчинено протиправних дій щодо не нарахування позивачу належних йому виплат на його рахунок у АТ КБ «ПриватБанк».

Приймаючи до уваги, що ст. 5 КАСУ не передбачено такого способу захисту порушеного права позивача як стягнення належних йому виплат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Заперечення відповідачів щодо відсутності у позивача пільг щодо сплати судового збору є необґрунтованими, адже в силу положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач, як учасник бойових дій, має пільги щодо сплати судового збору.

Суд погоджується з твердженням позивача, що Військова частина НОМЕР_1 з 01.01.2020 року перебуває на фінансовому забезпеченні у відповідача – Військової частини НОМЕР_2 , а тому  виплату недоотриманих коштів має здійснити саме Військова частина НОМЕР_2 .

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 заборгованості суми  індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року  № 1078 із встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити повний обов`язковий розрахунок, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 зі встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року;  визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1   станом 1 серпня 2016 року, у наслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - додаткова щомісячна грошова винагорода у розмірі 60 %, передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016 року), надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавка за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення, передбачені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, що призвело до недоплати ОСОБА_1 коштів  одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої абзацом 7 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014р. № 460, за повних 14 календарних місяців служби та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 провести новий розрахунок місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2016 та включити до його складу додаткові щомісячні виплати - додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 %, передбачену Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016), надбавку за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавку за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, і на підставі нового розрахунку здійснити доплату на користь ОСОБА_1 суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом сьомим п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014 року № 460, за повних 14 календарних місяців служби;  визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.02.2016 року, під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби – 01.08.2016 року та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.02.2016 року, під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби - 01.08.2016 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1  ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог  ст. 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Відповідно до ч. 1  ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2  ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.     

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення повного обов`язкового розрахунку, не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 заборгованості суми  індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року  № 1078 із встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити повний обов`язковий розрахунок, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 неотриману при звільненні з військової служби 01 серпня 2016 року суму заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 01 серпня 2016 року, згідно Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 зі встановленням для обчислення індексації грошового забезпечення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного розрахунку складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1   станом 1 серпня 2016 року, внаслідок чого протиправно не були враховані до його складу додаткові щомісячні виплати - додаткова щомісячна грошова винагорода у розмірі 60 %, передбачена Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016 року), надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавка за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення, передбачені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, що призвело до недоплати ОСОБА_1 коштів  одноразової грошової допомоги при звільненні (ОГДЗ), передбаченої абзацом 7 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014р. № 460, за повних 14 календарних місяців служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 провести новий розрахунок місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2016 та включити до його складу додаткові щомісячні виплати - додаткову щомісячну грошову винагороду у розмірі 60 %, передбачену Постановою КМУ від 22.09.2010 року №889 (чинна на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби - серпень 2016), надбавку за виконання особливо-важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавку за вислугу років та суми індексації грошового забезпечення, передбаченої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» зі встановленням для її обчислення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) - базового місяця січень 2008 року, і на підставі нового розрахунку здійснити доплату на користь ОСОБА_1 суми заборгованості одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої абзацом сьомим п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 4 % місячного грошового забезпечення згідно Постанови КМУ від 17.09.2014 року № 460, за повних 14 календарних місяців служби.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.02.2016 року, під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби – 01.08.2016 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.02.2016 року, під час проходження військової служби у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 з 2015 по 2016 роки, виходячи з суми (розміру) грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби - 01.08.2016 року.

У  задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.    

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     Н.Є. Сліпець