П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  560/12526/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції -  Шевчук О.П.

Суддя-доповідач -  Смілянець Е. С.   

28 березня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Смілянця Е. С.

суддів:  Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року та додаткове рішення від 08 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання бездіяльності протиправною щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 23.10.2024 позов задовольнив. Додатковим рішенням від 08.11.2024 заяву задовольнив частково, мотивуючи тим, що враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи, в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. За таких обставин, у спірних правовідносинах, повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов`язання Національної академії здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням конкретного базового місяця відсутні. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.

Вважає неспівмірними витрати за надану правничу допомогу категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3  ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства  України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного №150 від 15.06.2019 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Позивач вказує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не отримав індексацію, на яку має право під час проходження служби в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому суму індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року, однак відповідач відмовив йому у нарахуванні такої індексації.

Вважаючи, що позивач має право на виплату сум індексації грошового забезпечення позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Індексація за бажаний період не виплачувалась.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовної вимоги, в якій позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) який був встановлений на 01.01.2008, колегія суддів враховує наступне.

Так, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин посадові оклади військовослужбовців встановлювались відповідно до постанови Кабміну Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008.

З набранням чинності Постановою №1294 з 01.01.2008 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Тому, з урахуванням пункту 5 Порядку №1078, січень 2008 року є базовим для обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

У період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались.

З набранням чинності Постанови №704, відбулось збільшення посадових окладів військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 580/3335/21, від 19 травня 2022 року у справі № 200/3859/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21 дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки в період з 01 січня 2008 року по 01 березень 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Отже, нарахування відповідачем в за спірний період, індексації грошового забезпечення із урахуванням іншого, ніж січень 2008 року призвело б до нарахування індексації грошового забезпечення у заниженому розмірі.

Тому, доводи апеляційної скарги щодо передчасності вимог позивача є помилковими. З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації виключно стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також слід враховувати, що відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

У відповідності до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як встановлено судом першої інстанції, представник позивача звернувся до суду з заявою про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, на підтвердження вказаної суми представник надав договір про надання правничої допомоги від 07.08.2024, товарний чек від 28.10.2024, акт приймання-передачі виконаних робіт від 28.10.2024, ордер на надання правничої допомоги.

При цьому, погоджений сторонами гонорар за надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 8000,00 грн .

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що зазначена представником позивача вартість послуг в розмірі 8000,00 грн є безпідставною з огляду на предмет спору у справі незначної складності.

Враховуючи категорію даної справи, незначну складність справи суд вважав, що в даному випадку витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн є завищеними, а тому загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 4000,00 грн.

Поряд з цим, предмет спору в цій справі не є значно складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи.

Також, по даній категорії справ є стала судова практика, а тому адвокату, який надавав правову допомогу позивачу не потрібно вивчати додаткові джерела права, оскільки він не міг бути необізнаним у законодавстві, яким регулюється спір у даній справі, у зв`язку з чим підготовка цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, вважає, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними є витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2000,00 грн. за всіма визначеними у акті прийому-передачі виконаних робіт складовими професійних правничих послуг. Тому, наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правову допомогу.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року змінити виклавши абзац другий рішення наступного змісту: "Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного."  

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий  Смілянець Е. С.

Судді    Полотнянко Ю.П. Драчук Т.О.