Справа № 403/11196/12

Провадження № 1-в/932/119/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку по кримінальній справі № 62121214 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, фізичної особи – підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, -

в с т а н о в и в :

У клопотанні адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ставить питання про звільнення останнього від відбування покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року, яким його засуджено за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, так як зазначений вирок після набрання ним законної сили до відповідних державних органів на виконання не надходив і ОСОБА_3 не було викликано до кримінально-виконавчої інспекції та не було постановлено на облік. Також судом не розглядалось питання про звільнення ОСОБА_3 від призначеного йому покарання за поданням кримінально-виконавчої інспекції і на теперішній час в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відсутня інформація щодо відсутності судимості у ОСОБА_3 . Зазначене є порушенням прав ОСОБА_3 як особи, що фактично не має судимості.

Учасники судового розгляду до суду надали заяви з проханням розглянути клопотання у їх відсутність, про час та місце розгляду клопотання повідомлялися належним чином.

Дослідивши клопотання та додані до нього докази, матеріали кримінальної справи № 62121214, судом встановлено наступне.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Даний вирок набрав законної сили 15 листопада 2012 року.

Відповідно до частини 3 статті 12 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 02 березня 2012 року), злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі

на строк не більше п`яти років.

Відповідно до розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили, 26 листопада 2012 року копія вироку Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_3 була направлена для виконання до Дніпропетровської КВІ.

З відповіді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2024 року № 02-13/1/656/2024-вих слідує, що крім справи № 403/11196/12 стосовно ОСОБА_3 інших справ у провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська не перебувало.

Згідно відповіді філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровський області від 29 листопада 2024 року № 1870/21-24 вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року стосовно ОСОБА_3 на виконання до уповноважених органів з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не надходив.

Згідно відповіді ГУ НП в Дніпропетровській області від 06 грудня 2024 року № 50-3/13-15аз/8276 ОСОБА_3 на обліку, як особа, відносно якої призначено покарання у вигляді іспитового строку, не перебував.

З витягу з інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 19 грудня 2024 року вбачається, що в системі наявна інформація щодо незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_3 , засудженого вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 15 листопада 2012 року. Відомості про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку до МВС не надходили.

Листом Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області від 13 грудня 2024 року № 26/271аз повідомлено, що вирішення питання про сплив строку виконання покарання до компетенції УІАП не належить.

Згідно інформації Департаменту інформатизації МВС України від 27 лютого 2025 року № 11950/16-2025 зважаючи на відсутність інформації про рішення суду щодо звільнення ОСОБА_3 від призначеного йому покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку, а також рішення суду щодо звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, або відомостей про зняття його з обліку органів пробації у зв`язку із закінченням іспитового строку, зазначені вище судимості не можуть вважатися погашеними в порядку, передбаченому законодавством.

Суд зазначає, що виконання вироку - це діяльність органів виконавчої влади щодо виконання обвинувального вироку, яка пов`язана з реальним обмеженням визначених судом прав і свобод засудженої особи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.

При цьому особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання.

Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 80 КК України, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.

Частинами 1, 2 статті 80 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та імперативні строки, сплив яких є підставою для звільнення засудженої особи від відбування призначеного їй цим вироком покарання, крім покарання у виді довічного позбавлення волі. Частиною 5 цієї статті передбачено, що питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків.

Тобто, застосування статті 80 КК України вимагає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та відсутність фактів, які є підставою зупинення або переривання цих строків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 80 КК України перебіг давності виконання обвинувального вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст. 80 КК України).

Будь-яких інших умов та обмежень для застосування цих положень КК України не містить.

Таким чином суд, встановивши підстави, передбачені ст. 80 КК України, може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та відповідних правових наслідків цього.

При цьому відсутність у матеріалах конкретного кримінального провадження даних про те, що особа була звільнена судом від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання попереднього обвинувального вироку в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України або відбула це покарання, не може розцінюватись як ухилення цією особою від відбування покарання.

Стаття 152 Кримінально-виконавчого кодексу України також передбачає можливість звільнення засудженої особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Реалізується таке звільнення в порядку та на підставі ст.ст. 537, 539 КПК України на стадії виконання вироку. Проте вказані положення не визначають такий порядок звільнення особи від відбування покарання з підстави, передбаченої ст. 80 КК України, як єдиний і безальтернативний.

За таких обставин, суд вважає, що в конкретному кримінальному провадженні суд може прийняти рішення щодо звільнення особи від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку за наявності для цього підстав, передбачених ст. 80 КК України, а не лише в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року, яким його засуджено за ч.2 ст. 190 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 80 КК України, ст.ст. 369-372 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення останнього від відбування покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року, задовольнити.

Звільнити ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, від відбування покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2012 року (яким його було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік) на підставі ст. 80 КК України у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя